Наша держава, якої так прагнули декілька поколінь українців, не виправдала себе. Вона не забезпечила народу омріяної ним свободи, а стала звичайним апаратом примусу, здирництва і обмеження свободи, як і решта держав.
Невдоволений та злий народ сидить у своїй хаті скраю і чекає коли все само собою налагодиться. Політичні партії та проекти, маніпулюючи популярними гаслами, лізуть до влади заради задоволення власних бізнесових інтересів, нехтуючи інтересами народу. Ультраправі й ультраліві радикали зайняті протистоянням між собою, чим не загрожують системі, а лише вигідні для неї. Знищення радикальними угрупованнями одне одного призводить до все більшого зміцнення системи. Діяльність поміркованіших груп зводиться до вшанування історичних дат конкретних епох чи канонізації вузькоорієнтованих доктрин. Живучи минулим, реальні ж проблеми ними ігноруються. Для них так зручніше. Всі вони загнали себе у вузькі рамки й мало відрізняються один від одного. Світ значно ширший за ідеології та державні кордони. Час однонапрямних ідеологій минув. Доречними лишаються лише деякі ідеї з них, залежно від конкретної ситуації в конкретному місці. Ідея ситуаціонізму — найбільш адекватний погляд на сучасний стан речей. Суспільство, в своїй більшості, не живе, а існує. Працює, споживає і здихає. Так і минає їх коротке життя у великому та різноманітному світі. Корпорації міжнародного капіталу міцно засіли у нашій буденності і вже ніхто не може уявити собі життя без продуктів транснаціональних корпорацій. Вони нікого не завоювували, вони просто створили всі умови, аби їх постійно купували. Купували те, що нікому не потрібне. Працювали за кольорові папірці на їхніх підприємствах й були слухняними. Чиновницький апарат відпрацьований до межі досконалості. Цілий ряд бюрократів на різних посадах, чинах, комітетах займаються тільки тим, що перекладають папірці з однієї шухлядки до іншої й деруться по службовій драбині. Грати по правилах, за якими ти засадничо програєш чи проникати в існуючу систему не має жодного сенсу. Лишається можливість протидіяти системі, порушувати питання, які нас торкаються безпосередньо – самоорганізація і самоврядування. На противагу чиновницькій бюрократії піднімаються чорні прапори гніву Чорного Комітету. Чорний Комітет не обмежує себе вузькозорієнтованими ідеологічними доктринами чи субкультурними комплексами. Його завдання формувати альтернативу існуючій системі й будувати осередки самоврядування населення. Солідарність кожного призведе до формування сильної спільноти, де кожен допомагає іншому й може розраховувати на його підтримку. Це дозволить чинити всесторонній спротив проти свавілля й корупції. Врешті-решт, це призведе до кінцевої мети — свободи. Наші ідеї широкі, а цілі конкретні. Наша боротьба — доказ нашої правоти. Тому ми вільні у виборі методів досягнення своїх цілей. Ми не обіцяємо вам порятунку вже сьогодні, але наша діяльність буде іншою для звичного суспільного укладу. Вона буде обговорюватись. Вона буде цікавою.ЧорКом
http://chorkomitet.in.ua/