Едуард Гусак Нещодавно відбулася досить цікава, але помітна тільки для вузького кола фахівців у сфері безпеки подія. У травні ц.р. Стратегічне (об’єднане) командування НАТО з питань трансформації (Allied Command Transformation) опублікувало «Комплексний прогноз розвитку» (Multiple Futures Project) – свого роду модель світу у 2030 році. Мета цього проекту - за свідченнями авторів, більш ніж 500 експертів з 45 країн та 60 профільних організацій, - надати аналіз загроз і викликів безпекового середовища, з якими у перспективі можуть зіткнутися лідери світових потуг і країн світу. Проект також дасть змогу проаналізувати наявні ресурси, у першу чергу – військові, та внести необхідні зміни до широкого переліку оборонних планів і сценаріїв для здійснення вчасних кроків по забезпеченню безпеки і оборони країн та альянсів. У результаті проведеного дослідження визначені основоположні фактори, які будуть мати вплив на альянс: суперечності (тертя) між міжнародними гравцями при прийнятті рішень; глибока економічна інтеграція країн; дисбаланс між добробутом (багатством) і бідністю; зміна можливостей і потенціалу держав, розподіл влади і управління ними; розподіл ресурсів; зміни клімату; застосування новітніх технологій і інновацій, які використовуються для моделювання різких, несподіваних подій; демографічні процеси. Комбінування зазначених факторів дали змогу визначити чотири узагальнені найбільш вірогідні «конструкції» або сценарії: 1. Темна сторона монопольного права – модель описує як процес глобалізації, зміни клімату та перерозподіл ресурсів впливають на здатність держав до підтримання свого суверенітету. 2. Оманлива стабільність – розглядає розвинуті країни світу, що захопилися соціальними та демографічними змінами більше, ніж геополітичними ризиками. 3. Зіткнення сучасних тенденцій – сценарій, при якому розвинуті спільноти (держави) з характерною для кожної з них внутрішньою уразливістю піддаються тиску зі сторони авторитарних режимів. 4. Нові політичні потуги - це майбутнє, у якому зростаюча кількість світових потуг, конкуренція і проліферація зменшують вагу та вплив міжнародних організацій. Ці конструкції можуть бути використані Північноатлантичним альянсом у якості інструментарію для вироблення спільних підходів до оцінки майбутніх ситуацій глобальної і регіональної безпеки. Конструкції також дають можливість оцінити потенційні «стратегічні сюрпризи», що виникнуть у результаті радикальних змін. Під «стратегічними сюрпризами» мається на увазі, наприклад, знищення зброї масового ураження, вплив глобальної пандемії тощо. Цікаво, що автори в рамках зазначених конструкцій описують широкий діапазон ризиків (біля сорока), починаючи із ситуацій, в яких країни можуть потрапити до статусу «failed state», залишитися без критичних ресурсів до умов виникнення етнічних конфліктів та втрати національних цінностей світосприйняття. У свою чергу пакет ризиків дав змогу авторському колективу сформувати 33 безпекових та 26 військових наслідків (ситуацій). «Комплексний прогноз розвитку» (КПР) робить чотири висновки. Перший. Природа майбутніх загроз становитиме суттєвий виклик здатності Альянсу досягнути консенсусу – принципу, який лежить в основі дій НАТО в рамках 5 статті Вашингтонського договору. Другий. Перед НАТО постала гостра потреба у визначенні конкретних завдань щодо діяльності Альянсу поза традиційними «зонами (районами) відповідальності» для мінімізації або усунення джерел потенційних конфліктів. Третій. Здатність противника (ворогів) нанести несподівані удари з використанням високих технологій змушує Альянс до негайного перегляду і внесення змін до відповідних оперативних планів (концепцій), можливостей та структури військ (сил). Четвертий. НАТО необхідно посилити стосунки та покращити взаємодію з іншими партнерами для формування спільних цінностей, ідей і підвищення впливу на глобальні процеси у сучасному світі. У Дослідженні наводяться також сім військових наслідків (ситуацій), п’ять з яких визначають завдання НАТО у 2030 році: адаптація до змішаних (гібридних) загроз; здатність співпрацювати з іншими партнерами (союзниками) і створювати інституційні органи та установи; управління кризами; боротьба з розповсюдженнями; готовність до застосування бойових і експедиційних спроможностей в суворих умовах та оточенні. Інші два наслідки, - стратегічна взаємодія (система комунікації) та досягнення успіху у питаннях послідовного, організованого зосередження військ (сил) – дають можливість країнам-членам та потенційним партнерам мати уявлення про майбутні ролі і завдання у складі Альянсу. КПР характеризує майбутню безпекову ситуацію як непередбачувану і динамічну, у якій Альянс повинен досягти спільного розуміння нових ризиків і загроз, для того щоб передбачити і усвідомити нові тенденції і події. Прогноз вважає мало ймовірним широкомасштабну конфронтацію, проте НАТО потрібно бути готовою до широкого діапазону викликів, що витікатимуть з регіонів нестабільності і відсутності керованості. Нові технології знижуватимуть ступінь захищеності (тобто підвищать вразливість) Альянсу, що вимагатиме більш високої пильності, контролю та постійної взаємодії з партнерами з метою захисту технологічних досягнень. У свою чергу, противники зосереджуватимуть головну увагу на «підривній діяльності» щодо фундаментальних принципів, які об’єднують Альянс, з використанням «фізичних і фізіологічних засобів». Ближче до 2030 року НАТО повинна дати чіткий месидж стримування (залякування) противника та розробити всеохоплюючий підхід, утримувати «гнучкі, натреновані, добре озброєні і споряджені, стійкі, здатні до швидкого розгортання експедиційні війська» з гнучкою командною структурою, спроможні дати відповідь новим загрозам майбутніх конфліктів. На завершення КПР закликає до спрямування усіх зуcиль на створення системи спільного бачення і підходів шляхом залучення інтелектуальних можливостей Альянсу. Multiple Futures Project - http://www.iris-france.org/docs/pdf/up_docs_bdd/20090511-112733.pdf ЦЕНТР ВОЄННОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПОЛІТИКИ БЕЗПЕКИ