Михайло Романюк Історично склалось так, що Україна з її родючими землями та працьовитим населенням була та є аграрним краєм, а отже, важливу роль у її житті завжди відігравало селянство. Важливим етапом в історії України були 40-50-ті роки нашого століття, коли західноукраїнські землі були охоплені національно-визвольною боротьбою. В цю боротьбу за свою гідність, волю, за Українську Самостійну Соборну Державу включилось все населення краю, в тому числі і селянство. Кращі сини і дочки України взялись за зброю, щоб захистити прабатьківську землю від сваволі німецьких, а потім і більшовицьких окупантів. Цей український визвольний рух очолила Організація Українських Націоналістів. Вже у 1942 році вона почала створювати свою регулярну військову силу – Українську Повстанську Армію, яка з поміж інших питань намагалась вирішити і селянське питання. В одному із повстанських документів декларувалось, що УПА боролась: “... за знищення експлуататорсько-кріпацької системи і організації сільського господарства. Виходячи з того, що земля є власністю народу, українська державна влада не накидуватиме селянам одної форми користування зземлею. Тому в Українській Державі допускається індивідуальне та колективне користування землею, в залежності від волі селян” . Окрім того УПА боролась “за безплатну передачу селянам західноукраїнських областей всіх поміщицьких, монастирських та церковних земель”. З давніх давен так вже повелося, що за браком землі західноукраїнський селянин був змушений важко працювати на своїй землі, виїзжати на заробітки закордон задля придбання клаптика такої дорогоцінної для нього землі. Тому всі ці положення були надзвичайно сприйнятливими для українського селянина оскільки давало в руки землеробу його хліб – землю. УПА ж, у свою чергу, отримало від селянства всебічну підтримку та допомогу. У 1944 році фашистського окупанта змінив новий – більшовицький, ще більш кривавий та ненажерливий. Він взявся знищити повністю право селян на володіння землею та загнати їх у новітню форму рабства – колгоспи. Збройні формування ОУН-УПА зосередили всю міць своїх ударів проти сталінських опричників, виступивши в ролі чи не єдиного захисника інтересів українського населення, і в першу чергу селянства. Про те, у який спосіб, і за допомогою яких методів радянська влада встановлювала свою порядки населенню західноукраїнських земель було відомо ще з часів першої окупації (1939-1941 рр.). Якщо у 1939 році значна частина населення регіону зустріла більшовиків із надією на краще життя, то у 1944 році - із зброєю в руках. Тисячі, десятки чи навіть сотні тисяч українців стали на шлях боротьби проти чужої для них влади, поповнивши ряди збройних загонів ОУН і УПА. Вони знищували радянських функціонерів, захищали населення від більшовицького пограбування, знищували документи про державні поставки тощо. Окрім проведення збройних акцій збройне підпілля ОУН і УПА велику увагу приділяло питанню політичної поінформованості селянства та можливості доступу до нього правдивої інформації, оскільки засоби масової інформації сталінської тоталітарної системи були наскрізь пронизані брехнею і чітко виконували вказівки владних структур. Саме тому єдиним джерелом достовірної інформації для українського селянства західних областей України були листівки та література, які видавались референтурами пропаганди збройного підпілля ОУН і УПА. Вже у вересні 1944 року референтура пропаганди ОУН поширила серед населення західноукраїнських земель у вигляді листівки “Лист колгоспників України до ката народів Йоськи Сталіна”. Під цим листом підписалось 2 мільйони 998 тисяч 876 колгоспників України. В цьому листі викриваються підступні антиукраїнські грабіжницькі плани радянського диктатора стосовно перетворення українських колгоспників на кріпаків ХХ століття та декларуються прагнення колгоспників боротися проти будь-якого поневолювача, чи то німецького, чи, то більшовицького. У 1946 році цей лист було перевидано у підпільних друкарнях та знову поширено серед населення. Коли енкаведисти у сільських районах західних областей України почали створювати так звані “винищувальні батальйони” (“стрибки”), завданням яких було