Ю.В. Петровський
Українець з середньою освітою сьогодні не має знань, і навіть поняття про расовий склад українського народу. Цих знань не можна знайти там, де вони мали б бути: в книжках по історії України, в книгах про окремі слов?янські землі та племена, про «Давніх українців» і т. інше. Школа не надає знань про расові ознаки та расове походження свого народу. Відсутні не тільки знання, але вміння бачити багато речей, про які можна скласти уявлення за зовнішніми рисами людини, внаслідок чого втрачається відчутний зв?язок поколінь.
В сучасній білій людині потрібно пробудити скульптора, аби він міг запам?ятовувати та відтворювати форму голови, носа, щелепи тощо. Спостережливість потрібно виховувати, як говорив Гете: «Зовнішність людини ? це текст, у якому написано все, що про неї можна розповісти».
Знання расових особливостей європейських народів не є складовою частиною так званої загальної освіти. Коли вимовляють слово «раса» перш за все виникають асоціації ? чорні, жовті, білі тощо. Якщо взяти Європу ? багато людей згадують термін «кавказька раса». Але асоціації з?являються у всіх різні: у багатьох виникає образ білої людини з бородою, обличчям не вузьким і не широким, зі здоровим кольором шкіри та русим волоссям. Інші вважають, що мова йде про кавказців.»
Завдячуючи так званій загальній освіті, плутають расу з релігійною приналежністю, расу та мову, говорять не про расові, а про мовні спільноти, наприклад : «урало ? алтайські народи», «хаміти», «семіти», «індоєвропейці». Говорять про слов?янську, романську, германську расу і губляться, коли бачать перед собою, наприклад, молдованина, тобто «романця», який виглядає як українець ? високий, блакитноокий, білявий чи такого самого фіна. Тому, коли змішують мовну і расову приналежність, це завжди веде до плутанини. Є романські, германські, і слов?янські мови, але немає романської, германської, чи то слов?янської раси. Мова і раса взаємопов?язані, ці зв?язки нелегко віднайти, але мовні кордони ніколи не є расовими і навпаки. Раса і народ не співпадають.
Народ ? історико-цивілізаційне поняття, раса ? термін науковий, термін описової антропології.
Расові дослідження це, в першу чергу, вивчення фізичних та психічних особливостей людини або окремих людських груп.
Народ вбирає в себе людей, які мають одну мову, однакові звичаї, раса ? людей з однаковими фізичними і психічними спадковими задатками. Фізичні та психічні особливості раси повинні бути однаково важливі для расології. Для того щоб оцінити психічний склад групи людей потрібно спочатку чітко уявити собі фізичну різницю цієї групи від інших. Як писав Ганс Ф.К. Гюнтер ? в раси слід об?єднувати лише такі групи людей, котрі завжди відтворюють собі подібних, і відразу дає поняття ? раса представляє з себе групу людей, яка за своєрідним збігом фізичних ознак і душевних якостей відрізняються від будь-якої іншої і завжди репродукує собі подібних.
Дослідження європейських рас знаходиться зараз на початковому етапі. Денікер «Раси і народи землі» в 1898 ? 1899р.р. не дав чіткого визначення чистих рас і змішаних популяцій. Він нарахував у Європі шість основних та чотири другорядні раси. Ріплі «раси Європи» (перше видання ? 1899р.) доводив, що є три Європейські раси. Як показують досліди і Гюнтер їх підтвердив ? в Європі п?ять основних рас. Вони не завжди мали однакову назву, хоча, на мій погляд, потрібно дотримуватись термінів, які затвердив Гюнтер:
Поширення знань про расологію навмисно блокується, бо встановлені цією наукою факти наштовхуються на загальні упередження і супротив. Результати, досягнуті расологією в житті дуже легко перекручуються та у такому викривленому вигляді передаються далі без критичної оцінки. Расологія для свідомості суспільства є чимось зовсім іншим, ніж просто ще одна наука: вона має справу з тим, що близько торкається кожної людини і до чого кожна людина особливо вразлива ? з незмінними спадковими фізичними та психічними особливостями людини, які переходять у спадок?