Рольф-Йозеф Айбіхт
Переклад Наталії Бучкович, політична освіта Київської «Свободи»
В останні роки світова криза капіталістичних наукових і фінансових систем стає все очевиднішою. Уже сьогодні ці явища мають серйозний економічний, соціальний і політичний вплив на становище людини. Всі раніше прийняті цінності, поняття, форми і формули можуть бути змінені. Безробіття переростає в дедалі більшу проблему. Безробіття у Федеративній Республіці Німеччина сьогодні перевищує офіційну позначку в 4,290 мільйони. Кінець цих подій ще ніхто не може передбачити.
В цій катастрофічній ситуації ФРН ще більше втручається в справи іноземних держав. Плануються нові озброєння, які служать не для захисту нашої Батьківщини, а для імперіалістичних інтересів США в політиці придушення.
Тут стає зрозуміло, що в Німеччині мають здійснитись зміни, які мають продовжити політично очевидну, справжню революцію. Більша частина нашого народу сьогодні обома ногами стоїть в епосі, яка повільно стає могилою на орбіті лібералізму.
Дехто вже однією ногою на іншій стороні, але в них замало мужності чи сили, щоб витягнути і другу ногу. Лише деякі з них справді отямлюються, але часто вони не знають, що мають робити. Слово «ні» було сильним, а слово «так» - відсутнім. Тому ми хочемо показати цим людям напрямок. Успіх наших політичних прагнень залежатиме від того, чи нам вдасться політизувати багатьох німців.
Боротьба проти наслідків глобалізації, проти продовження зниження добробуту і зростання зубожіння німців, проти продовження деградації основних демократичних прав і свобод, проти політики війни встановленого політичного класу і проти заперечення безглуздості ризику наших солдат в сумнівних бойових діях. В усіх цих суперечках важливо, чи зможемо ми визначити суверенітет, щоб ввести в дію певні зміни.
Козирем в цій суперечці буде молодь – боротимуться молоді націонал-демократи. Молоде покоління є страховкою народу в майбутньому. Якщо молодь працьовита, здатна об’єднатися, може самоствердитись, тоді наш народ житиме далі. Тому дуже важливим є сформулювати політичне саморозуміння, надати йому форми, і в нових історичних умовах давати національну, політичну і соціальну відсіч. Молодь має особливе завдання і тому велику відповідальність.
Багато німців ще не усвідомлюють серйозності ситуації. Вони вірять, що треба лише достатньо реформувати систему, і тоді все стане краще. Вони біжать в пошуках популістських шарлатанів в надії, що вони зможуть визначити їхню долю. Ці погляди, разом з буржуазним боягузтвом і «тихими та правильними поглядами», запобігають сьогоднішньому дієвому спротиву і дезорієнтують. Поки існує система, вона в правильний час призначатиме псевдо націоналістичних популістів, які шкодять національному спротиву – доти ці системи займатимуть міцне становище. Є також необхідні сили, що дають політичний орієнтир, мобілізують населення, борються за інтереси кожної людини і свого народу проти сили монополії і активізації її політичних маріонеток в Бундестагу.
Опозиція, яка справді має мужність піднімати питання системи, може лише сприяти стабілізації капіталізму.
Ми маємо ліберально-капіталістичну систему, яка в цілому стоїть під питанням і іншу модель для розробки. Вона веде нас не далі, ніж розглядання часткових питань, щодо шкідливого загального знаходження перспектив, які звужують наш світогляд.
Молоді націонал-демократи мають відстоювати вперту ґрунтовну опозицію для формування позапарламентського опору. Нашим завданням є створити серйозну альтернативу ліберально-капіталістичній системі. Для цього є необхідним визначення позиції і чітке формулювання наших цілей.
Втомленим і заплутаним видніється сьогодення німців в хаосі, який відбувається на їхніх очах. Партії, що ще кілька років тому були опорою німців, сьогодні більше не можуть надавати орієнтири. Сьогодні ми переживаємо формування однопартійності з CDU /CSU, FDP, SPD, GRÜNE und PDS (німецькі партії – прим. перекл.) За програмою питання про становлення єдності нашого народу є життєво необхідним, оскільки він буде помітно відрізнятися. Сьогодні ми стоїмо над залишками посткапіталістичної політики доданої вартості. Словосполучення «єдність народу», що довгий час осуджувалось, на початку занепаду ліберально-капіталістичної епохи знову починає відігравати якусь роль.