встановити над сільським населенням постійний терористичний нагляд, а також вистежування діячів українського визвольного руху, українське підпілля відразу ж прореагувало на цей крок окупанта і видало листівку у якій роз’яснювало мету створення “стрибків” та наслідки, до яких це може призвести. Референтури пропаганди проводів ОУН тим самим намагалось відвернути несвідому українську молодь від шляху ганьби та зради на який штовхали їх енкаведисти, підступом та погрозами, втягуючи у ці формування. Як засвідчив подальший хід історії, це роз’яснення справило великий вплив на населення і тим самим не дало можливості сталінським опричникам розколоти український народ на ворогуючі табори. У лютому 1946 року владні органи проводили так звані вибори до ВР СРСР. Українське підпілля перед виборами провело велику роз’яснювальну роботу та поширило серед населення свої заклики проти виборів, в яких викривало грабіжницьку суть сталінської окупаційної політики. Особливу увагу в цих закликах було приділено найбільш чисельній групі населення регіону – селянству. Листівки проти виборів поширювались у кожному районі, населеному пункті. Так у Бродівському районі Львівської області листівки проти виборів до ВР СРСР були масово розповсюджені двічі: у грудні 1945 року та у січні 1946 року. Українське селянство, підтримане українським збройним підпіллям, незважаючи на загрозу покарання, саботувало ці вибори. Так, наприклад, у лютому 1947 р. в с. Корсів під час голосування Кізлик Софія Михайлівна в порвала бюлетень зубами, коли її насильно намагались заставити прогосувати і тим самим висловила непокору окупаційній владі. Селяни села Боратин того ж району на вибори пішли лише після того, як енкаведівський гарнізон почав стріляти з кулеметів поверх хатів та погрожував спалити село. Подібних випадків було безліч. Незважаючи на те, що українське населення саботувало ці вибори, більшовицька влада наглим способом сфальсифікувала результати виборів і заявила про те, що західноукраїнське населення підтримало радянську владу. Про явну фальсифікацію результатів виборів свідчить хоча б документ про результати виборів у Бродівському районі, що на Львівщині. За цим документом виходить, що з 9315 виборців за кандидата Грушецького проголосувало 9305, а за кандидатку Пастушину – 9061 чоловік, тобто населення району за день збільшилось вдвічі. У 1946-1947 роках Східну Україну спіткало нове лихо – штучно створений сталінським окупаційним режимом голод. Замість того, щоб допомогти вмираючому від голоду українському народу, радянська влада вивозили українське зерно “братнім державам” у вигляді допомоги у відбудові економіки. Не маючи допомоги від держави жителі голодуючих областей України почали самі шукати вихід із скрутного становища. А його вони вбачали у братній допомозі селянства західних областей України, якого не спіткало лихо голоду і яке ще не було перетворене на кріпаків-колгоспників. Тисячі, сотні тисяч “східняків” ризикуючи життям, пробиралися через енкаведівські застави у Західну Україну і тут отримувало братню допомогу – запасалися продуктами харчування. Важливу роль у порятунку голодуючих відіграла ОУН та її збройне підпілля, яке вважало це питання першочерговим і тому неодноразово за допомогою листівок зверталося до населяння із закликом допомогти голодуючим. Серед політичних акцій збройного підпілля слід назвати боротьбу проти колективізації західноукраїнських земель та проти насильницьких вивозів українського населення на Сибір. Селянство краю при дієвій підтримці збройних формувань ОУН-УПА чинило завзятий спротив впровадженню на селі більшовицької колгоспної системи – новітньої форми кріпацтва при якій селяни втрачали землю, особисту волю, права на винагороду за свою працю тощо. Ця боротьба мала різні форми: фізичне знищення ініціаторів та організаторів створення колгоспів,палення колгоспів та МТС, знищення документації, саботаж усіх заходів, що їх проводила радянська влада. Цей спротив продовжувався до середини 50-х років, а подекуди і дальше. Окремі етапи боротьби проти колективізації знайшли своє відображення у листівках українського збройного підпілля. Вітку 1947 року більшовицька окупаційна влада