Ігор Карівець, МЛ "Бриколаж", м. Львів
Французський ніцшеанець Ж. Дельоз ввів поняття детериторизації відносно філософських понять. Кожне філософське поняття прив?язане до тої чи іншої территорії. Історія філософії, як історія детерриторизації філософських понять, досліджує зміну значень цих понять, досліджує їхню мутацію в різні історичні епохи.
Щодо ґлобалізації, як детерриторизації, то мається на увазі детерриторизація капіталів, товару, ринків, дешевої робочої сили; вони не знають національних кордонів. Економічна ґлобалізація породила новий тип туризму, а саме: тури споживачів. Крім чисельних турів споживачів, з?явився новий тип підприємливої діяльності, який отримав назву «човникового». «Човники» ? скептики, котрі «з презирством відносяться до будь-якого обробітку землі, ? час від часу руйнували громадянську єдність» (Кант), тобто «човники», а таких в Україні сотні тисяч, якщо не мільйони, підривають українську культуру, бо самі вирвані з неї. Вони стають загубленими для української культури. Недарма М. Шлемкевич написав книгу «Загублена українська людина». Загублених українських людей за роки фальшивої незалежності побільшало, бо розквітло торгашівство та заробітчанство. Більшість заробітчан та торгашів ? це українці; серед них майже немає не-українців. Це означає, що їм непогано живеться в Україні, бо обіймають високооплачувальні, впливові у державі, посади. Торгашівство та заробітчанством не відродиш України.
Транснаціональні косметичні, фармацевтичні, телекомунікаційні, тютюнові та алкогольні компанії мають неабиякі прибутки в Україні. Надприбутки будуть і надалі лише тоді, коли в Україні буде зберігатися невизначеність щодо майбутнього, бідність, невпевненість. Адже найбільше споживають люди алкоголь та курять цигарки тоді, коли перебувають у стресових обставинах, коли втікають від реальності, яка їх лякає. США мають в Україні інтерес, як збувачі цигарок, алкогольних та безалкогольних напоїв, вживаних комп?ютерів, мобільних телефонів. Багато людей з України є заробітчанами в Іспанії, Італії, Греції. Португалії, Росії тощо. Вони потребують спілкування зі своїми родичами, які залишилися в Україні. США, звичайно, будуть боротися за те, щоб в Україні були встановлені чесні правила гри для їхнього бізнесу, а не для українських виробників (рік чи два назад президент Кучма зустрічався з генеральним представником Filipp Morris в Україні). Росія також зацікавлена у певних монополіях, наприклад поширенню російськомовної друкованої продукції. Друкована продукція ? це інформація, яка закодовує душу на певну поведінку, яка визначається поняттями. Поняття не українські. Якщо не творити власних понять, тоді приходиться існувати за чужими, що успішно роблять українці. Українці змушені існувати за поняттями росіян та американців. Саме вони формують для нас зміст освіти, структуру економіки та зайнятості, які легко використовують у власних цілях.
Що таке ґлобалізація для України? Фактично, Україна ніколи не була поза межами глобальних, тобто поза межами планетарних утворень. Радянський Союз ? це також певний витвір російського ґлобалізму, який дуже часто називають євразійством. Ґлобалізація, євразійство, імперіалізм ? це синоніми. Імперіалізм почав діяти ще з часу відкриття Америки Колумбом і до часу розвалу Радянського Союзу. Залишився, як переможець, американський імперіалізм, імперіалізм США, а не комуністичний ґлобалізм. Щоб якось пом?ягшити його наслідки, був винайдений термін «ґлобалізація», на початку 90-х років. Росія не відмовилася від своїх імперських апетитів і успішно проводить неоімперську політику щодо Білорусі та України, в яких правлять маріонеткові президенти, а уряди підпорядковані їм.
Україна, як об?єкт євразійської політики Росії, була придатком до неї (і залишається такою). Після розпаду Радянського Союзу, Україна опинилася віч-на-віч із американським ґлобалізмом у вигляді транснаціональних корпорацій, який до часу розпаду Радянського Союзу поширився на терени планети, які не були підконтрольними тому ж Радянському Союзу.