Коли в цей час йде мова про «єдність народу», тоді вона може діяти для встановлення нової системи цінностей, що намагається відстояти матеріальну і духовну справедливість суспільного положення. Масштаб нового порядку більше не може бути орієнтованим на хитру спекуляцію, на «вільне» збагачення монополістів народу, а на готовність бути національно солідарним. Тоді неможна не помітити, що націоналізм набирає солідарних якостей.
В майбутньому також буде необхідним посилене заняття економічними проблемами. Особливо потрібним є роз’яснення економічних проблем неосвіченій більшості. Це є нашим особливим завданням як націоналістичної меншості, ця меншість має зробити із споживацької маси, якою маніпулюють, свідомий і цілеспрямований народ. Неминуче політикування наших членів і пов’язане з цим будування еліти може відбутися заради того, щоб забезпечити альтернативу старій системі і стоптаному шляху. Це в майбутньому може протистояти марксизму-комунізму, і звісно має протистояти капіталізму-імперіалізму. Це і є велике майбутнє завдання націоналізму. Тут обов’язок націоналістичної молоді вимагається більше, ніж коли-небудь раніше. Для пояснення нашої революційної альтернативи мають бути визначені погляди на життя, життєві цілі.
Марксизм-комунізм
Під цим ми розуміємо суспільно-політичне вчення, яке виникло в результаті специфічної ситуації 19 століття і мало сприяти перемозі індустріальної епохи. За логікою комунізм звісно не мав жодного зв’язку з реальними умовами, який розроблявся Карлом Марксом як зупинка на шляху до райського життя, що не було досягнуте. У марксистській теорії прийнята гуманізація людського взаємоіснування, але досвід реального існування марксизму-комунізму показав нам протилежне. Теоретичний аналіз марксизму-комунізму був проведений через розщеплення різних ідеологічних напрямків, від капіталозалежної соціал-демократії до державно-капіталістичного радянського імперіалізму. З поступовим розпадом державно-капіталістичного радянського імперіалізму і звідси виявленим національно-визвольним відродженням т.зв. східних держав насильницька політика марксизму-комунізму відігравала лише другорядну роль. Звісно, ми продовжуємо протистояння з марксизмом-комунізмом враховуючи застосування його ідеологізації в колах SPD (Соціал-демократична партія Німеччини) і важливість профспілок для PDS (Партія Демократичного Соціалізму).
Капіталізм-лібералізм
Під капіталізмом ми розуміємо владу капіталу над політикою. Лібералізм – це постійне протиріччя між окремими інтересами і загальними інтересами. Ліберал-капіталізм, що прийшов на зміну феодалізму, найкраще сформульоване сприйняття бажаного за дійсне Адамом Смітом, «вільне» протистояння кожного кожному, зрозуміло, стало визначатись як самостійна корисна наука. Ця помилка стала роковою і в кінці кінців призвела до загострення напруги між соціальними прошарками і стала причиною початку класової боротьби. Ліквідація класової боротьби і повернення до національної спільноти здійснюється внаслідок ліквідації класу творців ліберал-капіталізму і марксизму-комунізму.
Солідаризм
Солідаризм для нас є владою політики над грошима. Звісно, влада над капіталом передбачає не боротьбу проти капіталу. Для нас капітал в майбутньому має зайняти місце, яке в контексті з іншими буде так само необхідним і важливим. В сьогоднішній залежній від капіталу бундесреспубліканській системі такі основні зміни, звісно, майже неможливі. Тому наша позиція щодо капіталістичної еліти мусить бути критичною, щоб не ставити за ціль проведення «ремонту» реформ. Наш солідаризм внаслідок цього має основні матеріальні вимоги, що в основному стосуються моралі. Наша боротьба є боротьбою за громадську свідомість, що як на робочому місці, так і в інших сферах формує людське співіснування через добровільну солідарність із скупчення споживацьких індивідуумів в солідарну спільноту-націю. Наш солідаризм є в цьому відношенні «моральним», оскільки він працює на економічну і суспільну справедливість і проти сьогоднішніх первинних суспільних благ. Таким чином солідаризм відмовляється від матеріалістичної ідеї, яка є і в капіталізмі, і в марксизмі. Ми знаємо, що в ліберально-капіталістичних умовах ще є матеріальна несправедливість. Вони хочуть в кінці кінців заперечити це, щоб уникнути соціальної відповідальності.
