Мстислав Квітень Частина І “Зараз ми не зможемо жити цивілізованим громадським життям, не відновлюючи автономну духовну царину незалежної думки”. Невідомий автор з Корпорації філософів. Вступ І Добу Незалежності України з погляду самоосмислення історії *, яке можливе тільки завдяки соціальним наукам **, можна поділити на два етапи: маргінальний та ідеологізації (залежності від цінностей Зовнішнього). Перший, в умовах зникнення вимоги обов’язкового врахування як основи цієї самоосмисленості марксизму-ленінізму, — перша залежність від Зовнішнього — характерний критикою останнього, втратою концептуальних орієнтирів та їх пошук. Найцікавіше цього етапу є не пошук, який би міг таким стати за його спрямування до відцентрової рефлексивності ***, критичності, проблематичності тощо, а підготовка до сприйняття другої залежності від Зовнішнього — тепер вже від лібералізму. Закріплення її сприйняття — початок другого етапу — остаточно відбулося з виходом на офіційний політичний рівень ідеології “євроінтеграції” внаслідок перемоги на президентських виборах помаранчевого В. Ющенка. Спроба розглянути проблему ідеологізації, що відтак постає на другому етапі самоосмислення, є спробою покладання причини постання Корпорації філософів, яка має визначити пріоритети деідеологізації для запанування відцентрової рефлексивності. Питання самоосмислення через соціальні науки врешті-решт є першорядним на сьогодні питанням для України. Вступ ІІ Ідеологізація соціальних наук в Україні набрала потворних розмірів: під дослідженнями тепер розуміють пропаганду, під лекцією тепер розуміють нав’язування, бібліотеки засмічені макулатурою нав’язливої пропаганди. Перейняття за методологічну основу і світогляд та нав’язлива пропаганда лібералізму в академічних установах, університетах, а відтак і в школах суцільно всеохопна. Наші голови вимиті “Head-n-Shoulders”. Народжені в СРСР вмирають у Матриці. Демократії дають відповідного академічного обґрунтування: перше і друге — еманація брехливого. Випускникам факультетів соціальних наук в дипломі варто дописувати окрім спеціальності та рівня підготовки також і “Фахівець з лібералізму”. Тепер курси з історії ідей, різних ...логій не проблемно викладаються, а інтерпретуються згідно ратифікованих всяких “європейських” конвенцій. Принцип “партійності філософії” зі зміною форми “марксизм-ленінізм” на “лібералізм” залишився в дії: замість кафедри наукового комунізму — кафедра політичних наук, замість ідеї класового суспільства — ідея громадянського, замість Маркса — Роулз... Рецепція розробок західних соціальних наук призвела до інтелектуального визнання їхніх же цінностей як таких, до яких варто прагнути. Немає Батьківщини — є політична нація, бо ж інакше це неполіткоректність; немає православ’я — є свобода совісті, бо ж інакше це фундаменталізм; немає моралі чеснот — є права людини, бо ж інакше це примус автономної особи... В Україні немає соціальних наук, до авторасизму їх перетравив гельмінт лібералізму. Українці не можуть себе через узагальнення своєї діяльності в історії осмислити, визначити свою в контексті світової історії ідентичність з відповідними метою і завданнями, бо їхній колективний досвід інтерпретується з використанням невідповідних такому дослідженню гносеологічної установки та методологічного інструментарію, який відтак не схоплений у поняттях і чекає на корпорацію філософів. Іван Вишенський, нещодавно приїхавши з Афону, у супроводі ясних зірок іде на зібрання, скликане Іларіоном... Проблема. Проблема ідеологізації соціальних наук похідна навіть не стільки від перерваних комуністами будь-яких зародків в історії соціальної науки в Україні спроб у власне творених категоріях осмислити Україну як історично-культурну протяжність, сучасні актуальні проблеми у сфері суспільного, скільки від принципової пізнавальної “залежності від Зовнішнього”. Маю на увазі не критичне сприйняття у нас інтелектуальної гегемонії Зовнішнього через визнання за нею відпочаткової основи у подальших дослідженнях. Теорії в її рамках не розглядаються проблемно, вони слугують основою для власних примітивних надбудов. Більше того, якщо на Заході є опозиція до домінуючих засад лібералізму і в академічних колах ніхто не визнає за останніми істинності, то в Україні такої опозиції немає, а за ними цю істинність якраз і визнано. Коротко проблема є в такій засаді: аксіологія лібералізму пафосно прийнята за гносеологію і мету соціальних наук взагалі. Псевдонауковцями — агентами лібералізму в науці — називаються ті люди з наукового середовища, які прийняли (свідомо чи несвідомо) таку засаду. Дана залежність виявляється в описовості західних теорій у роботах псевдонауковців. Однак останнє другорядне порівняно із їхніми спробами аналізувати та прогнозувати (що само по собі несе у суспільство схоплений світ, спроектований на дійсність), радити щодо загальнонаціональних реформ, які збиваються ними на манівці. Як можна пояснювати “pax Ucraina” відповідністю положенням теорій, що пояснюють розвиток країн Заходу, з визнанням