Політономія

Життя і чин Омеляна Грабця – командира групи військ УПА-Південь під псевдо "Батько", уродженця споконвічно українських земель Холмщини і Підляшшя (нині це територія Польщі), – дуже тісно пов'язані з Вінниччиною. Саме тут, на Поділлі, він утверджував ідею свободи, єдності і могутності Української Нації в боротьбі із нацистським і большевицьким окупантом. Тому Омелян Грабець є по праву героєм і захисником нашого подільського краю, який записав своє ім'я до пантеону українських лицарів-звитяжців.

Народився Омелян Грабець 1 серпня 1911 р. в Новому Селі поблизу Чесанова Любачівського повіту на Холмщині, в українській селянській родині. Навчався в Перемишльській Українській чоловічій гімназії. З молодих літ стає учасником патріотичної Спілки Українських студентських організацій під Польщею та "Пласту". Згадує Єва Філь, псевдо "Лобода": "Високий та стрункий ростом, гарний з обличчя, вроджена інтелігентність, бадьорість – все це гуртувало та з'єднувало коло нього українську молодь". Особливо відзначився Омелян у спорті як неодноразовий переможець змагань із різноманітних видів, зокрема із бігу; незабаром він стає керівником Українського Спортивного Студентського Клубу. Часто друзі називали Омеляна Мільком за його лагідну і добру вдачу, зокрема, його земляк Михайло Франківський згадує: "Омелян був веселої вдачі, лагідний до всіх, ми всі його шанували і любили, як Батька. Недарма він, будучи полковником в УПА, вибрав собі псевдо "Батько"".

Омелян Грабець долучається до Української Військової Організації, згодом стає членом ОУН, які після поразки українських визвольних змагань за державність 1917-1921 рр., оголосили про продовження революційно-збройної боротьби українців аж до остаточної перемоги. Деякий час навчається в столиці Чехії, Празі, у політехніці. За націоналістичну діяльність двічі його заарештовували поляки: 1935 р. потрапляє до польського концентраційного табору Береза Картузька, 1939 р. поляки заарештували його вдруге. Після окупації Польщі німецькими військами звільняється і в 1940 р. стає провідним членом ОУН (Б), зокрема, організовує мережу осередків ОУН на Чесанівщині, Любачівщині і Холмщині.

В 1941 р. Омелян Грабець стає учасником похідних груп ОУН як керівник групи. Зупиняється у Рівному для організації української адміністрації, виконує функції провідника ОУН Рівненщини (1941-1942 рр.), однак через загрозу арешту німецьким гестапо змушений піти у підпілля. 1941 року стає членом Головного Військового Штабу ОУН, зокрема, його призначають Провідником Генеральної Округи ОУН на східноукраїнських землях. 1943 р. Омеляна Грабця призначили полковником, командиром групи УПА-Південь, його заступником став командир під псевдо "Антон". З тих пір Грабець організовує відділи УПА-Південь у Хмельницькій та Вінницькій областях. Групу УПА-Південь створено одразу після групи УПА-Північ, бійці саме цієї групи знищили маршала Ватутіна у перестрілці. Тереном дій групи стали Кам'янець-Подільська, Хмельницька, Вінницька, Житомирська, частина Київської областей. Зазначений терен групи поділявся на 3 воєнні округи – ВО "Холодний Яр" (р-н Кам'янця-Подільського), де діяли курені Саблюка і Довбуша; ВО "Умань" (р-н Житомира), курені Довбенка, Бувалого, Шума; ВО "Вінниця" (р-н Вінниці), командир "Ясень", на теренах Вінниччини діяли курені Сторчака, Мамая і Буревія. Загалом же чисельність вояків УПА на Вінниччині, за оцінками різних дослідників, складала понад 6 тисяч бійців. Історичні документи свідчать, що організована боротьба на Вінниччині проти московських окупантів тривала до 1952 р. Цей факт, а також безпосередня бойова діяльність українського націоналістичного підпілля ОУН і УПА вщент руйнують совєцькі міфи про те, що нібито на Вінниччині "бандеровцев нє било". Факт діяльності групи УПА-Південь і розгалуженої мережі боївок ОУН у всіх без виключення районах Вінниччини лише підтверджує тезу про єдність національно-визвольних змагань українців у різний час і в кожному куточку українських етнічних земель.

Збройна боротьба групи УПА-Південь на чолі із О. Грабцем "Батьком" поділяється на два етапи: 1) боротьба з німецькою і румунською окупаційними адміністраціями і їхніми військами, 2) збройне протистояння із совєцькими військами червоної Москви, у переважній більшості це були відділи НКВД, комплектовані із чужинців. До епопеї подвигів українських партизан на Вінниччині варто віднести успішні бої із окупаційними військами, саботаж колоніальної адміністрації, звільнення військовополонених, блокаду депортацій молоді до Німеччини й Сибіру, захист українського селянства від економічного грабунку. У спогадах "Як ми боролися із окупантами" уродженця Вінниці Михайла Венедиктовича Климчука "Хмари" (член ОУН з 1941 р., зв'язковий групи УПА-Південь. У квітні 1944 р. був засуджений на 20 років каторжних робіт на Колимі. Звільнений із заслання в 1956 р.). згадується про "Батька": "Високий, в куфайці, підперезаний ременем, з автоматом в руках. Один із соратників "Батька" був героїчний оунівець "Грім", родом з Хмільницького району".

