Олександр Барон
В сучасній Британії расизм став брудним слівцем, і всі, кому «не впадло», прозивають ним інших. Згадайте репортаж про вбивство чорношкірого підлітка Стівена Лоренса, в ході котрого поліція була звинувачена в інституційному расизмі, а по тому, і вся біла спільнота, в цілому. Жаден інтелігент не дискутуватиме на тему існування расового фанатизму, але зараз складається ситуація, під час котрої суспільство все більше лібералізується і, що також вірогідно ? стає нетерпимішим?
Дивно, але слово «расизм» вперше з'являється лише у 1930-х у книжці німецького соціального мислителя (Магнуса Гіршфелда) з однойменною назвою ? «Расизм», котру видали вже по його смерти у 1938 році. Слово «расіалізм» передує «расизмові» на цілих тридцять років. Спочатку «расизм» не був образливим словечком, на відміну від того ж «расіалізму», але визначав лише вроджені, не набуті расові відмінности. Всі ми ? продукт наших генів, оточуючого середовища і життєвих шансів, приблизно таким було оригінальне підгрунтя цього терміну, котре протягом більше ніж половини століття розширювалося і охопило все: від расових жартів і стереотипів до невихованої поведінки і відвертої ненависти. Ідентифікуємо його (тобто расизму., прим.пер.) типи, проте зауважте, що поданий нижче перелік далеко не вичерпний!
«Домінантний расизм» ? практикувався у глибинці американського півдня, але найбільшого поширення набув за часів апартеїду у Південній Африці;
«Огидний расизм» ? мав на місце на американській Півночі!
«Навмисний расизм» ? не вимагає жадних пояснень;
«Ненавмисний расизм» ? може значити що завгодно.
«Кінетичний расизм» ? проявляється за допомогою невербальних засобів і також може значити, що завгодно.
Найбільш спірний статус у «конституційного расизму», імпортованого свого часу зі Штатів і такого, що містить у собі більшість інших різновидів; широкого розповсюдження він набув у 1999 році після повідомлення Макферсона (про забиття чорного пацана, див.вище. ? прим.пер.), хоча ще у 1984 році Служба Дербіширської бібліотеки випустила публікацію, в котрій визначалися поняття «первинного» і «вторинного інституційного расизму». Її автори ? Стелла Маддок і Тоні Деркан дають не менше 5-и дефініцій «інституційного расизму» і для прикладовости цитують: «? використання тестів при наймі на роботу для білих і використання певних мінімальних фізичних вимог по відношенню до окремих робочих місць у випадку чорних, коли ті нижчі за білих?»
В той же час мінімальні вимоги до зросту можна розглянути у світлі невигідних для пігмеїв, але підходящих для масаї (чи не найвищої серед чорношкірого населення етнічної групи) умов, а відтак це ставить під сумнів правильність деяких положень вказаної публікації.
Явний, злісний і насильницький расизм не потребує жадного пояснення, проте «расизм статистичний», ця ще одна американська фракція, вимагає його однозначно. Це найбільш нечесна форма расизму, розмножена так званими «антирасистами», задля демонстрації фанатичності «білого суспільства», зокрема, користуючи із пов'язаною зі злочинами статистикою. Для них головне те, що за гратами знаходиться непропорційно велика частина чорношкірого населення і це, відповідно, має доводити расистський характер правової системи, хоча та сама статистика говорить про співідношення 20 до 1, якщо говорити про ув'язнених чоловіків і жінок. Розмірковуючи таким чином можна вказувати на феміністичний характер тієї ж правової системи. Правда ? те, що чоловіки здійснюють значно більше злочинів аніж жінки, чорношкірі здійснюють їх більше за білих, важкі злочини на совісті здебільшого фізично здорових і молодих чоловіків, а комп'ютерні злочини здійснюються людьми, котрі, і це логічно, часто користуються комп'ютерами. Аналогічно до цього біля 70% роздрібної торгівлі у Британії ? належиь азіатам, в той час як їх задіяність у державній службі досить незначна.
«Культуровим расизмом» називають фанатичне поклоніння власній культурі, включно із беконом і яєшнею або каррі на сніданок.
«Мета-расизм» ? є результатом сучасних технологій, хоча це ще не факт;
«Процесуальний расизм» ? у своїй основі наполягає на процесуальному характері і його неспівмірних расових наслідках, згідно яких боксери-важковаговики і джазові музики обов'язково мають бути фанатичними расистами;
М'який, дружелюбний, з гарним тактом «расизм» розширює свою концепцію до меж, за якими цілком пристойні люди можуть звинувачуватися у жахливому фанатизмі, навіть якщо це тотальна неправда;
«Таємний» і «тонкий» расизми ? протилежність «явному», а зовсім нещодавно з'явився ще один тип ? «хитрий расизм». Ця мутація представлена у якості всепоглинаючої хвороби, котра, як видно, заражує поліцію, і з'явилася після того, коли «мультикультуральні штудії» примусили справжніх расистів піти у підпілля. Його позиції були піддані критиці з боку Тревора Філліпса, комісара Комісії з Расової Рівности. Чорношкірий Тревор був призначений у 2003 із зарплатнею у 94 тис. фунтів на рік, що в 4 рази вище нормальної середньої зарплати і є живим доказом Закону Ньюсама: «У нашому суспільстві сфера дії можливого расизму змінюється прямо пропорційно по відношенню до числа людей, котрим платять за його пошуки».
переклад: тов. Мазепа, red and brown, спец. для «Бриколяж web-log»
джерело: www.national-anarchist.org