Політономія

О. Бешуля, Політономія У період з 1925 по 1933 роки у Веймарській республіці відбулося більше сорока тисяч судових процесів над учасниками СА та НСДАП, яких республіканські власті за доброю традицією «ліберальності та демократичності» хотіли прикрити. Наявність необхідності в правничому захисті членів молодого націонал-соціалістичного руху зумовила появу одного з найактивніших правників-практиків міжвоєнного періоду – Ганса Міхаеля Франка.

Ганс Франк народився 23 травня 1900 року в німецькому містечку Карлсруе. Одразу по сповненні вісімнадцяти років вступив добровольцем до німецьких збройних сил, де перебував до закінчення Першої світової, по завершенні якої вступає до Добровольчого корпусу фон Еппа. Корпус був сформований і призначався для ліквідації комуністичного бунту в Баварії, у складі його контингенту Франк бере участь у вуличних боях з комуністами в Мюнхені. Зусиллями Добровольчого корпусу так звану «Баварську соціалістичну республіку» було ліквідовано, а в свідомості молодого Ганса склалася цілком ворожа позиція як до комуністичних покидьків, що хотіли розірвати його країну, так і до республіканських властей, що не могли протистояти навіть бунту купки п’яних прихильників «інтернаціоналу». У це же час починається його політична діяльність – на загальній хвилі цікавості до арійських традицій Франк стає членом Товариства «Туле», а в 1920 році вливається до стихійного націонал-соціалістичного руху. У жовтні 1923 року він стає дійсним членом НСДАП та бойовиком СА. Разом із вступом до Товариства «Туле», Ганс Франк вступає до університету, де починає студіювати правничу науку. Але навчанню завадив Пивний Путч, після якого він змушений переховуватись в Австрії, з котрої повертається тільки у 1924 році та поновлюється на юридичному факультеті Кільського університету. У 1925 році Франк поновлює своє членство в НСДАП, а за деякий час закінчує університет, отримує доктора права Кільського, Мюнхенського та Ленського університетів, стає радником імперського керівництва НСДАП з правничих питань. З приходом 1926 року Ганс Франк здає державний іспит та проходить коротку практику в прокуратурі міста Мюнхена, після чого отримує призначення на викладання у Вищій технічній школі Мюнхена.

Після постання з попелу Націонал-соціалістичної партії, починаються нові процеси проти її активістів. За період 1925-1933 років лише проти члені СА проводиться більше сорока тисяч судових процесів. Франк, користуючись набутим досвідом та відмінними знаннями, координує всю мережу судових захисників, його стараннями більшість процесів виграно, а тисячі бійців СА не набувають статусу «в’язня сумління» і продовжують активну участь у націонал-соціалістичному русі. Така активна праця на ниві захисту учасників руху не залишилась не поміченою: Ганс Франк стає офіційним референтом імперського керівництва НСДАП з правничих питань, заслуговує повагу Адольфа Гітлера, інтереси якого представляє у близько 150 сотні процесів, та отримує доручення провести розслідування та юридично оформити висновок стосовно відсутності жидівського коріння у Фюрера НСДАП.

До переліку заслуг цього видатного правника також належить створення з мережі правників-членів НСДАП окремої структури – Націонал-соціалістичної ліги юристів. З приходом виборів до Рейхстагу у 1930 році, Ганса Франка обрано депутатом. У грудні 1933 року Франк стає членом Ради старійшин НСДАП, а з отриманням повновладдя НСДАП у Німеччині отримує посаду Міністра юстиції Баварії, яку суміщає з посадою імперського комісара з питань уніфікації законодавства земель та оновлення законодавства. У цей період активно працює над створенням суто націонал-соціалістичної правової концепції та фактично очолює процес приведення законодавства до вимог доктрини націонал-соціалізму. З 1933 року по 1942 рік Ганс Франк очолює Академію германського права, ініціатором створення якої сам же і був, головує в Інституті з вивчення германського права та Міжнародній юридичній палаті, під його загальною редакцією виходять журнали «Германське право» та «Тижневі правничі записки».

