Політономія

Святослав Вишинський Се був широко звiсний Сторож, котрий, бачилось, пильнував входу в тухольську долину i готов був упасти на кождого... (Іван Франко) Перше десятиліття мілленіуму підвело межову риску в глобальному протистоянні рас і континентів. Демографічні тенденції і незрима територіальна експансія основних геополітичних гравців на даному етапі цивілізаційної світобудови дозволяють вже досить чітко і безпомилково окреслити контури Нового Світового Порядку. Немає сумнівів у тому, що вирішальним фактором майбутньої світової гегемонії стане Китай та "червоний пояс" супутніх далекосхідних держав. Нині стає очевидно, що геополітичні і расові тенденції, які в минулому взаємопересікались і суперечили одне одному, розриваючи єдині цивілізаційні організми, на новому витку взаємоототожняться і чітко поляризують карту світу - як наслідок ліквідації зайвого гравця. Феномен Білої раси буде винесено за дужки новітнього расово-континентального протистояння. На полі геополітичної битви відбувається чіткий расовий перерозподіл. Біла раса, розірвана між двома полюсами материкового протистояння, стрімко сходить з політичної арени. Таласократична цивілізація швидко "чорніє", ототожнюючи темні раси з силами атлантизму. Як наслідок демографічної експансії Китаю в Сибір, континентальне серце Евразії поступово набуває обрисів цивілізації Далекого Сходу. Семітський Близький Схід, який дедалі швидше інтегрується в атлантичну шахову фалангу, після остаточного зайняття европейського тилу реорганізованим "поясом Анаконди" буде протиставлений північно-континентальній китайській експансії. Очікує на розігрування стратегічна партія "Пустеля проти Степу". Стає очевидним і невідворотним занепад та сходження з політичної сцени традиційних континентальних гравців - Росії та Німеччини. Під тиском турецької іміграції, акумульованої США і Великою Британією, Німеччина поступово втратить риси континентальної держави і переорієнтує зовнішню політику за західноевропейським атлантичним вектором. Внаслідок расової експансії Китаю слід очікувати швидке поглинання "Далекосхідним Тигром" сибірської частини Російської Федерації та територій Середньої Азії. Демографічна та іміграційна ситуація в країнах Европи та Північної Америки уже нікому і нічому не загрожує. Вона швидше нагадує смертельний діагноз, який вже занадто пізно намагатись відстрочити. Проте ще рано знімати з рахунку. Очевидно, що досі нерозіграною картою залишається Східна Европа. Народи міжматерикового покордоння закладають шанс на новітній Арденський прорив у глобальній шаховій війні. Расова і культурна ідентичність, нейтральне географічне положення, збережена християнська духовність - ті вирішальні фактори, що в скорому часі призведуть до взаємоінтеграції країн східноевропейського регіону та постання нового - міжцивілізаційного - геополітичного гравця. У вирі масштабного протистояння утримання незалежного східноевропейського анклаву залишається єдиним можливим виходом щодо збереження Білої раси. Інтереси останньої закономірно ототожнюються з інтересами слов'янських народів, які по остаточному розчиненні романокельтських та германських етносів перехоплять естафету індоевропейської цивілізації. Не дивлячись на демографічний спад та поступову "вестернізацію" східноевропейських народів, на даному етапі ситуація ще дозволяє повернути процес у зворотньому напрямку. За загальними тенденціями світового протистояння східноевропейський простір опиняється на перехресті інтересів Бегемота і Левіафана, а географічне розміщення України об'єктивно висуває її на роль головного "збирача земель" майбутньої вісьової формації. Збереження нейтрального статусу та політика помірного континенталізму проектують геополітичну модель потенційного конфедеративного утворення у Східній Европі, просторові межі якого окреслюються материковим перешийком між Балтійським та Чорним морями. Вони визначально формуються ареалами розселення східно-, західнослов'янських і прибалтійських етносів, передбачаючи як включення в нього південнослов'янського простору, Угорщини та Румунії, так і перспективу територіальної експансії на російські терени Східноевропейської рівнини. Тривала партія "Новий Карфаген проти ІІІ Риму" стрімко добігає кінця. В умовах тимчасового затишшя і перегрупування сил українська відповідь – хід конем. На противагу двом взаємопоборюваним цивілізаційним парадигмам Східна Европа конституює себе. Вісь Священної Римської імперії вже почала зміщуватись на схід, наслідком чого повинен стати відновлений слов'янський тріумвірат між двома морями - геополітичне об'єднання України та Польщі навколо материкової Білорусі. Збереження та зміцнення суверенітетів східноевропейських націй перед обличчям глобалізаційного монстра можливе лише за кардинальної зовнішньополітичної переорієнтації на внутрішню вісь та запровадження єдиного міждержавного простору. Планетарна місія України - створення монорасової конфедеративної формації в геополітичному секторі Rimland. Реалізація ідеї міжцивілізаційного ІІІ Шляху вимагає створення III Геополітичної Імперії - відновлення Rzecz Pospolita, як рятівний маневр між Сциллою і Харибдою. Стратегічне завдання проектованого утворення: зайняти евразійський перешийок між Балтикою і Чорномор'ям – новітній Фермопільський прохід. Синтезувавши сили евразійсько-атлантичного протистояння, між двома геополітичними агресорами устромити хрестом меч, яким окреслити фундамент нового індоевропейського макрокосму. Есенціальний метафізичний знак України - це роздвоєний язик цивілізаційного Уробороса. Духовний архетип Окраїнної Землі - постать міфічного Перевізника, що охороняє Ворота Народів між світами Sein і Dasein. Будучи матеріальною проекцією фігури божественної геополітики, феномен України реалізує принцип Мосту-Києва між Сходом і Заходом як двома вселенськими антиподами. І саме внукам Кия-Перевізника заповідана місія зв'язати расу і простір в архетипній єдності Крові і Грунту. Як духовний епілог до нової Коліївщини. Прикінцеві міркування Деієрархізація сучасного світу дійшла до рівня вимирання і розчинення окремих рас у суцільному загальнолюдському болоті. Термін "общечеловек" з розряду абстрактно-ідеальних понять дедалі частіше постає у шатах крові і плоті. Крізь призму аріософії слід закцентувати, що зникнення Білої раси з лиця Землі означає зміщення метафізичного балансу проявлення солярних сил на планеті на користь Хаосу, що є трубним сигналом завершення циклу і початку Кінця Часів. З усуненням вершини расової піраміди в даному секторі просторово-часової реальності сонячна місія поступово переймається білими далекосхідними народами, які раніше займали проміжну позицію між двома духовними полюсами, а священна війна з телуричною расою набуває нових обертів. Майбутня евразійська китайська імперія, що успадкує континентальну вісь, у разі неповторення негативного японського сценарію отримує всі карти на перемогу та утримання планетарної стабільності. По загибелі Лева Тигр, що затаївся, готується до далекого стрибка.