Україну Захід ніколи не розглядав як європейську країну. Принаймні, за часів «холодної війни». Задумаймося, чому існують дві радіостанції, радіостанція «Вільна Європа» і радіо Свобода? Перша з них надає програми мовами центрально-східної та південної Європи, а саме: болгарською, румунськую, словацькою, чеською, польською, угорською, литовською, латвійською та естонською. Натомість радіо Свобода постійно веде своє мовлення на мовах російській, білоруській, українській та мовах середньоазійських країн колишнього Радянського Союзу. Таким чином, американці, за чий кошт існують ці радіостанції, підкреслюють те, що Україна не належить до Європи, а до євразійського простору, простору, який контролюється Росією. Тому Захід не підтримує так активно Україну, як він це робить по відношенню до Польші, Чехії, Естонії, Литви чи Латвії. Не звучать українською мовою програми «радіо Вільна Європа». Україна повинна бути під впливом Росії та США. Радіо «Свобода» не формує європейської ідентичності в населення України. Воно наголошує лише на правах людини. Радіо Свобода не сприяє формуванню української нації, адже українська служба Радіо Свобода наголошує на етнічній різноманітності, якою є український народ. Де ви бачите українців в Україні? Тут проживають «галичани», «хохли» або «малороси», лемки, бойки, гуцули, жиди, росіяни, поляки, румуни, русини тощо. Панівними залишаються не-українці. Вони керують економікою, гуманітарною сферою, політикою, як зовнішньою, так і внутрішньою. Вони експлуатують ідентичність, яка сформована в місцевого населення під впливом колоніального панування росіян в Україні. Для них важливо підтримувати розділеність на східну і західну України, плекати партикуляризм «галичан» і «хохлів», аби не витворилася ідентичність «українець».
Отож, необхідний рух в Україні як проти американського ґлобалізму так і проти російського євразійства. Йдеться про те, що Україна вже має своє місце у світовій економічній системі, а саме: як її об?єкт, а не суб?єкт. Такою вона була у Радянському Союзі, такою вона залишається після проголошення незалежності в 1991 році Україну використовує транснаціональний капітал.
Ґлобалізація породжує злидні в третіх країнах, до яких відноситься Україна, що у свою чергу, породжує гіперактивність мас. Гіперактивність є ознакою розсіяності, бо вона означає спрямованість уваги на все відразу. Тут «все» означає ніщо. Бути повсюди означає бути нігде. «Човники» та заробітчани ? українці розкидані по цілому світу, але не обробляють власної землі, не плекають власної культури, тому Україну заполонив симбіоз совковості, хохляцтва і рагулізму. Економічна бідність українців активізує в них Ніщо Світу, які знаходяться повсюди і робить їх позбавленими ґрунту.
Присутність Ніщо відчувається тут і зараз, як безперспективність життя в рідній країні, тому українці масово виїзджають на заробітки, звільняючи життєвий простір для не-українців; вони не подорожують у своє задоволення з пізнавальною метою, а їдуть на захід і північний схід гарувати за сотню чи тисячу доларів.
Туристичні бюро, яких в Україні дуже багато, переправляють тих, хто шукає роботу, на захід і в Росію. «Човники» і заробітчани ? це правдиве обличчя «українського туризму» ХХІ століття.