Націоналізм
В націоналізмі ми бачимо справжню революційну нашу політичну теорію, придатну систему порядку, яка може бути застосована не тільки до своєї нації. Динамічний націоналізм молодих націонал-демократів має принципову якість, яку ми виявили, що народи і нації можуть існувати тільки тоді, коли практикують національну солідарність. Сьогодні лише спільно народ може створити протистояння експлуататорському імперіалізму, що придушував суверенітет народу. Це відкриття робить дифамацію як шовіністично, імперіалістично, мілітарно неможливою. Кожен націоналіст сьогодні стоїть на боці свого народу, як і на боці всіх народів: німецький націоналіст підтримує французького чи шведського, а вони підтримують його. Лише інтернаціоналіст не підтримує жоден народ. Він іде проти них, бо працює для їхнього занепаду. І оскільки він, інтернаціоналіст, здебільшого боїться народовладдя, він бореться проти кожного, хто бореться за свободу свого народу і свободу всіх народів. Він годується дутими фразами на зразок «антидемократичність», «антиконституційність», хоча він є тим, хто все це більше і більше підриває, все більше і більше ламає національний суверенітет. Сьогодні націоналізм однієї нації більше не виключає націоналізму інших, могутня сила і агресивність націоналізму, його творча сила зараз спрямована проти не толерантного посилення іноземного впливу, проникнення іноземного капіталу через матеріалістичне домінування групи біржових спекулянтів. Дійсне примирення і порозуміння між народами передбачає любов до кожного народу. Національна солідарність як принцип, що у першу чергу називається боротьбою проти нівелювання, проти експлуатації і пригноблення і за свободу і суверенітет народів.
Солідарність починається в сім’ї або в невеликих групах
Принцип, що солідарність починається в сім’ї, як у зародку нації. Солідарність починається в сім’ї, проходить через робоче місце в суспільстві і закінчується в міждержавних відносинах. Звісно, солідарна свідомість може виникнути лише тоді, коли зрозуміло, що кожен буде оцінений за свої досягнення. Вона починається в сім’ї. Принцип солідарності, що люди не є рівними, але повинні бути оцінені за свої вчинки, починається в сім’ї. Вона також має значення в групі.
Ми виходимо з того, що йдеться про добровільне об’єднання: найперше національна солідарність має стати порозумінням між суспільною свідомістю і боротьбою націоналістів. Протягом особистих конфліктів, організаційних і тактичних протистоянь, а також ідеологічної різниці, солідарність мусила стати досвідченою, бо існує загальне протистояння проти антинаціонального курсу теперішнього правління. Протиріччя має інтегруючу функцію і через це пробуджує національну солідарність. Незважаючи на все, перспектива має обговорюватись. В NPD і також в нашій партійній молодіжній організації перед нами стоять два завдання, здавалося б, діаметрально протилежні: процес роз’яснення як національної виборчої партії, так і інших позапарламентських націоналістичних рухів. Але ці протиріччя пізніше можуть бути переможені, коли ми розуміємо, що обидва ці аспекти належать до нашого саморозуміння, і тому ми мусимо постійно добиватись рівноваги. Нездорові звуження в цьому напрямку неминуче призведуть до кризи ідентичності нашої партії.
Без однорідного світогляду неможливо тривалий час вести переконливу політику або проходити в політичні кола. Безсумнівно, конструктивна парламентська співпраця, що почалась в комунальній площині, є похвальною діяльністю. Але спочатку про пряме рішення. Це рішення визріло не в парламенті, не в комітетах, не на пленумі. Державна підтримка роботи різних національних партій є минулим і з сьогоднішнього дня не достойна заснування. Тому ми мусимо зробити висновки, що безумовна інтеграція в сумнівну систему виключена.
Подальше завдання на майбутнє буде розвиток нової агітаційної моделі. В деякій мірі рух мусить відображати те, що в його часи хоче добитися народ. Кооперативне, елітарне, але не самодержавницьке керівництво організації мусить показувати і виконувати цілі. Рух нового типу має бути не нерухомим, а прогресуючим, не патетичним, а старанним, не одноколійним, а багатостороннім в стратегії і тактиці. Можна зачекати, щоб вчитися і готуватись, що добиватись можливого і робити неможливе можливим – це мистецтво. Національна солідарність, за загальним визначенням, це спільна свідомість політично послідовної меншості з ціллю нації, на яку розповсюджує цю суспільну свідомість як природну систему порядку.
