Політономія

Smierc Polarstern

Під холодними вітрами Бореї, з одвічних могил Дикого Поля підіймаємось ми - самозвані стражі степового Асгарду, вартові буття на зламі межичасу...

В наших очах віддзеркалилось небо, сонячні промені спадають на плечі. Ми - сокира Перуна, запущена в Змія, спалахом блискавки розрубуєм темряву руною Sieg. Січ - наша форма екзистенції. В жилах козака тече вовча кров. Ви шукали витоки Нілу в сніжних узвишшях? Сліпці! Він пульсує у ваших жилах. Чумацький шлях - у наших серцях.

На порозі бездонного Хаосу справляємо тризну, із золота Даждьбога куємо мечі. Ми - перевізники душ на порогах Стіксу, із вершин курганів-пірамід гострий погляд кидаємо в Чорне море небуття. "Із варяг у греки" торуємо шлях кривавий. Між небом і прірвою.

Останні проводжаємо Сонце у подорож ночі, і перші торкаємось його уст на зорі нового дня. Ми - стражі Голгофи. Пронизуємо плоть залізом, сталь гартуючи водою і кров'ю. Сіємо Рай. Наші зерна - мечі, що хресними алтарями стримлять із могил. Поборюючи смерть, смертю причащаємо життя. Небо осяяне Сонцем. Земля скроплена кров'ю. Впасти перш, ніж упаде наш стяг!

На прю зі смертю! Бо ж усі святенники - мерці і сіятелі смерті. Ми не точимо солодких псалмів - свої хрести носимо в піхвах. Відаємо: архангел Михаїл - терновий вінок Люцифера. Ви думали, то битва богів? А це розбилось дзеркало.

Тільки воїнам суджена воля. Свобода - це поступ, подібно вогню, буття якого - спалах. Під пекельним котлом. Бо ж Отець наш - злодій, а ми виросли розбійниками: козак віддає душу Січі та вдихає крижаний дух Колхіди.

Ми - розп'яття титана, і народились, вкравши яблука. Щоб принести їх у дар Афродіті. Дурні шукають меж безмежності, ми ж знаємо: край світу - на лезі меча. Ділимо виднокіл вправними помахами леза, і творимо власне добро і зло. Divide et impera!

Чорним шляхом бреде ясир. Проте ми - ловці власних душ. Мета боротьби - вхопитись за зброю. Пустити стрілу, щоби вцілити себе. Випалюємо тирсу в Дикому Полі, і попелом буденності здобрюємо простір для гарцу. Бо в чому, як не в гарці, смисл буття? Світу, ім'я якому Yggdrasil.

Жити з небезпекою. Зупинити час. Осягнути вічність.

Smierc Polarstern
Березень 2006