Карівець Ігор
Гайдеґер змінив напрям розвитку філософії, окресливши її завдання як формулювання питань про сенс буття. Віднайти сенс буття не можна за допомогою традиційної метафізики і логіки, а також аналізу сущого. Його можна віднайти лише за допомогою поетичного мислення. Тому ?пізній? Гайдеґер звертається до тлумачення не лише ?наукової поеми? Парменіда, не лише до ?темних висловлювань? Геракліта, але й до поезії Гельдерліна, Рільке, Тракля.
Нам не зрозумілі філософи ?першого покоління? Парменід та Геракліт, але саме до їхніх поетично-філософських уривків звертається Гайдеґер з метою знову вийти на шлях до буття. Його тлумачення ?перших філософів? наблизило цих поетів-філософів до сучасників для яких Геракліт і Парменід стали ?застарілими? і ?незрозумілими?.
Як бачимо, феномен Гайдеґера полягає в тому, що він намагається надати філософії поетичного пориву до буття. Гайдеґер тлумачить поезії поетів Гельдерліна, Рільке, Тракля з єдиною метою: показати як поезія торує шлях до буття, правда не будь-яка поезія, а така, що відкриває доступ до нього. Поету, або точніше поету-філософу, стають доступні ті виміри буття, які залишаються прихованими для інших людей.
Буденній свідомості невідомі хвилини піднесення, прозріння, інтуїтивного схоплення найважливішого, які переживає філософ і які він не хоче обмінювати на затишне скніння, займаючи не свою посаду, перебуваючи у ?формально-загальних? відношеннях з іншими, зі світом.
Про що тут йдеться? Про те, що філософія, за своєю суттю, не-практична; вона не-корисна і в цьому полягає її цінність. Філософія надає можливість людині триматися певного життєвого обрію і іти по ньому, не впадаючи ні у повсякденність, ні у формальне теологічне тлумачення віри.
Можна порівняти філософію з поезією. Поезія також має справу з прозрінням, з пророцтвами, з натхненням. В очах греків поезія ближче стоїть до філософії, ніж до ремесла. Коріння обидвох знаходиться в мітах (про сутність міту див. есе Раціоналізація (обгрунтування) як наслідок розпаду спільного міту).
Гайдеґер говорить про поетичне мислення, яке про-рікає сенс буття. Наука, техніка, які постали на основі дискурсивного і калькулюючого мислення, цього робити не можуть. Наука і техніка базуються на методах індукції та дедукції, але ?шлях ніколи не є методом? (Гайдеґер).
Раціоналізація життя уможливила утилітарно-практичне відношення до природи, до інших. Гусерль відкрив інтенціональність, яка є органічним елементом утилітарного відношення до природи та інших людей. Підрахунок і розрахунок ? це ті операції, на які спроможний інтенціональний розум цивілізованої людини. Інтенціональність (спрямованість) людського розуму потребує знаків, на які вона повинна орієнтуватися; це орієнтування, так би мовити на місці, є відношенням до цільового об?єкту, котрий знаходиться саме в тому місці і стає придатним для використання. Цивілізована людина підміняє буття сущими предметами, які використовує.
Людина перестала філософувати, поетизувати, а це означає, що вона втратила ?просвіт буття? (Гайдеґер), втратила свій шлях. Поетичне філософування розповідає про спільну долю людей; доля в сенсі частини, даної Богом чи богами, яка про-живається в оспівуванні. Поетичне філософування, яке ми знаходимо в Рільке, Гельдерліна, Тракля, оспівує долю людей у ?просвіті буття? так, як воно є насправді. Поетичне філософування повертає людині ?своє?, тобто шлях, як долю.
Гайдеґер розуміє людину як присутність. Українське присутність означає знаходитися біля (при) сутності, але не в-сутності. При-сутність не рухається у напрямку сутності, а, навпаки, від неї (від-даляється), або навколо неї (кружляє). Таким чином, входячи у світ, при-сутність вже загублена в посередності, яка визначає буття-у-світі присутності. Посередність присутності тримає дистанцію щодо сутності. Посередність ходить навколо сутності і ніколи не наближається до неї. Стан присутності описується як притомний. Притомність характерна особливість присутності: немає притомності без присутності. Притомність означає ?завжди-при-тому-існувати?. Це ?тому? може бути невизначене або визначене. У випадку невизначеності ?тому? присутність блукає серед множини ?тому?; у випадку визначености ?тому? присутність опиняється біля-тому, котре надає присутності ілюзію сенсу буття.
Поетичне мислення допомагає при-сутності наблизитися до сутності і стояти в сутності. Стояння в сутності означає свідомість. Свідомість ? це стан присутнього, коли воно відкрило сутність самого себе. Це не означає, що присутність виходить із себе і входить у щось, тобто рухається ?із-в?. Такий рух притаманний суб?єктно-об?єктним відношенням, які характерні для притомності. При-сутність відкриває власну сутність лише мислячи поетично. Власна сутність присутності ? це не Я, а своє, рідне, споконвічне, в якому відсутні еґологічні структури.
Навколишній світ і людину десакралізовано; це тому, що людина відмовляється від долі, а доля ? це своє. Поетичне мислення, повертає людину її своє ? долю, ту частину, якою наділив її Бог/боги. Слово ?щастя? походить від слова ?часть?, а в українській мові слова частина і доля синоніми. Частиною-долею наділяється присутність, яка входить у світ. Сутність присутності визначається частиною-долею.
Як співвідноситься ціле з сутністю, яка, за визначенням, є лише частиною-долею? Зцілює від частини-долі поетичне мислення (філософування), тобто поетичне мислення відкриває Ціле до якого належить частина-доля. Частина-доля не є окремою частиною Цілого, а є її невід?ємною частиною. Входячи у світ, притомність вже підпадає ілюзії окремішности (відділености) від Цілого. Поетичне мислення позбавляє присутність цієї ілюзії і відкриває Ціле до якого належить частина-доля присутності. Відкриття Цілого перетворює присутність в сутність, яка, відтепер, знаходиться в Цілому.
Власна сутність присутності, яка знаходититься в Цілому, говорить через поета; це не поет говорить від себе, а власна сутність присутності. ?Гайдеґер в своїй інтерпретації Гельдерліна і Тракля не запитує, що вони мали на увазі, а запитує про те, що їм було довірено сказати? (Г. Отт). Поету довірено сказати від імені Буття, котре ви-являє себе як Ціле. Буття ви-являє себе завжди як таємниця, а не як воно є.
спец. для ?Бриколяж web ? log?