почала застосовувати жорстокі адміністративно-командні, тероризуючі заходи для того, щоб загнати селянство у колгоспи. Це робилося окупантом із метою взяти сільське господарство під повний свій контроль і тим самим позбавити селянства засобів до існування, а українське підпілля ОУН-УПА - матеріальної підтримки зі сторони селян. В такій ситуації ОУН звернулася до селян із листівкою, в якій роз’яснює їм мету створення сталінських колгоспів та наслідки, до яких це може призвести. При цьому доказом проти колгоспів були валки голодуючих колгоспників із Східної України, що були заполонили терени краю у 1946-1947 рр., і які добре бачили самі селяни. В цій же листівці підпілля давало інструкції селянству як протидіяти впровадженню колгоспної панщини та закликали селян бути стійкими у цій боротьбі. В цей же час українське збройне підпілля розповсюдило листівку, в якій звертається до “організаторів, членів ініціативних груп і правлінь колгоспів”. В цій листівці воно застерігає більшовицьких прислужників від антинародної діяльності, від прагнення заради своїх дріб’язкових інтересів зрадити інтереси суспільства. Окрім великих листівок в яких подавалось роз’яснення тих чи інших питань економічного і політичного життя на селі українське збройне підпілля у великій кількості по всьому терену розповсюджувало невеликі листівки-заклики, або як їх називали – “гутенбергівки”. Гутенбергівкою називали в УПА черенки, вирізані з дерева. Друкування коротких листівок, а також лозунгів “гутенбергівкою” було дуже розповсюдженим, бо кожен пропагандистський осередок міг придбати собі друкарню. Інструкцію, як різати черенки з дерева підготував відомий митець українського підпілля графік Ніл Хасевич. Окрім наведених була ще велика кількість інших листівок, що торкалися селянського питання. Кожен пропагандистський осередок видавав свої листівки, брошури, заклики тощо. Так, відомий дослідник підпільної літератури ОУН-УПА Лев Шанковський у своїй праці згадує ще такі летючки, як: “Об’єднують у колгоспи!” 1947 р., “Чи буде голод!”, “Весняна сівба в колгоспі!” 1947 р. Популярними серед населення були брошури: “Боротьба за хліб – боротьба за владу.” 1943 р., брошура Ярослава Старуха “Голодова катастрофа в Україні.” тощо. Всі ті документи, що подаються нижче свідчать про одне – УПА та ОУН у своїй боротьбі стало стояла на позиції захисту українського селянства та майбутнього українського народу. *** Українські селяни! Дозріває на Ваших убогих полях збіжжя. Йдуть жнива. Йде, коли Ви за свою цілорічну працю одержите одежу, зарплату, хліб! З новими жнивами окупант Сталін готується до нового грабунку Вашої праці – Вашого хліба. Нащо Сталінові Ваш хліб? Ваш хліб Сталін хоче використати для своїх бандитських імперіалістичних цілей: для поневолення нових народів Європи, для забезпечення розкішного життя і панування своїй буржуазії – верховодам партії, НКВД, армії, для дальшого поневолення працюючих СССР, для знищення Вас і Ваших родин голодом, для підірвання святої визвольної боротьби українського народу за Українську Самостійну Соборну Державу. Українські селяни! Не дозвольте здійснити Сталінові його протинародні бандитські плани. Не дозвольте, щоб на Вашій праці росла Сталінська імперія – новітня тюрма народів, в якій нас всіх жде лише смерть! Не дозвольте, щоб на Вашому полі росли черева сталінських партійних вельмож! Не дозвольте Сталінові підірвати нашу святу визвольну боротьбу! Ні зерна сталінській кліці з нового урожаю! Зривайте плани “державних”хлібозаготівель! Зривайте плани натуроплати МТС! Зривайте роботу “земельних громад” в часі жнив – новий засіб ще більшої експлуатації Ваших багатств, Ваших фізичних сил! Ні зерна на “Добровільні фронти”! Збирайте зернові. Негайно заховуйте його як найбільш дбайливо! Відбивайте зброєю награбоване у Ваших сіл зерно! Бийте сталінських агентів – заготівельників! Повідомляйте нас - повстанські відділи про грабунок! Селяни! Пам’ятайте, що голод 1932-33 років, організований Сталіном на СУЗ і про голод 1941-42 років, організований Гітлером на Прикарпатті! Жертвою першого голоду впало 6 мільйонів людей, а жертвою другого – 20 тисяч людей! Не допустім до того, щоб і в цьому