Солідарність в нації
Солідарність однаково приймає і національно-політичну, і економічну системи, особливо в загальнонародному розумінні актуальності. Ясний висновок, що про те, що кожна частина цілого народу є на своєму місці і має відповідне значення, від низів до верхів, від експлуататорів до тих, кого експлуатують, від більш- до менш привілейованих класів або шарів, більше не може бути й мови, тепер будемо відштовхуватись від споживацького способу життя до політичних дій, від особистих цілей до загальнонаціонального прогресу. Занадто довго «праві» залишали економічні проблеми «лівим» і тому трудящі маси вірять, що тільки «ліві» думають про здійснення соціальної справедливості для мас. Своєчасний націоналізм молоді пов’язаний з прогресом, бо він ще навіть не встановив шлях до історичного коріння, а вже стоїть на міцній основі, тому що стосується і тих неприборканих свобод, що набагато перевершують ліберальне невтручання.
Споживацьке мислення і ліберальне поняття власності створило багатіїв, міра вартості яких виражається в володінні товстими гаманцями. Той факт, що першочергова політична проблема надалі ігнорується, не дивує. Одною з найважливіших цілей націоналізму є надалі звільнити рядових громадян від їх споживацького існування і приспати його в суспільстві. Термін приватної власності, враховуючи відповідальність перед суспільством, має бути визначений по-новому. Егоїстичні мотивації в державі, що складається з солідарного суспільства і навіть хоче отримати значення, можуть мати лише незначне місце. Економічні особливо важливі засоби виробництва повинні служити спільноті. Все це крім законодавчих заходів також потребує виховної роботи, що має на увазі більше, ніж економічні умови, а й розвиток в цілому. Націоналізм має завдання знайти шлях проведення соціальної рівності між викривленням лібералізму і капіталістичними помилками. Проблема селянства, що не зводиться до мінімуму, повинна бути розширена (солідарність в сільському господарстві), проблема землі, що не є продуктивною і тому не має підкорятися законам ринкової економіки, проблема залежних, що підкоряються свавіллю маніпулювання цін, все гостріша проблема глобалізації є вимогами на майбутнє і не мають стати забутими. Свобода напівсліпа, коли здійснюється виключно свобода великих капіталів, оскільки через свободу одного інший потрапляє в залежність.
Солідарність як наднаціональний принцип
Принцип національної солідарності обмежується не лише Німеччиною. Усвідомлення спільності, але й своєрідності, а також спільної долі народів, особливо європейський, між жорнами глобалізації та імперіалізму призвело до наднаціональної солідарності. Націоналістичний інтернаціонал» більше не є мрією, ідеалом – він неодноразово проходив через Євро-конгреси. Тісні контакти з європейськими, а також світовими націоналістами сьогодні є початком глобального об’єднання за визвольну боротьбу народів. Революція народів проти імперіалізму США як гнобителя їхнього суверенітету і самовизначення є в розпалі. Коли ми здійснюємо в цій боротьбі національну солідарність, тоді пробивають останні години американського рабовласника. Сьогоднішні тенденції не здаються утопічними.
Основна нова якість націоналізму є провідним шляхом – принципове значення національної ідеї. З любові до кожного народу і визнання його історичних цінностей можна відчути повагу до кожного іноземця, що любить свій народ. Не лише емоційний зв’язок створює наднаціональну солідарність, а й знання всіх про спільну загрозу від ліберал-капіталістичного режиму західної деградації. Через розуміння, що ліберал-капіталістична еліта жодним чином не може бути зацікавлена у визвольній боротьбі народів, тому лише погашення їхнього «політичного стрибка» може гарантувати народам право на самовизначення, народи мусять взяти свою долю в свої руки. Тому націоналістична меншість має спільно посилити боротьбу. Національна солідарність як основа для об’єднаної визвольної боротьби є необхідною, всі протилежні твердження є реакційними і відсталими від реалій. Ми, молоді націоналісти, знаємо цей факт і будемо виконувати наші дії. Ми не відмовляємось від правління нашого народу в культурному житті і національного суверенітету, як і визнаємо самостійність інших народів. Ми не відмовляємось від майбутнього!
Перспективи для кращої Німеччини
На основі викладених тут наших прагнень ми мусимо здійснювати нашу політичну теорію, і тому можемо не ухилятися від радикальної критики системи, яку ми звісно можемо не боятись використовувати для руйнування традиційних шаблонів в головах людей. Табу лише дозволяє дискутувати про «гаряче залізо» і розвивати альтернативні моделі. Сьогодні ми маємо протиставити розділеному матеріалізму старої системи організований ідеалізм динамічної націоналістичної молоді. Революційні прагнення нового покоління знайшли своє вираження і перспективи. Німеччина не така стара, як духовно старі люди, що правлять нашою Батьківщиною. Тільки з наших прагнень може початись щось нове. Ми ставимо завдання: замість класової боротьби – єдність народу! Замість істерії за прибутком – соціальну справедливість!