Наукова праця цього представника націонал-соціалістичної юстиції продукує роботу «Основи націонал-соціалістичної держави», що виходить друком у 1939 році. 19 грудня 1934 року Ганс Франк отримує посад райхсміністра без портфеля, яку займатиме аж до 1945 року. Особливе значення має праця Франка у галузі кримінального права, у кінці 1933 року разом із тодішнім райхсміністром юстиції Францом Гюнтнером починається робота над створенням Кримінального кодексу, який мав стати точним оформленням націонал-соціалістичної доктрини у юридично-коректі терміни та статті. Кодекс передбачав суттєве обмеження влади Гестапо та вищих партійних ієрархів у правничих питання, мав метою переформатування концентраційних таборів на трудові. Літом 1934 року проект даного кодексу було представлено Гітлеру, який його уважно прочитав, вислухав коментарі і вирішив: «Час для таких змін ще не настав, Німеччина не готова». Проект Кримінального кодексу було відправлено до архіву.

Ганс Франк завжди залишався вірним ідеям націонал-соціалізму та революційності, тому під час Ночі довгих ножів намагався допомогти своїм братам по зброї і знищити всі можливі варіанти для розстрілу штурмовиків без судових процесів. Щойно йому стало відомо про початок арештів він зателефонував Рудольфу Гессу, який наказав не втручатись, оскільки партійні ієрархи не хотіли чути його клопотань, він на пряму почав обдзвонювати керівників тюрем, до яких привозили арештованих, на жаль, у кабінеті одного з керівників в’язниць опинився Теодор Ейке, який у грубій формі повідомив Франку, що це його не стосується. Усі намагання виявились марними…

У жовтні 1939 року Ганса Франка призначено на посаду Генерал-губернатора окупованих польських земель. З окупацією Польщі посилився конфлікт між СС та Вермахтом, у якому новопризначений Генерал-губернатор став на сторону СС, про що скоро пожалкував. Керівництво СС у короткі терміни намагалося створити з Польщі суто німецьку землю, почалось переселення «фольксдойче», онімеченню піддавались гуралі, лемки, гуцули, кашуби, що створювало масу проблем. Через самодурство поліційних органів зростав партизанський рух, не можна було сформувати ефективну адміністративну систему. Умови праці складались надзвичайно несприятливі. Але попри усе це, Ганс Франк зумів налагодити ефективну систему боротьби з жидівством. Більшість польських жидів було виселено та переміщено до таборів, за роботу в цій сфері він отримав особисту похвалу від Гітлера. Однак зіпсовані відносини з СС та поліцією дали про себе знати, після чергового конфлікту з некомпетентним керівником поліції Любліна Глобочником Ганс Франк починає рішуче втрачати свої позиції. Однак він не втрачає надії та звертається особисто до Адольфа Гітлера та решти партійних керівників із закликом повернутись до вирішення всіх питань суто через правову сферу та в її рамках.

У ході Другої світової війни Ганса Франка було звільнено з усіх посад, його ж собисту ініціативу щодо складення повноважень Генерал-губернатора та Міністра без портфеля Гітлер не прийняв, хоча клопотання щодо останнього усе ж з часом задовольнив. 4 травня 1945 року окупаційними американськими військами Ганса Франка було заарештовано. На Нюрнберзькому трибуналі він був одним з 24 основних звинувачуваних. Під час судової тяганини Франк написав мемуари, що вийдуть друком уже після його смерті вже у 1953 році, та демонстративно навернувся в католицтво. Головного правника Третього Рейху було звинувачено у трьох пунктах: «змова проти миру в усьому світі», «злочини і порушення воєнного права», «злочини проти людства». Два останні звинувачення було «доведено». Цікаво, що всі слідчі, що працювали з ним, відзначали його високий розум та інтелігентність, називали найосвіченішим із звинувачуваних. «Я вдячний за хороше поводження зі мною при утриманні під вартою і сподіваюсь, що Бог прийме мене з миром», - так 16 жовтня 1946 року закінчилось його життя на мотузці окупантів його Батьківщини, що так клопотали про «мир і людство».