році таке повторилося! Хліб у нас – життя у нас! Без хліба – смерть! Ми хочемо жити! Ми хочемо їсти наш хліб! Геть сталінський імперіалістичний грабунок хліба! Геть нелюдську експлуатацію працюючих СССР! Хай живе користування селян продуктами їх праці! Хай живе вільний і заможний селянин в УССД! Хай живе Українська Самостійна Соборна Держава! Смерть сталінським окупантам та їх агентам! Команда УПА-Захід. *** Селяни! Ніхто краще не зможе допомагати енкаведівським бандитам мордувати грабувати Вас як вислужники. Тому не допустіть до творення “стрибків”! Хай живе єдність народу! Хто вступить до “стрибків”, той вкриває себе вічною ганьбою. Його не мине справедлива кара. Ні один не вступайте до “стрибків”! Юнаки! “Стрибок” – це емведівський вислужник. Не ставайте проти народу. Хай ні підступ, ні погрози, ні биття не примусять вас вступити до “стрибків”. *** Україна проти сталінських виборів 10 лютого 1946 р. Заклики: 16. Селяни! Сталін ограбив у Вас зерно, молоко, худобу! Він приготовляє для нас колгоспне ярмо! Не будемо голосувати за сталінських грабіжників і експлуататорів! Не будемо голосувати за колгоспи! Смерть Сталіну і його кліці! 17. Селяни і селянки! Сталінські окупанти палять наші села, грабують наш дорібок, арештують і вивозять наших рідних в Сибір! Не голосуймо за сталінських опричників і людоловів! Смерть катам з Кремля! Хай живе визвольна боротьба українського народу! 18. Колгоспники і колгоспниці! Правляча сталінська верхівка загнала вас з поміщицького ярма у більшовицьке кріпацтво! Не голосуйте за нових експлуататорів, за нових поміщиків! Хай живе УПА! Хай живе Українська Самостійна Соборна Держава! 19. Колгоспники і колгоспниці! Не голосуйте за сталінських кровопивців, які відбирають у вас увесь хліб, а вас заставляють голосувати! Хліб працюючим! Геть сталінські трудодні! Смерть сталінській колгоспній системі! Січень 1946 р. *** З хати до хати, з рук до рук! За Українську Самостійну Воля народам! Соборну державу! Воля людині! Українці Західних областей! До нас багатотисячними валками приїжджають за хлібом наші брати із східних областей. Сюди їх жене голод. Голод у східних областях виник у наслідку бандитського грабежу зерна з України большевицькими гнобителями. Хоч посуха і знищила урожай, то все ж таки вродило стільки, що колгоспники у східних областях могли мати свій хліб. Коли ж большевики не лише не зменшили контингенту в зв’язку з посухою, а ще й примусили здавати зерно “понад план”, - наші брати в східних областях лишилися без хліба. Допомогла большевикам пограбувати весь хліб на Україні і колгоспна система. УКРАЇНЦІ ЗАХІДНИХ ОБЛАСТЕЙ! Нашим святим національним обов’язком є допомогти нашим братам у нещасті, допомогти останнім шматком хліба, який ще ми маємо. Нашим національним обов’язком є зустріти наших братів щирим, одвертим серцем, сердечним словом, братерською порадою у тому, як, за нашим прикладом. Вони повинні боронитися перед большевицьким визиском, поневоленням, як бити московсько-большевицьких окупантів та їх агентів. Нашим національним обов’язком є використати широку зустріч з братами-наддніпрянцями для того, щоб вказати їм, що єдиний вихід з нашого трагічного становища поневоленого, колоніального народу -–це революційна боротьба усього українського народу за Українську Самостійну Соборну Державу. Тільки в Українській Самостійній Державі український народ не буде помирати з голоду, не буде боятися голодної смерті, а буде вільно, згідно лише зо своїми власними інтересами розпоряджатися незчисленними багатствами української землі, продуктами своєї праці. Ми мусимо пояснити нашим братам, що те, що ми сьогодні ще маємо шматок хліба, що ми ще не голодуємо так як вони, є наслідком успішної нашої боротьби – боротьби ОУН. УПА. Ми повинні розповісти все, що знаємо про боротьбу ОУН і УПА. Українські чоловіки і жінки! Хай ніхто з Вас не сміє відмовити в допомозі хлібом нашим братам знад Дніпра! Не сміємо дивитися на те, що ми самі вже ограблені, що завтра, може і ми підемо з торбами! В даному становищі мусимо ділитися з нещасливими останнім шматком хліба! Нап’ятновуємо кожний, хоча б найменший випадок байдужого ставлення до голодуючих. Ганьба усім, хто