Уоллер Р. Нетвелл
Про вплив ісламського фундаменталізму на світогляд бін Ладена сказано дуже багато, а про вплив європейського марксистського постмодернізму майже нічого. У дійсності ж ідеологія, на яку спирається Аль-Каїда, виправдуючи свої терористичні дії, не меншою мірою зобов'язана впливові західних ідей, аніж перверзіям мусульманської віри.
Доктрина терору Осами - частково експорт Заходу. Щоб побачити це, необхідно глянути на інтелектуальне вариво, яким годувалася Європа і якому вона зобов'язана студентськими безладдями 60-х років. Ключова роль у виготовленні цього варива належить німецькому філософу Мартінові Хайдеггеру (1889-1978), на ідеології якого виховувалися кілька поколінь європейських лівих і котра є фундаментом постмодернізму.
Не секрет, що Хайдеггер підтримував нацизм. Він обґрунтовував первинність інтересів «народу» стосовно інтересів особистості. Для того, щоб скинути ярмо західного капіталізму і покінчити з порожньою балаканиною демократії, «народ» повинен здійснити повернення до свого споконвічного стану за допомогою насильницьких революційних дій. Хайдеггер побачив у нацизмі саме такий поворот до справжньої спадщини ?крові і ґрунту? німецького народу. Нацизм почав трощити залізну клітку сучасності, аби повернутися до первозданності далекого минулого. І Хайдеггер почав розглядати терор і насильство як засоби, що дозволяють здійснити такий поворот - від сучасності, від модернізму з його правами особистості і ринком до «постмодернізму», до колективного аскетизму феодальної епохи.
Ідейними спадкоємцями Хайдеггера стали післявоєнні французькі ліві, особливо Жан-Поль Сартр, жагучий апологет сталінізма і культурної революції в Китаї. Протеже Сартра, алжирський письменник Франц Фанон, розвив ідеологію постмодерністської революції в роботі «Wretched of the Earth» (1961). Вона була узята на озброєння ідеологами Близького Сходу. Багато лідерів шиїтскої революції в Ірані, що скинули шаха і привели до влади айятолу Хомейні в 1979 році, сповідували саме цей відтинок марксизму. Інтелектуальний батько шиїтскої революції Алі Шаріат, котрий отримав освіту в Сорбонні, переклав роботи Фанона і Сартра на перську мову.
Іранська революція була породженням ісламського фундаменталізму і європейського соціалізму ?нової хвилі?. В уявленні постмодерністських лівих революціонерів агентом революції є так званий «народ», а не його мала частина - пролетаріат, як у Маркса.
Послідовники Хайдеггера і Фанона, Лін Бяо в Китаї (свого часу - спадкоємець Мао, що по тому тікав літаком до СРСР і був збитий над Монголією в 1971 році), лідер і ідеолог ?червоних охоронців? (це - дослівний переклад, потім стали перекладати як ?червоногвардійці?, потім зовсім злякалися цього позитивного слова по відношенню до бандитів і стали називати по-китайському - «хунвейбіни»), і Пол Пот, лідер ?червоних кхмерів?, що вивчав філософію лівих у Франції, виправовували революцію як лікувальне очисне насильство, що поверне незахідним народам те достоїнство, котре вони втратили в результаті колоніального гніту, і нав'язаного американського матеріалізму, гедонізму й аморальності.
Ця ж суміш ісламського фундаменталізму і лівого марксизму знайшла відображення в ідеології Аль-Каїди, найкраще викладеній Осамою бін Ладеном у маніфесті «Декларація війни проти Америки»(1996). В арабських інтелектуальних колах ім'я бін Ладена тісно пов'язане з ідолом ?нових лівих? - Че Геварою.
Арабські ліві інтелектуали, стверджує єгипетський журналіст Іссандер Іламсані, розглядають світ крізь призму постколоніальних уявлень європейських лівих 60-х років. Точно так само, як Хайдеггер хотів повернення німецького народу до колективізму ?крові і ґрунту?, а Пол Пот - повернення народу Камбоджі до ?нульової оцінки?, так і Осама мріє про повернення арабського світу до чистоти Ісламу 17-го століття. І в повній згоді з Фаноном, що обгрунтував неможливість досягнення революційних цілей мирними засобами - шляхом реформ, Осама проголосив терор ?благом і ліками?. Готовність убивати стала свідченням ідейної чистоти.
Журналіст Роберт Уорт писав у «Нью-Йорк Таймс» про інтелектуальні корені ісламського терору, зрештою про те, що бін Ладен не отримав грунтовної освіти в ісламській теології. Багатий плейбой у юності, він потрапив під вплив арабських інтелектуалів, що насаджують ідеї європейських лівих на ісламський ґрунт. Багато кого з них були засуджено до тюремного ув'язнення за спроби встановити ?новий арабський порядок?.
Саїд Кьюб, лідер наростаючого ісламського фундаменталізму, був страчений у Єгипті в 1965 році. Його ідейними спадкоємцями стали Фаті Якан, Абдулла Аззам, палестинський лідер, що загинув від вибуху бомби в машині у 1989 році, і Сафар Аль-Хавалі, саудівський фундаменталіст, котрий неодноразово відбував тюремне покарання. Усі ці лідери використовували європейську революційну ідеологію. Фаті Якан написав: «Французська революція спиралася на ідеї Руссо, Вольтера і Монтеск'є. Російська революція реалізувала ідеї Маркса, Энгельса, Леніна: всі ці ідеї залишаються справедливими і для нас.» Саїд Кьюб вплинув на угруповування «Ісламський джихад», котре взяло участь в убивстві єгипетського президента Анвара Садата і розглядало це вбивство як крок до припинення американського впливу на Єгипет і встановленню ?справжнього ісламського порядку?. У 1998 році «Ісламський джихад» влився в бін-ладенівську «Аль- Каїду».
