Петро «Пересвіт» Охотін Над українською національною ідеєю працює купа інтелігенції. Починаючи від сонячного містицизму Каганця, статей Гаврилишина та Юхновського у «Дзеркалі тижня» та закінчуючи «книгами буття» Павличка або Лева Силенка. Складні і надраціональні формули, прив’язані до «свого», до «традиції». До метафізичних роздумів у площині «минуле-сучасне-майбутнє», індійські юги та цикли Чмихова – вражає своєю помпезністю, подібністю до істини в останній інстанції. У подібних інтелектуальних пошуках традиційно Україна стоїть на трьох китах – Бог, Україна, Свобода. Все зводиться до втраченого коріння пелазгів-козаків, оріїв, або ж до надскладних графіків у вигляді ідей «конкурентноспроможності», або «панівної ролі» середнього класу. І хор з людей, що в очі не бачили підручника МакКонелла/Брю, зате читають журнал «Эксперт» і не визнають літератури «afterКобзар» кричать: «Так краще!» Відгримів і не повернеться «Паризький травень» 1968 року. Його гасло «Заборонено забороняти!» прийшло в дію. І це потягло за собою відсутність точки опори, за допомогою якої можна перевернути світ. У площині того, що проходить верифікацію не шукайте порятунку. Модна раніше контркультура тепер ще одна графа у галузі бізнесу. ‘Punks not dead!’ , тому що футболку із обличчями з ‘Sex pistols’ та Куртом Кобейном можна купити на будь-якому ринку в райцентрі. «Ексклюзів» можна замовити у продавця Жори з магазину ‘Core’, або скачати - free download. Позитивізм проявив себе у конструктивній і деструктивній діяльності однаково – поставив кайдани на мислення, а машину прогресу на ручник. «Суцільний тормоз» - стан України останні кілька століть. У церковній догматиці є така головоломка: чи може створити бог камінь, який не зможе підняти. Якщо не створить – не всемогутній, якщо не підійме – не всесильний. Якщо таким чином можна загнати в глухий кут бога, то чому ми маємо заганяти в глухий кут державу? Стовпом українських літератури та живопису є Тарас Шевченко. Цей символ звульгаризований, сакралізований. З нього випито всі соки. Меч Арея, який шукає Іван Білик- іржава залізяка через те, що прив’язаний до малої території – «наша земля». Чингізхан і скіфи не прив’язувалися до маленької території. Популяризуючи національні символи, ми не маємо заганяти себе в рамки того, що це має бути діяч із наших земель. Геній не має національності. Українська національна ідея має базуватися на двох стовпах – Пол Потові та Григорієві Сковороді. У своєму ірраціональному пориві ці дві особи мають чому навчити українців. Європейська освіченність Салот Сара (Пол Пота) була помножена на азійське бажання змін. Йому можна закидати маніакальність, чи психоз. Пол Пота можна ненавидіти. Але він досяг того, чого хотів. Григорій Сковорода – не кривавий філософ. Він не був помічений навіть у Коліївщині, яка була на той час чимось не менш вагомим, ніж нещодавня Помаранчева революція. На запитання харківського губернатора Щербиніна, чому би Савичу не взятися за якусь справу – Сковорода дав відповідь, що в театрі слава приходить не за першорядність ролі, а за гарне втілення. «Я довго роздумував над тим і після довгого випробовування себе побачив, що не зможу зіграти у театрі світу нікого успішніше, ніж низького, простого, безпечного та самотнього.» Пол Пот і Григорій Сковорода подібні у своєму бажанні не підпадати під розподілені ролі у світі. Пол Пот міг отримати посаду у Франції. Він міг приїхати до рідної Кампучії і за гранти реалізовувати програми країн демократії. Пол Пот, розуміючи, що підняти Кампучію не було можливо, не перетворив її у сировинний податок. На чотири роки країна просто зникла для світової економіки. Кампучія часів «Червоних кхмерів» - містично-політична адміністративна одиниця, але ніяк не «економіко-політична». Як випускник престижного закладу, Сковорода міг би знайти роботу при церкві – як зараз знаходять себе у корпораціях. Він міг знайти себе у освіті, як себе знаходять у державній службі. Він міг пристати до гайдамак, як зараз пристають до криміналу і рейдерів. Григорій Савич міг би просто спитися і померти від сифілісу, як зараз стають «торчками» і мруть від СНІДу. Велич Сковороди у буддистському спокої через матеріальне та бажання стати вищим од царів – «не той цар, у кого вінець царський». Пол Пот свідомо ішов на ризик. Він розумів, що бути незрозумілий для наступних поколінь. Коли я бачу кадри із тим, як кхмери косять голови своїм «ворогам народу», мені стає шкода, що Салот Сар не взяв на заробітки українських селян. Вони косили би з більшим натхненням. Національна ідея українців має бути викладена у такій іконі – Григорій Сковорода і Пол Пот, обійнявшись, дивляться на соняшникове поле. Соняхи тріскаються від стиглих дзернят мудрості. А за кадром – косарі із косами. І зорельоти. Адже державний ум Салот Сара помножений на Вселенську мудрість і споглядання Сковороди. Маючи малі перспективи у сучасному світі, Україна має сказати: «Світ ловив мене. І не спіймав» - пересісти на зорельоти і колонізувати нові планети. Нова реальність стоятиме на двох левіафанах – Сковороді та Пол Поті.