Політономія

Інтерв'ю з активістом українського руху РФ, який представився під псевдонімом Богуслав Українець, про становище і діяльність наших співвітчизників Ростовської області. Чи давно існують українські організації на Дону? - У Донському краю існують декілька українських організацій – Союз Українців Дону (був створений як громадська організація у 2004 році), Українська Культурна Автономія і наш, Український Національний Союз Дону. Скандальною організацією виявився Союз Українців Дону, на чолі з Олександром Большаковим. Ця організація з початку ставила перед собою мету розвивати український рух на Дону, користуючись підтримкою Генерального Консула в Ростове-на-Дону, Андрієнко Петра Павловича. Саме завдяки зусиллям тодішнього Генерального Консула і зорганізувалась українська діаспора, в яку входили, як ті українці, що мешкали тут століттями і ті, хто переїхав після розпаду СРСР. Проте, восени 2004 року, діаспора розкололася на дві частини. Одна частина пішла за Олександром Большаковим, а інша, за Володимиром Макарчиком. Невже причиною стало розділення в результаті подій навколо президентських виборів в Україні? - Ні, як Макарчук, так і Большаков підтримували Партію Регіонів і не приховували свого агресивного ставлення до нинішнього президента України, Віктора Ющенка. Розпад організації був зв'язаний унаслідок внутрішньої ворожнечі між цими людьми – особисті розбіжності і прагнення контролювати владу в своїх руках („там де два українці, три гетьмани”). Про українські ідеї відстоював Український Національний Союз, який функціонував на Доні ще з 90х років, минулого століття. Саме він приклав зусиль до розвитку українства Півдня Росії, об'єднавши національно свідомих українців Дону та Кубані. Як повелося в цьому конфлікті Генеральне Консульство України в Ростові? - Генеральне Консульство тоді підтримало Олександра Большакова, оскільки він був в той рік головою громади. Знаменною осінню 2004 року відбулася прес–конференція, на якій брали участь мер міста, губернатор і сам Генеральний Консул, Андрієнко. У присутності ЗМІ міста, Андрієнко заявив, що було б непогано ввести на київський Майдан танки і подавити «заколот». Запис тієї прес-конференції був здійснений людьми нашої організації і переданий особисто Борису Тарасюку до МЗС, Києва. У результаті, Андрієнко був відкликаний і на його місце прислали Плохого Валерія Семеновича. Як виявилось, нинішній консул, нічим не краще за попереднього, а значно гірше. У чому ж він провинився? - У 2005 році в регіоні з'явилась Українська Культурна Автономія Дону, на чолі з Макарчуком. Де і була розроблена концепція, згідно якої донським і кубанським українцям не потрібна рідна українська мова, оскільки вони одна з трьох складових великоруського народу. В ході діяльності автономії членам вселялися ідеї що їх нова батьківщина – Росія, тому головним є не випасти з «російського культурного простору». Тобто українська культура повинна розвиватися в рамках російської, жодним чином не роблячи їй виклику. Єдине до чого зводилася діяльність громади – співи українських пісень і «кухонна» критика «помаранчевої влади». Влітку 2007 року до Ростова приїхав представник однієї з громадських організацій Києва і в Автономії йому пояснили, що „донські українці, це не українці, а вже росіяни, які пам'ятають тільки пісні, гуляння і більше їм нічого не потрібно!” Як не дивно, в Генеральному Консульстві ніяк не реагують на подібний стан речей. Пан Макарчук частий гість у Генерального Консула. У 2008 році будуть 75-і роковини геноциду українців, влаштованого Радянською владою. Чи вважають ті події навмисним знищенням донські українці і як ведеться робота Генерального Консульства в питанні донесення історичної правди ростовчанам? - У листопаді 2007 року, коли вся Україна тужила за жертвами Голодомору, Українська Культурна Автономія Дону, заперечувала це національне лихо. Секретар громади, Христенко Інна Григорівна, «пояснювала» людям, що насправді голодомору не було, все це придумали «бандерівські посіпаки». Мало того, в Українській Культурній Автономії, схвально висловилася про злочинні діяння Євразійського союзу молоді, що влаштував «вакханалію» на горі Говерла. Як з'ясувалося, їх позиція, як те була пов'язана з тим, що новий Генеральний Консул в Ростові-на-Дону займає проросійську політику. Поступали пропозиції панові Плохому провести захід в Донському музеї краєзнавства, на честь пам'яті жертвам Голодомору. Проте була відмова унаслідок того, що мовляв «грізні євразійці» знову влаштують бешкет! Таким чином ми зіткнулися з тим, що в Ростовської області з 120 тис. українським населенням, майже відсутні установи, саме для українців, які дозволяли б їм зберігати свою культуру, традиції, вивчати рідну історію, мову і, найголовніше, відстоювати свої права і честь. Бесіду вів Микола Малуха надіслано автором