Політономія

Святослав Вишинський 1. Вища освіта не повинна стати “сировинним” придатком до ринку праці та замовлень транснаціональних корпорацій, як це вже стає нормою на Заході, що редукує не лише державні суверенітети, але й ставить рядову людину в іще більшу залежність від суспільних (i.e. економічних) правил гри. Тому лобіювання ролі практиків a la “механічний гвинтик” у складі системи експлуатації є прямим шляхом до зведення всіх життєвих цінностей до банального виробництва і споживання: навчатись, щоб виробляти -> виробляти, щоб споживати -> споживати, щоб навчатись (за логікою continuing education). Наслідки: скорочення гуманітарної освіти на користь “практичних” сфер, дегуманізація суспільних відносин та загальний духовний занепад, остаточна заміна державних суверенітетів – корпоративними (новий тоталітаризм). 2. У надмірній спеціалізації вищої освіти зацікавлені перш за все виробники, оскільки це дозволяє оптимізувати масове виробництво та сферу послуг для отримання надприбутків і посилення власного контролю над пасивними масами. Зведення поняття “освіта” до рівня чистого утилітаризму є нічим іншим, як переводом поняття “людина” в область виробничо-споживацької механіки, де “спеціаліст” є оптимальною ланкою обслуговування загальної системи визиску. Якщо раніше освіта декларувалась як шлях до звільнення індивіда, то тепер уже ніхто не приховує, що “освіта” є лише сапою для роботи на пост-індустріальній плантації. 3. Теорія як інтегральна частина науки не належить до сфери “необов’язкового”, і тому потребує грунтовної освіти і традиції викладання – з метою навчання не стільки абстрактним фактам, скільки виявлення закономірностей розвитку самої теорії, що означає опанування цивілізаційним процесом у цілому, а не його фрагментарними і обумовленими проявами. Теорія є засновком практики, оскільки формулює принципи, на яких базується будь-яке виробництво, і тому є первинним та пріоритетним напрямом освіти. Знання теорії є елітарним у тому сенсі, що відкриває креативне поле не лише для втілення вже існуючих практичних моделей, але дозволяє їх переглядати, реформувати, розширювати, змінювати – і, при потребі, відмовлятись від старих на користь нових, сформульованих згідно нової теорії. Знання практики відкриває екстенсивні напрямки розвитку, тоді як знання теорії – інтенсивні, тобто визначає сам розвиток як такий: володіти інструментом і не знати принципу його роботи – означає віддати монополію на керівництво і планування тому, хто цим принципом володіє. 4. Тотальний перехід на “мову міжнародного спілкування” (англійську) означає свідому здачу економічного поля бою. Замість того, щоб витрачати кошти на навчання власних спеціалістів іншим мовам для освоєння нових ринків, корпорації, зосереджені в англо-саксонському світі, нав’язують решті планети власну мову – і свої правила, перекидаючи вантаж освоєння іноземної ментальності на плечі тих, кого вони ж експлуатують – включаючи всі фінансові видатки, які пов’язані з масовим викладанням, перекладами та ін. Тому ті, хто в умовах глобалізації прагнуть зберегти видиму економічну незалежність, повинні групуватись за багатополярним принципом регіональних мов (французька, російська, арабська, китайська), які можуть формувати альтернативні цивілізаційні анклави на основі семі-глобалізації. 5. Комунікативні навики мають виключне значення лише в ігровому пост-індустріальному суспільстві, яке нічого конкретно не продукує, окрім “послуг” та самої “комунікації”, яка перетворилась на ціль-у-собі, приховуючи за своєю багатослівністю тільки відсутність реальних життєвих смислів, не пов’язаних з порочним тандемом виробництво/споживання. Неконтрольоване будівництво віртуальної економіки рано чи пізно руйнує фундамент реальної, удар від чого, за досвідом фінансової кризи 2008 р., приймають на себе перш за все експлуатовані другий і третій ешелони – країни, “що розвиваються”. Тактична практика говоріння не здатна замінити стратегічну культуру мислення – що чудово розуміють політичні арбітри, виховані в класичних університетах Оксфорда, Кембріджа та Гарварда. Ремарки на текст: Українську освіту врятують іновації