за цінностями цих положень пріоритетності?! Академічне середовище через хворобливий “західцентризм” перетворилося на болото, де вартісне і небажане тоне, а прислужництво, що спотворює, — спливає. Соціальна наука взагалі має такі орієнтовні функції: теоретичну, методологічну, практичну, прогностичну, виховну. Перша в Україні взагалі, хай радикально це звучить, відсутня, бо не розробляються свої теорії, гіпотези, концепції тощо. Суть процесів трансформації постарадянських країн описують американські, не українські, політологи, наприклад, С. Хантінгтон. Методологічна функція існує, але через напрацьоване західними та радянськими дослідниками. Практична функція соціальних наук існує мінімально, як через незатребуваність політиками, що менше впливає, так і через розірваність теоретичної частини із практичної, на чому наголошує політтехнолог В. Карасьов, та відсутністю можливості для теоретиків сказати щось не стільки цінне, скільки (!) не заангажоване. Теж стосується і прогностичної функції, то теорія її не виконує. Як відомо, саме ця функція є однією із підставових для існування соціальних наук. Вона виконується більше практикуючими соціологами, політологами і зводиться до аналітики тактичної за важливістю дій суб’єктів політики. Виховна функція основною є для соціальних наук на нинішньому етапі їх існування. Деідеологізація соціальних наук в Україні пов’язане із подоланням переважання цієї функції і відживленням інших. Гельмінтом перетравлене — те, що залишилося від соціальних наук, — виконує псевдонаукову, ідеологічну авторасистську функцію з метою інтелектуального домінування та контролю над інтелігенцією України в інтересах звироднілого політичного класу та провідних світових держав. Соціальні науки – інструмент апологетики їхнього становища. ... а в Іларіона вже сидять брати Смотрицькі, Христофор Філарет, Йосип Верещинський, Пилип Орлик, Феофан Прокопович, Яків Козельський. Увійшовши, Вишенський привітався і сів за підготовлений до зустрічі стіл... Принциповість в ідеях Принциповість в ідеях є визнання потреби сприяння захистові цінностей, випрацюваних українською культурою, зокрема в процесі самоосмислення через розвиток соціальних наук. З огляду на вище сказане та на означену принциповість в ідеях можливе накреслення третього та четвертого етапів самоосмислення України через соціальні науки. Якщо першим і другим відповідно є маргінальність та ідеологізація, то третім — деідеологізація, а четвертим — опіслядеідеологізація чи (панування) відцентрова рефлексивність. Принциповість в ідеях має продовжитися в розробці, розпрацювання та уточненні умови можливості самоосмислення — відцентрової рефлексивності. Перед детальнішим розглядом щойно означених етапів, хотів би вказати також і на таке. Самоосмислення по суті передбачає своє здійснення через відцентрову рефлексивність, тобто на основі визначеного кола історично випрацюваних цінностей. Якщо західні соціальні науки здійснюють зокрема самоосмислення країн Заходу, то роблять вони це тільки на основі такого кола. Відтак перші три етапи з погляду самоосмислення можна виокремити тільки формально, бо важливість саме змістовності його очевидна — не осмислювати будь-як, але тільки на основі відцентрової рефлексивності. Тому тільки четвертий етап відповідає змісту саморефлексивності: відцентрова рефлексивність є умовою можливості самоосмислення або осмислення завдяки відцентровій рефлексивності стає самоосмисленням. Повернемося до етапів. Деідеологізацію можна розуміти так: в умовах визнання проблеми ідеологізації соціальних наук відбувається очищення від нашарувань рецепції західних ліберальних цінностей в основах різних наук та розпрацювання конкретних аксіологічних та гносеологічних основ для виходу на рівень мислення засадою відцентрової рефлексивності. Четвертий етап уможливлює постання таких соціальних наук, які як засіб дозволять здійснити самоосмислення та пізнання конкретних явищ соціальної дійсності. Питання самоосмислення через соціальні науки врешті-решт є першорядним на сьогодні питанням для України. У будинок — ззовні убогий, зсередини — чистий, з іконами в рушниках на покутті та декількома про всяк випадок АКМ, оснащений найновішою електронною технікою — на Андріївському узвозі №? за декілька хвилин опісля підійшли Гріша Сковорода, Іван Котляревський, Микола Костомаров. Останній сказав: “Шевченко десь з Поштової площі на таксі зараз під’їде.” Іларіон не відповів і вказав рукою на підготовлені для них місця. Частина ІІ “Усунення інтелектуальної гегемонії Зовнішнього противагою самоосмисленості дозволить нам жити у громаді цивілізовано”. Невідомий автор з Корпорації філософів. Долучені до принциповості в ідеях Долученим до принциповості в ідеях можна бути на двох рівнях: ударної основи і ударної ідеї. Менеджер середньої ланки Будь-хто, знаходячи для себе можливість долучення до здійснення ідеї Нації у протистоянні з її ворогами як наслідками, спричиненими засадами Сучасності, втілює негативне визначення цієї ідеї. Те, що нині маємо достатній