Можна стверджувати, що місце народження тієї ідеології тероризму, що її сповідує Осама бін Ладен, це - Париж 1968 року. Саме там, у студентському середовищі, вплив радикальної ідеології Сартра, Фанона й інших філософів-марксистів досяг свого апогею. Це був час розквіту терористичної організації ?Аль-фатх?, очолюваної Ясіром Арафатом, брошура якого «Революція і насильство» являла собою конспект книги «Wretched of the Earth» Фанона.
У той час як ?Аль-фатх? використовувала застарілу ленінську мову класової боротьби, нові радикальні угруповання стали пристосовувати ідеологію ?нових лівих? до ісламу. Вони почали стверджувати, що підкоряються тільки Алаху і не допустять приниження з боку Америки і її союзників. Ісламські народи повинні підкорятися своїй долі, визначеній Алахом. Тільки іслам може запобігти новим імперіалістичним спробам вторгнення в ці країни. Вони закликали мусульман усього світу об'єднатися в цій боротьбі. Головна різниця в підході бін Ладена і терористів, що діяли 20-30 років тому, полягає в тому, що Осама спрямував свою боротьбу не на здійснення революції всередині ісламських держав, а переніс боротьбу назовні: оголосив війну американській гегемонії і вирішив поставити Америку ?на коліна? .
Стосунки європейських лівих ідеологів і ісламських радикалів - вулиця з двостороннім рухом. Європейські марксисти запозичають в ісламських терористів гасла проти американської гегемонії.
Розглянемо ідеї Мішеля Фуко і Жака Дерріда, двох провідних ідеологів постмодернізму. Фуко був спостерігачем від італійської щоденної газети «Corrіere della Sera» в Ірані під час приходу до влади айятоли Хомейні. Подібно Сартру, котрий був рапсодом алжирської революції, Фуко проголосив Хомейні містичним святим. Француз вітав ісламське правління як нову форму «політичної духовності», котра могла надихнути західних радикалів на боротьбу з капіталістичною гегемонією. Знаходячись під сильним впливом ідей Хайдеггера і Сартра, Фуко був типовим постмодерністським соціалістом, що не має конкретних політичних цілей і інтересу до аналізу економічних причин революцій. Для нього революція була привабливою естетично, і він насолоджувався насильством як вуаєрист. Для Фуко, як і для Фанона, для ?Хезболи? і всіх інших терористичних організацій аж до ?Аль-каїди? Осами, мета насильства не пов'язана з подоланням убогості чи з територіальними претензіями. Кінцевою метою насильства є насильство. І тут Фуко змикається з Осамою, котрий вимагає любити смерть, у той час як американці люблять кока-колу.
Дерріда у відповідь на колапс СРСР відгукнувся закликом до «нового інтернаціоналу». На відміну від старого інтернаціоналу, що поєднував жертв економічної експлуатації, новий інтернаціонал повинен об'єднати жертв культури: студентів, феміністок, ?зелених?, ?блакитних?, тобто усіх, хто готовий боротися з американізованою глобалізацією. Ісламські фундаменталісти, мабуть, повинні ввійти в цю коаліцію.
І от у нещодавно вийшла книга «Імперія» (Empіre), ?ліві? автори котрої Майкл Хардт і Антоніо Негрі прямо повідомляють, що функцію буржуазії сьогодні виконує глобальний порядок. Проти нього піднімається «новий інтернаціонал». Хардт і Негрі розглядають ісламських терористів, як передовий загін «постмодерністської революції» проти «нового імперіалістичного порядку». Запах «Імперії» виявився настільки сильним, що його не змогли перебити інші недавні американські ?ліві? видання. Те, що ця книга - колективна творчість дійсного терориста, котрий знаходиться зараз у в'язниці (Антоніо Негрі) і професора літератури в Дюке Майкла Хардта - вселяє майже марновірний страх. У професорських руках постмодернізм зводиться до гри, що нагадує шаради: великі здобутки минулого розкладаються на шматочки, наділяються змістами, котрі не мають нічого загального з авторським задумом і довільно інтерпретуються. Такий підхід притаманний ліберальному американському утворенню.
Поки це не призводить до людських жертв. Але терористи, послідовники Хайдеггера і їхні ліві прихильники, не обмежуються демонтажем текстів. Вони хочуть «демонтувати» Захід, віддаючи належне діям, свідками яких ми стали 11 вересня.
Терористів і кабінетних нігілістів поєднує віра у верховенство радикальної волі, котру не сковують традиційні моральні норми. Терористи прагнуть перетворити свою віру в насильницькі революційні дії. Тому ?Аль-Каїда? ігнорує традиційний іслам, що забороняє навмисне убивство, беззахисні і масові жертвопринесення, і готова на все в ім'я побудови нового світу і втілення чергової лиховісної утопії.
Переклад М. "Мазепи", МЛ "Бриколаж, Київська область