на нещастю наших братів хотівби наживитися! Хто відмовляє у допомозі голодуючим – той ворог української справи! Запрошуймо наших братів до своїх хат. Гостім їх “чим хата багата”. Покажім їм справжнє братське співчуття. Покажіть їм нашу національну свідомість, солідарність. Широко інформуймо їх про боротьбу ОУН і УПА. Українські жінки! Покажім свою гостинність, своє спочутливе серце приїжджим знад Дніпра. Обдаровуймо їх, чим можемо. Пам’ятаймо, що вдома на тих жінок і чоловіків, з якими ми будемо говорити, чекають голодні їх діти. Пам'ятаймо, щоб ці мами і батьки мали що привезти своїм голодним дітям. Українські юнаки та дівчата! Запрошуймо до себе наших ровесників, зо східних областей. Допомагаймо їм матеріально. Розповідаймо їм про все, що знаємо про УПА. Даваймо їм наші революційні листівки, заклики, газети. Українці Західних України! Наша зустріч з голодуючими братами знад Дніпра – це ще одна перевірка нашої національної свідомості, політичної зрілости. Збережім щодо цього добру славу про себе. Покажім на ділі, що ми соборники. Все і всі на допомогу голодуючим братам із Східних областей! Смерть поневолювачам і визискувачам України – Сталіну і його кліці! Хай живе вільний і заможний український народ в Українській Самостійній Соборній Державі! Травень 1947 р., Організація Українських націоналістів *** За Українську Самостійну Воля народам! Соборну державу! Воля людині! СЕЛЯНИ ЗАХІДНОЇ УКРАЇНИ. Протягом 1946 р. і зими 1947 р. Ви могли на власні очі переконатися, як направду виглядає сталінський колгоспний рай. Тисячі виголоднілих, посинілих, схудлих братів наших – колгоспників зо східних областей, які в цей час в пошукуванні за шматком хліба залили села Західної України, були для нас найбільш переконливим доказом того, що з собою несе сталінський колгоспний лад. І оце в таку саму колгоспну недолю, як у Східній Україні, сталінські загарбники хочуть загнати і Вас, селяни Західних областей. І саме коли частина з Вас. Селяни Галичини, святкуватимете 100-річчя знесення панщини, Вас хочуть запрягти в нове – сталінське панщизняне ярмо. Вас хочуть повернути в таке, а то й гірше, становище, в якому жили діди наші 100 років тому назад. Ворог знає, що Ви ненавидите колгоспів, що Ви не вірите його облудлій пропаганді. Тому він думає завести колгоспний лад за допомогою терору, підступу і залякування. Всі намагання ворога встановити в Західній Україні Колгоспний лад Ви мусите зустрінути рішучою боротьбою. Тільки тоді ворогові не вдасться накинути Вам колгоспів, коли Ви всі, як один, цілим селом, і всі села разом поставите єдиний і сильний спротив. Всі сили, завзяття Вашого спротиву залежатиме, чи Ви знайдетеся в колгоспах. Єдність і згуртованість запорука Вашої перемоги в боротьбі проти колгоспів. Щоб зломити Ваш опір, окупанти вдаються до найрізнорідніших залякувань, а зокрема грозять Вам вивозом на Сибір. Не піддавайтеся тим погрозам. Коли дійсно комусь з Вас грозить Сибір,то Вас вивезуть навіть і після того, як Ви вступите до колгоспів. Колгосп від Сибіру не врятує. Подивіться, як довго існують вже колгоспи у Східній Україні, а хіба ж колгоспників не вивозять на Сибір. Ще й скільки. За зірваний колосок, за принесений додому клапоть соломи, торбу полови, в’язку дров, за те, що чийсь батько чи дід був колись “куркуль”, за все Сибір. Обіцянки звільнення від Сибіру під умовою, що Ви вступите до колгоспу, мвд робить для того, зломити одностайний опір села. Не допускайте до того, щоб своєю згодою вступу до колгоспу Ви заломлювали інших і допомагали ворогові таким чином насадити колгоспну панщину. Хоч ворог у пропаганді сипле громи на т. зв. Куркулів, на практиці він власне “куркулів“, як найбільш загрожених, першими втягає до колгоспу. Робить це також тільки для того, щоб розділити Вас і заломити Ваш спротив. Пам’ятайте, що після заснування колгоспу “куркулів” перших викинуть з нього і вивезуть на Сибір. Тому не дозволяйте поділити себе на ворогуючі групи, а боріться разом, одностайно. Щоб провалити сталінський план насадження колгоспів в Західній Україні поруч єдности і згуртованости потрібна витривалість. Витривалість – це найважливіше. Не спекулюйте, не обманюйте себе