мінімум таких людей для активізації доцільної націонал-консервативної політичної практики, є необхідним для нас, але недостатнім для її втілення в суспільстві, зважаючи на відсутність адекватності форми втілення Ідеї актуальному часові, що лишилася такою з кінця 90-х рр. Участь на рівні ударної основи тоді дозволить втілення позитивного визначення Ідеї, коли засади Сучасності будуть теоретично зруйновані, а позитивна програма засад пост-Сучасності буде запропонована. Один крок в теорії означає два кроки в політиці. Умовою можливості такого втілення є продукт долучених до принциповості в ідеях на рівні ударної ідеї чи Корпорації філософів. З долученими ж до принциповості в ідеях на рівні ударної ідеї складніше. Сьогодні правий рух недостатньо має людей, які можуть займатися розробкою теоретичних питань підриву засад нинішньої системи організації суспільства й світового порядку і окресленням альтернативи, і не має людей, які успішно таку роботу роблять. По суті ми сьогодні не готові, навіть маючи багаж попередників рівня ударної ідеї, протиставити нинішній політичній системі альтернативу розвитку України, окрім слабуватої публіцистики, яка часто замарана ліберальними, євроінтеграційними чи невиправдано етатистськими вставками. Хоча варто відзначити наявність перших паростків у цьому напрямі. Взяттю штурмом кафедр і уваги аудиторії на публічних лекціях передує наявність вказаної позитивної програми засад пост-Сучасності. Останнє ж передбачає наявність долучених до принциповості в ідеях на рівні ударної ідеї. Якщо Дехто відчуває у собі жагуче бажання знати природу речей, то має негайно, не вагаючись, взятися за вивчення історії ідей та проблем соціальних наук. Таким стане початок відновлення Корпорації філософів – корпорації долучених до принциповості в ідеях на рівні ударної ідеї, – яка здійснить зокрема в соціальних науках їх деідеологізацію та розробить засади відцентрової рефлексивності. Бо ж корпорація існувала віддавна на землі Руській. ...Іларіон, подивившись на годинник, твердо сказав: “За 10 хвилин відбудеться початок засідання Корпорації філософів. Протягом цього часу почитайте про відцентрову рефлексивність”. Відцентрова рефлексивність ВР - екстравертно спрямований спосіб осмислення соціальної дійсності через синтетично виведені з філософії історії української культури ідеї-цінності. Останні складають аксіологічний центр. Як видно з такого визначення, ВР відкидає європоцентризм у соціальних наук з його давньою традицією підганяти під своє розуміння істини все людство. Чому ми прагнемо запанування відцентрової рефлексивності? 1. Філософи - прагнуть знати Істину: служити Б-ві. Філософи — ті, які не йдуть за модою — лібералізмом. 2. На основі того вони вибудовують політичну програму перетворення нинішнього порядку. Сучасність має бути спаленою. 3. Вони покликані дати орієнтири Україні. 4. Вони першими мають створити революційні організації для побудови нового порядку. Для виконання цих завдань постає Корпорація філософів**** Поява Корпорації філософів зумовлена потребою здійснити самоосмислення колективного досвіду українців в контексті світової історії з визначенням їх мети і завдань. Долучитися до принциповості в ідеях значить кинути виклик Сучасності. Як з проблеми ідеологізації самоосмислення через соціальні науки випливає проблема ідеологізації свідомості всіх громадян взагалі, так і з потреби здійснити самоосмислення колективного досвіду українців випливає потреба орієнтації на принциповість в ідеях. Філософський рух за самоосмислення, якого потребує Україна, починається з кожного долученого до світу ідей через принциповість в ідеях. Такий кожний є другом Корпорації філософів. Напрямні для КФ: 1. Обґрунтувати Вцн Рф. 2. Аксіологічний центр. 3. Перепрочитання політичної думки українців. 4. Долучення політичної історії. 5. Класика політичної думки. 6. Зменшити орієнтації на західних соціальних науковців. 7. Методологічно-емпіричні дослідження політичних проблем і їх вирішення за допомогою вихідної засади 1. Перше засідання Корпорація філософів Відродження-Чистота-Поширення: орієнтир для філософії історії України-Русі. Відродження духовних основ у прочитанні історії, їх пізнання. До Чистоти стремить усвідомлення ідеалів духовних основ. До Поширення стремить усвідомлена група політичних фанатиків. Анафема агентам лібералізму! Прикінцеві положення * Самоосмислення історії — значний культурний матеріал, протяжний в часі, осмислюється тими, в чиєму горизонті свідомості він поміщений, — тобто філософами — фахівцями з соціальних наук. Масам же це не доступно, бо їхній горизонт свідомості обмежений теперішністю. ** До соціальних наук віднесемо філософію, політологію, соціологію та історію. Хоча в принципі які саме з наук варто віднести до соціальних не є важливим наразі. *** Відцентрова рефлексивність — екстравертно спрямований спосіб осмислення соціальної дійсності через синтетично виведені з філософії історії української культури ідеї-цінності. **** Принципи, розроблені для Корпорації філософів.