Який вихід з даної ситуації? Розбудити в собі ентузіазм! Натхнення ? це результат ентузіазму, тобто життя в Бозі; натхнення не є ентузіазм. Ентузіазм з грецької перекладається як «життя в Бозі» (зверніть увагу, не «з» чи «за» Богом, а «в» Бозі). Натхнення може бути двояким: у вигляді сліпого поривання та у вигляді цілеспрямованої дії у стані піднесеності та радості душі, яку можна розглядати як жертовність (служіння). Язичницькі суспільства ? ентузіастичні суспільства. Їхній пантеїзм засвідчує всеприсутність Бога тут і тепер і тому життя язичників проходить в Бозі. Політеїзм не притаманний язичникам. Так зване багатобожжя це всього навсього лики Бога, а не сам Бог. Крім цього, світ населений даймонами, а не демонами. Даймони ? це ангели ? хоронителі. Язичницьке суспільство знає першоджерело безпосередньо, що дозволяє бути в Бозі (ентузіастичним) й черпає з нього енергію. З прийняттям християнства «першоджерелом» стали називати книгу! (Тепер у будь-якій науковій праці, дипломній роботі, курсовій, кандидатській, необхідно вказати перелік «першоджерел»!). Яка прірва лежить між язичницьким першоджерелом і «першоджерелом» сучасних людей! «Першоджерела» виснажують людську думку, зводять нанівець творчість і сприяють пасивності людей, адже слово, яке знаходиться в «першоджерелах» обезцінилося; кажуть: це все слова, слова, слова. Обезкровлене сучасне суспільство, тому що кероване тими, хто зумів йому накинути подібні «першоджерела». Щоб керувати суспільством, необхідно його знекровити, тобто закрити доступ до першоджерела, або ліквідувати ентузіастів, тобто тих, хто живе в Бозі. Досягнути керованості суспільства можна декількома шляхами. Перший шлях полягає в тому, щоб створити такі умови, за яких людям буде важко задовільняти найнеобхідніші потреби, тобто їсти, одягатися, одружуватися тощо. Навіть працюючі, будуть не в змозі забезпечити найнеобхідніше для самих себе та своїх сімей. Таким чином, енергія буде спрямовуватися на діставання найнеобхіднішого; на більше енергії вистарчати не буде. Якщо з?явилися «кучмовози», візки у два рази більші від «кравчучок», на яких люди перевозять мішки та величезні сумки з товаром, привезеним з Польщі чи Туреччини, то це засвідчує, що люди прикладають більше енергії для того, щоб просто вижити чи примітивно заробити, здерши зі своїх «співвітчизників», які і так не заробляють багато, останню копійчину. Другий шлях полягає в тому, щоб створити опінію, згідно якої в Бозі живуть монахи, священники, одним словом духовенство, але чому до них не пішов Сковорода, цей дійсно правдивий ентузіаст?
Ентузіастичне суспільство ? це суспільство творчості. Ентузіастом, тобто тим, хто живе в Бозі, можуть бути лікарі, філософи, науковці, вчителі, політики, музиканти, робітники, селяни тощо. Ентузіасти складають касту кращих осіб суспільства (щось на зразок «пасіонарних особистостей» Гумільова). Тільки вийшовши на рівень ентузіазму можна вийти з виру життя, яким захоплено більшість і бути справжнім, вкоріненим у дійсне. Ентузіазм, який породжує натхнення, результат вкоріненості у дійсне, тобто першоджерело. Вкоріненість у першоджерело означає цілісне бачення Всесвіту та свого місця в ньому. Це першоджерело називають по-різному: архе, апейрон, Бог, Єдине, Логос тощо. Кожен народ, якщо він прагне розвиватися, має володіти доступом до першоджерела і не допускати чужинців до нього. Першоджерело можна відшукати у мітах. Саме міти можуть наштовхнути нас на правильний шлях, який веде до першоджерела. Це не є «повний ірраціоналізм». Навпаки, народ, який ентузіастичний та натхненний, ніколи не дасть звести себе на манівці; він раціонально, крок за кроком, буде досягати тих цілей, які необхідні саме для нього і буде досягати їх в Бозі.
Суспільство ентузіастів ? це еволюційне суспільство. В ньому науково-технічний прогрес не буде випереджати моральний. Навпаки, мораль буде на високому рівні і ніколи гроші в такому суспільстві, чи народі, не будуть визначальними. Це не означає, що суспільство/народ ентузіастів злиденне, бідне. Просто сформоване правильне відношення до грошей, згідно критеріїв сакральної ієрархії (ієрархія означає наближеність до першоджерела)...