надіями, що, може, після того, як Ви вступите до колгоспу, припиниться ворожий натиск на Вас і Ви бодай трохи відітхнете. Навпаки, щойно тоді, як Ви вступите до колгоспів, зачнеться найгірше лихо, стораз гірше за те, що діється зараз, зачнеться справжнє пекло. Порівняйте тільки своє життя з життям братів наших у східних областях України. Адже ж 6 мільйонів братів наших загинуло в 1933 р., щойно тоді, коли всюди були заведені колгоспи. Викликати вдруге голод, в 1946 р., сталінські бандити могли тільки за допомогою колгоспів. Саме колгоспна система дозволяє їм зробити з народом все, що тільки хочуть, включно до того, щоб прирікати мільйони на голодну смерть. Коли б було інакше, вони не намагалися б за всяку ціну загнати Вас у колгоспи. Тому не думайте лише про сьогодні, а думайте, що буде завтра. Якщо Ви сьогодні, щоб уникнути переслідувань ворога, вступите до колгоспів, то пам’ятайте, що завтра вмиратимете від голоду. Що ж, отже, краще потерпіти і витримати, чи заломитися, і піти в колгосп і занапастити себе, свою сім’ю, ціле село. Немає сумніву, що краще витримати. Ворог повинен чути від Вас тільки одну відповідь: колгоспу не хочу, загину, а до колгоспу не піду. Щоб зірвати колективізацію, знищуйте весь реманент, що його стягатимуть до колгоспів! Приводьте в стан непридатності всі будинки, призначені для колгоспних приміщень! Всіх насланих голів колгоспів, бригадирів і всяких інших сталінських агентів безпощадно знищуйте – бо це сталінська опора на селі! Хто заради збереження свого життя чи мізерного майна стане на шлях підлого вислужництва перед мвд, хто свідомо допомагатиме ворогові у колгоспному закріпачуванню своїх селян, того не мине народний гнів і справедлива кара! Всі, як один, одностайно до боротьби проти панщизняних сталінських колгоспів! Геть сталінські колгоспи! Хай живе заможне українське селянство в УССД! Хай живе єдність і згуртованість українського села в його боротьбі проти колгоспів! Хай живе керівник ОУН Степан Бандера! Хай живе Українська Самостійна Соборна Держава! Смерть Сталіну і його бандитській зграї! Листопад 1947 р. Організація Українських Націоналістів *** Воля народам, свобода людині. За українську самостійну соборну державу. Організаторам, членам ініціативних груп і правлінь колгоспів. Більшовицький окупант намагається завести по наших селах сталінські колгоспи. Для цієї мети знайшов собі Вас як знаряддя. Ви добре знаєте, що сталінські колгоспи - набагато гірша панщина за колишню. Це - висмоктування останніх сил селянства. Це грабування сталінською зграєю всіх землеплодів вирощених потогінною працею колгоспників. Ви добре знаєте. Що народ колгоспів не хоче. Ви теж на власні очі бачите загальну нехіть і відразу нашого селянства до сталінських колгоспів. Незважаючи на те все Ви вислуговуєтесь і підлизуєтеся сталінським собакам та намагаєтесь всякими насильницькими засобами затягнути селян в сталінські колгоспи. Ви підло, заради свого мерзенного життя запроторюєте селян в неволю. Ви ганебно штовхаєте в більшовицьку катівню і гоните їх в обійми жахливої голодної смерті. Ви допомагаєте більшовикам винищувати український народ Ви ломите народну солідарність. Ви струпи на здоровому народному організмі. Ви зрадники селянських інтересів і всього українського народу. Від імені народу попереджаємо Вас і наказуємо вам залишити свою огидну роботу в ініціативних групах або в правліннях колгоспів. Виходьте з ініціативних груп і правлінь колгоспів, включайтесь в загальну боротьбу проти сталінської колгоспної панщини. Якщо Ви не кинете цю позорну лакейську роботу на користь ворога, якщо Ви не вийдете з ініціативних груп і правлінь колгоспів, то народ буде вважати вас своїми найгіршими ворогами. А відносно ворогів народу у всьому світі один закон - знищувати всіма можливими засобами. Кого зараз не настигне караюча рука - його ім'я народ залишить в своїй пам'яті. Рано чи пізно Вас кара не мине. Скоро світ розправиться з більшовицькими бандитами і вони встануть перед судом народів. Разом з ними будуть судити і Вас - сталінських підхалімів. Разом зі Сталіним, Хрущовим, Литвинами, Слонями повиснете і Ви як повисли прислужники Гітлера і гестапо. Подумайте добре. Час не