В 1943 р. під керівництвом О. Грабця на Вінниччині організовано районну конференцію ОУН, на яку несподівано наскочили німці – Батька" поранили в бою. Згодом ОУНівці здійснили напад на Літинську в'язницю (акція "Спокій"), де перебували люди, арештовані за зав'язок з ОУН, зокрема, знищено ката в'язнів і начальника тюрми, звільнено в'язнів. Згадує уродженець Вінниччини Василь Шевчук, вояк УПА-Південь: "Були сутички із совєцькими партизанами із загону ім. Лєніна (командир Владіміров), що діяв на Літинщині. Згодом було укладено угоду про координацію дій проти німців. Домовлено про пароль: "Вино", відгук "Вінниця". Успішною були акція звільнення військовополонених із табору в Калинівському районі (6 км. від с. Якушинці) поблизу ставки Гітлера (полонених використовували на будівництві ставки), роззброєння охорони табору, а також засідка на німців під Якушинцями недалеко від Вінниці, і як наслідок, – розгром німецької автоколони, здобуття зброї і боєприпасів. Крім того, партизани-націоналісти вчинили напад на німецьку майстерню у Вінниці, що лагодила зброю, яка надходила з фронту: здобуто кріси, два ящики із розібраними станковими кулеметами, одяг та взуття для повстанців. Загін, який очолював "Батько" безпосередньо, налічував 500 вояків. У листопаді 1943 р. повстанці здійснили рейд у Молдову через Браїлів, Шаргород, Томашпіль, Ямпіль для здобуття зброї і харчів, по дорозі зводили успішні бої із румунами і молдаванами, зокрема, під Сороками. Під Новий рік 1944 р. загін О. Грабця рейдує на Західну Україну, зводячи бої під Деражнею і Підволочиськом.

При наближенні фронту і московсько-большевицьких зайд О. Грабець розділяє війська на групи по 20-25 осіб, які були краще здатні маневрувати. Це було зроблено з метою збереження військ у боях із ворожими регулярними частинами, щоб продовжити бойові дії в тилу у ворога. Григорій Ільченко (учасник бойових дій в складі УПА-Південь на Вінниччині), родом із Січеславщини, подає промову "Батька" в цей час: "Ми будемо продовжувати збройну боротьбу як з нацистами, так і з червоними. Наша ціль дуже ясна – Самостійна Соборна Українська Держава". Зводячи важкі бої із численними і озброєними до зубів військами НКВД, О. Грабець рейдує Вінниччиною, тримаючись в основному смуги лісів у Хмільницькому, Літинському, Калинівському районах. Зрештою військам НКВД вдалося вистежити загін "Батька" за допомогою зрадника – совєцького розвідника Зайцева, якого О. Грабець у свій час визволив із німецького концтабору у Рівному. У Хмільницькому районі влаштували засідку на загін, піддали його обстрілу з мінометів. Повстанці відбиваються і йдуть на Літинщину. Проти них окупанти кинули 189, 193, 209 батальйони та 11 залізничний полк внутрішніх військ НКВД, які мали оточити і знищити українських вояків. Поблизу с. Микулинці Літинського району в густих лозах над річкою Згар на невеликому острівці розташували штабний бункер УПА. Після донесення сексота Зайцева загін О. Грабця оточили – саме тут 10 червня 1944 р. О. Грабець наказав пробиватися з оточення, а сам залишився прикривати відступ своїх вояків. Вирватись із оточення вдалося лише кільком бійцям, серед яких була і дівчина, решта загинули, в тому числі і Омелян Грабець. За свідченнями місцевого селянина, "Батька" застрелив азіат автоматною чергою. Тіло командира енкаведисти відвезли в Літин і показували на пострах місцевому населенню, тримали кілька днів як "приманку", розраховуючи на напад повстанців; згодом відвезли у невідомому напрямку і закопали. Місце поховання славетного командира повстанців Вінниччини Омеляна Грабця досі не встановлено.

Щороку 10 червня патріоти Вінниччини збираються в с. Микулинці, на місці останнього бою повстанців групи УПА-Південь, де височіє залізний хрест, аби вшанувати пам'ять Омеляна Грабця і його побратимів, які загинули за волю України, і зберегти героїчну історію для нащадків. В усному епосі Української Нації добре відома пісня українських партизан Вінниччини "Полковник. Батько", – пам'ять про наших героїв-захисників не стерти жодному окупантові.