Політономія

Женя В. Дивлячись на дискусії після проведення спільної з лівими і лібералами акції проти ментівського безпредєлу, дивуєшся, як лівачйо не конструктивно може перевести тактичну співпрацю на хохлосрач. Київські ліві не уникнули найгірших рис своїх реальних попередників – Винниченка, Грушевського, від писанини яких було, як ми бачимо, мало толку: все спаскуджено повністю. Вирішив написати декілька речень у відповідь на тексти анархо-бомжа Задираки. Спільне проведення антимент-акції у ситуації, що склалася в Україні під правлінням Яника, - річ нормальна. Націоналісти не проти проведення спільних заходів із лібералами. Ми навіть не проти лівих. Ліберали чи націонал-демократи – загалом хороші люди. Націоналісти часто з ними співпрацювали. Останні події (програш нацдемівського проекту Помаранчевої революції, розвал коаліції БЮТ-НУНС через їх зрадників) дали чітке розуміння: стратегічної співпраці націоналістів з нацдемами більше не буде. Але працювати з ними у широкому опозиційному форматі можна і треба у нинішній ситуації. Навіть партія Свобода прийняла для себе подібне рішення. Хоча і закликала до люстрації. А варто, бо коли БЮТ закинув ідею повальної приватизації, Ющ кормив олігархів, подалася пропозиція закону «більше трьох не збиратися», то нацдеми мовчали. Сюди ж можна додати їхнє упаднічєство перед Заходом, Ватиканом. Однак коли читаєш сайти лівих і бачив, як гнило вони коментують спільні заходи, думаєш: невже думку всіх лівих виражає п’янь непросихаючого Вовочки? Звичайно ні. Він, як давній член анархо-руху, досяг свого, щоправда, найбільшого злету – бути дописувачем одного із сайтів. Хоча очевидно, що найбільше задоволення Вова отримує від розведення срача у лівих розсилках. Зважаючи на це, його авторитетність у русі виражається його запахом із рота. Однак попри свій примітивізм-стиль, у його статті про акції міститься декілька деталей, які загалом – до речі позитивно – притаманні лівому антинародному мисленню. Хотілося б прокоментувати деякі з них, але замовчуючи ті, розкриття й аналіз яких міг би спричинити когнітивний дисонанс лівої півкулі лівих. Власне мислити треба двома півкулями! 1. Греція: націоналісти хочуть соціал-націоналістичної революції і наведення прикладу Греції означає аналогію активності і принциповості українців. Авторасистські заклики правочєлавєка про милість до грузина, який скоїв злочин, як приклад виглядали дуже ржачно на мітингові. Так само як і бронєлобе «марксистське» розуміння прикладу Греції для націоналістів. А знущання ментів над цим грузином нічого хорошо про самого грузина не каже, як це здається авто расисту Вові. Це говорить негативно тільки про самих ментів. Але ж багато лівих, як і Вова, більше любить звичайно будь-кого з небілих, бо вони, як пишуть їхні ідеологи, потенційний антифашист, який буде палити майно корінного населення. В Єропі ліві – це пару білих дебілів і тисячі чорних. Ржачно дивитися на мітинги марксистів, де переважаюча більшість негри і араби. Антибіла окупація під комуняцькими прапорами говорить, що комунізм був і буде окупантським рухом. А участь у ньому білих – зрада своїх одноплемінників. Які в Україні за ту ж соціальну справедливість вмирали ще 1490 р. Коли справедливість не була приватизована якимось комуністами. 2. Законодавчі ініціативи олігархів по приватизації, збільшенню соцнавантаження, трудовому кодексу – це типова поведінка відірваних від народу капіталістів-українофобів. 3. Соціально-економічні, екологічні тощо царини суспільства для націоналістів будуть важливими на рівно з іншими частками нашої діяльності. Зокрема заклики ОУН Бандери до соціально-економічної справедливості без класового диктату в особі комуністів-окупантів і зрадників з КПЗУ й інших елементів – це частина того, що ми візьмемо у майбутнє. У ньому не буде місця гнилим послідовникам лівацтва – зрадникам минулого і авто расистам, українофобам сьогодення. 4. Коли ліві говорять про співпрацю правих з ментами стає просто смішно. Націоналісти ніколи не опустяться до рівня стукача. А для лівих здати «ідейного» ворога ментам – це великий акт анти фашизму. Хто як не Манчук та інші, наприклад, закликали у газетах ментів дати «отпор фашизму»? Хто як не ліві і антифа допомагали ментам і Канадському інституту складати список «не толерантних організацій»? Психологію лівака описали самі ліваки: спочатку беремо все підступом, брехнею, прикриваємо це «турботою» про народ, а потім цей же народ знищуємо. СРСР, Китай, червоні кхмери тощо це показали. Ось де вища міра авто расизму – знищувати своїх! Але зараз вони про це намагаються не говорити. Вони триндять про зміну мислення, діалектику, всюди намагаються побачити класову боротьбу. Але за цим стоїть тільки перспектива того, що ліві колись стануть подібними на вождів геноциду власного народу і власного задоволення жадоби влади і майна. Вони говорять тільки про «світле майбутнє». Але яке воно було, українці добре знають. Тому лівацтво і має дві основні форми українофобії: 1. Совок-консерватизм (за новий Союз із Росією). 2. Ліберал-авторасизм (за ЄС в Україні). 5. Ліві як принципово ідеологічні українофоби і авто расисти, що довело їхнє небажання іти біля символів національного прапора і постійне ворчаніє через це, в Україні відзначилися тільки відстоюванням совєтізациї та захистом педерастів і збочеництва. В минулому вони ще воювали за червону Росію і допомагали встановлювати режим окупації. Хоча потім їх інтернаціональні брати ростріляли. 6. Якщо націонал-демократи провалили антитабачну кампанія, то це означає тільки одне для лівих: ліві поки що навіть до такого рівня не дотянули. Націоналістам треба продовжити боротьбу із олігархічним режимом на всіх фронтах – від економіки до української мови тощо. Націоналісти не проявили інтересу до оргкомітету. Бо цікавилися смою суттю антиментовства. Але лівацтво побачило у цьому свою силу і привід гордитися своїми оргздібностями. Це смішно. Сподіваємося це їх обнадіює. А цікаво скільки правих заложив Задирака ментам після акції 10 числа? Позиція анархо-бомжизму – позиція всіх лівих. Вони самі відкидають тактичну співпрацю. Але куди це їх заведе? – Тільки до сектантства і подальшій зраді українського народу.