жде. Дивіться, щоб не було пізно. Хай живе єдинство українського селянства в боротьбі проти сталінських колгоспів. Хай живе всенародна солідарність на антиколгоспному фронті. Хай живе вільне, заможне селянство в українській самостійній соборній державі. Смерть організаторам сталінських колгоспів - підлим агентам більшовицьких окупантів. Смерть Сталіну і його наближеним. Українські повстанці. *** За Українську Самостійну Воля народам! Соборну державу! Воля людині! УКРАЇНСЬКІ СЕЛЯНИ! Щоб заламати Ваш одностайний спротив і загнати Вас у колгоспне ярмо, сталінські злочинці залякують Вас вивозом на Сибір. Не піддавайтеся цим залякуванням! Пам’ятайте, що від Сибіру колгосп не врятує. Кого ворог призначив на Сибір, той поїде навіть тоді, коли вступить до колгоспу. Хіба ж із Східної України мало вивезено на Сибір, хоч там і є колгоспи? Ви боїтеся, щоб не вмирати на Сибірі від голоду і холоду. Але не забувайте про те, що, як вступите до колгоспу, Ви будете вмирати від голоду і тут. Усіх не вивезуть! Однак, як Ви настрашитеся Сибіру і вступите до колгоспу, то будете гинути від голоду всі. Стріне Вас те саме, що Ваших братів із Східної України в 1945-1947 роках. Вони ще могли прийти до Вас за хлібом. А куди підете Ви? Подумайте над цим! Коли Ви будете мати хліб, Ви зможете післати й тим, що на Сибірі! Що ж Ви пішлете тоді, коли вступите до колгоспу? Що ж вишлють Вас, коли і Вас з колгоспу вивезуть на Сибір, а всі будуть у колгоспі? Тоді будуть вмирати від голоду й ті, що на Сибірі, й ті, що тут в колгоспі. Селяни! Не вступайте до колгоспів, хоч би як не скаженів і що не робив ворог! Знайте одне: Сибір – це каторга і голод для частини людей, колгоспи – це каторга, голод і смерть для всіх! Повстанці *** Селяни! Сталінські окупанти проготовляють для Вас колгоспне ярмо! Не йдіть до колгоспів! Не слухайте облудної пропаганди сталінських паразитів! Мужньо протиставляйтесь теророві НКВД! Хай живе вільний селянин в Українській Самостійній Соборній Державі! Українські повстанці *** Лист колгоспників України до ката народів Йоськи Сталіна. Кровопивцю наш, душогубе окаянний, мучителю кремлівський, товаришу бандитський, брате німецький, юдо іскаріотський, сонце наше сибірське, батьку злодійський, йолопе всеросійський. Тепер по газетах пишуть до тебе чолобитні з усіх кінців Союзу Сірих Сталінських Рабів (СССР). Ми добре знаємо, що трудящі не посилають тих рабських, до огиди паскудних посланій, а пишуть їх твої задолизи. Слухали ми тих брехонь і постановили власноручно написати тобі листа від справжніх колгоспників України славною мовою українською. Ти, бандюго, видаєш себе за визволителя і спасителя України, кричиш, що дав на, бідним, «щастя й волю». Скажи ж, кривавий собако, хто віддав Україну Гітлерові, хто допустив німця на нашу землю? Це ж ти помагав Гітлерові багатіти та озброюватись до зубів, ти годував його нашим хлібом і поміг йому звоювати народи Європи. Скажи, юдо, скільки ти тисяч марок взяв у Гітлера за большевицько-німецький союзу 1939 році? Це ж ти тоді завіз німцям 3 мільярди пудів українського хліба, завіз їм 400 тисяч тонн бориславської нафти, ти відправив їм 57 тисяч вагонів худоби. Відгодувавши черево, Гітлер рушив на нашу землю. Де ж тоді ділась твоя дурна сила? Ти втік, як різницький пес, аж за Волгу, вкравши все наше добро. Думаєш, що ми забули, як твої осавули, тікаючи, торощили на цурки наші трактори, комбайни і молотарки? Ми не забули, як ревла наша худоба, коли її гнали за Дніпро, а далі в Самарщину, щоб там мала на чім жирувати твоя большевицька зараза. Перед нами ще стоять свіжі братні могили і гори трупів українських робітників і селян, що їх замучили червоні звірі-енкаведисти. Ми ще чуємо плач і бачимо сльози українських матерей, жінок і сестер, які проважали 15 тисяч домовин у Києві, 7 тисяч у Львові, 11 тисяч у Вінниці, 3 тисячі в Луцьку,2 тисячі в Умані, в Білій Церкві і десятки тисяч по всіх інших містах, містечках і селах України. Це був твій «прощальний подарунок» українському народові в 1941 році. Ми кривавим потом умивались на колгоспній панщині, ми, як мухи, гинули з голоду, з нас латану сорочку здирали большевицькі окупанти і витрясали останню щербату копійку на «грабуй позику». Все це добро йшло ніби на «абарону атєчєства». А замість оборони Україна побачила чорну сталінську зраду і запроданство. Ти, розбійнику, віддав нас у руки свого молочного брата Гітлера! Чуєш, світовий бандите! Через тебе наші сини вмирали і вмирають по німецьких таборах. Відповідай, катюго, чому американські та англійські полонені вояки щотижня одержують харчі зв своєї батьківщини? Адже вони також воюють з німцем, але не гинуть із голоду за дротами. А наша «найщасливіша країна у світі», наш закаляний «батько» не міг послати сухарів своїм полоненим воякам? Якого ж чорта варта така «батьківщина»? Який дурень вмиратиме за неї? Ти, людожере, віддав наших синів у німецьку неволю, ти віддав у німецький ясир наших чорнобривих дочок. Жоден большевик, жоден сталінський слуга не поїхав до Німеччини. Погнали туди лише українських колгоспників. Ти так постарався. Руками Гітлера ти масово винищував наш народ, почавши цю каїнову роботу голодом у 19932 році. Гітлер пройшовся вогнем і мечем по Україні, а ти пригирився домучувати нас! Обидва ви звірячої породи, обидва полощете ножі в українській крові. Вам потрібен лише наш хліб, вугіль і метал, а народ український ви однаково винищуєте. Грабував Україну німець – грабує і сталінець. Сидів на українській шиї гітлерівський кат-прусак Еріх Кох. Тепер сидить на нашій спині кремлівський посланець, катюга-москаль Нікітка Хрущов. Німець заставляв нас битись за «Нову Європу», а ти гонеш умирати за Сибір, за голодні трудодні, за тюрми, табори і національне поневолення. Німець відступаючи, взяв із на останнє рам’я, а твої песиголовці живцем шкуру друть. Лише за півтора місяці большевицької окупації в Кам’янець-Подільській області Нікітка Хрущов пограбував 930 тисяч центнерів хліба, 123 тисячі центнерів м’яса, 3 мільйони літрів молока і заставив нас підписати прокляту “грабуй-позику”на 95 мільйонів карбованців. Таке здирство і знущання відбуваються по всіх областях України. За кров, за могили, за грабунки ти робиш на наших синів і дочок звірячі облави і заставляєш їх класти голови на передній лінії фронту. Ти хочеш по наших трупах пройти на Балкани, щоб там царем стати. Хочеш і туди занести робітничі злидні і колгоспну коросту! Не діждеш! Ми не будемо воювати за большевицький соціал-імперіалізм! Ми, селяни України, правнуки славних запорожців, онуки звитяжних коліїв, сини кубанських козаків, на цілий світ заявляємо: Україна не буде ходити в большевицько-московському ярмі! Україна разом з усіма поневоленими народами буде боротися проти гітлерівсько-сталінських окупантів! ХАЙ ЖИВУТЬ НЕЗАЛЕЖНІ ДЕРЖАВИ ВСІХ НАРОДІВ ЄВРОПИ І АЗІЇ! ХАЙ ЖИВЕ БОРОТЬБА ЗА САМОСТІЙНУ УКРАЇНУ! СЛАВА НАШОМУ ЄДИНОМУ ПРОВОДОВІ – УКРАЇНСЬКІЙ ГОЛОВНІЙ ВИЗВОЛЬНІЙ РАДІ! СЛАВА НАШІЙ НАДІЇ – УКРАЇНСЬКІЙ ПОВСТАНСЬКІЙ АРМІЇ! СМЕРТЬ СВІТОВИМ КАТАМ – ГІТЛЕРУ І СТАЛІНУ! Лист власноручно підписали 2 мільйони 998 тисяч 876 колгоспників України. Місяць вересень, рік 1944. *** Селяни-колгоспники! Російсько-більшовицькі кати насильно запрягли Вас у колгоспне ярмо. Вас заставляють більшовицькі прикажчики працювати впроголодь і майже задармо; Вас морять голодом; з Вас висотують останки сил. Ставайте до боротьби проти своїх гнобителів! Борітесь за Самостійну Українську Державу, в якій Ви будете вільними господарями свого майна і праці. Хай живе Степан Бандера – керівник Організації Українських Націоналістів. Українські Революціонери. *** Українські селяни! Большевицькі верховоди організовують колгоспи на те, щоб цілком знищити нашу самостійність, на поневолити, цілком узалежнити від себе, а потім – знищити! На боротьбу проти колгоспів! Українські селяни! Колгоспи – наша смерть! Ми хочемо жити! Ні один до колгоспу! Українські селяни, чоловіки і жінки, молоді і старі! Всі на боротьбу проти колгоспів! Колгоспи – наша смерть! *** Українці! Пам’ятайте про українське підпілля! Воно бореться за щастя всього українського народу. Допомагайте йому всім, чим можете! Говорім в Україні тільки українською мовою! Смерть московсько-большевицьким русифікаторам! Хочеш по-людському жити – борись за Самостійну Україну. Лише в Самостійній Україні робітник і селянин буде жити по-людському.