Томас Джексон
На разі очевидним є той факт, що термін ?расист? є, назагал, подвійним стандартом: в будь-якому випадкові він стосується білих і спричинює комплекс неповноцінності по відношенню до власного племені і культури.
Поза можливим сумнівом, США є чи не найбільш ?хворою? у даному відношенні країною. Власне расизм стає найбільш тяжким злочином, не йдуть на жодне порівняння всі ті вбивства, грабунки і гвалти, для чого вони, коли є расизм? Він завжди має місце і завжди актуальний. Пам?ятається нещодавня історія, коли один із студентів Правничої школи Джоржтауна публічно заявив, що чорні студенти значно менш кваліфіковані, у порівнянні зі своїми білими колегами, громадська реакція була просто жахливою ? краще б він вже когось убив, осуд був би значно меншим.
Справді, цей бісів расизм є достоту нав?язливою формою національної ідеї. Університети в шоці, газети пишуться, політики осуджують, церкви проповідують проти, проте, якою б замученою у цьому відношенні не була Америка, незрозумілим залишається головне питання: так що ж все-таки таке, цей расизм?
Боюся, але словники чи енциклопедії будуть не найкращою допомогою у вирішенні цього питання. За звичай, ?расизм? визначається як безпідставна віра у те, що власне твоя раса (варіянт: нація) є значно кращою за інших, що в свою чергу відображається у перманентній расовій боротьбі тощо. Кажучи про расизм, американці мають на увазі щось значно більше, ніж не така вже й глибока словникова опінія. З іншого боку, зауважимо, що той самий словник так чи інакше впливає на точку зору пересічного американця. Дивно, проте виходячи з зазначеної вище академічної точки зору, американець більш як переконаний у тому, що всі, всі без винятку раси і нації, однаково талановиті і працелюбні, а будь-хто, хто ставить під сумнів цю аксіому ? злий, ненормальний і расист.
Ця догма має певні логічні наслідки, скажемо прямо, визначальні, значною мірою. Якщо ті самі ?кольорові? тотожні білим у всіх людських чеснотах, звідки ж, скажіть на милість, взялася їхня бідність, злочинність і очевидна деградація? Виходячи з того, що будь-яка расово сегрегуюча теорія перебуває поза законом, пояснення лиш одне ? всьому виною ?білий расизм?. А так як чорношкірі значно бідніші, схильні до злочинності і дисперсійно розселені, Америка і мучиться тим самим ?хронічним расизмом?. Зрештою, твердять ліберали і правозахисники, саме расизм білих найбільшою мірою спричинився до такого стану їхніх ?чорношкірих братів?.
Часи міняються і сьогодні, расове питання як таке є, назагал, замовчуваним, його просто випхали за межі суспільного дискурсу. Будь-яка проблема ?чорних?, в підсумку, дуже легко пояснюється відповідними підступами білих. Якщо білі не пригнічують ?кольорових? зараз, вони робили це колись. Якщо вони не роблять цього свідомо, на підсвідомому рівні все бажають чогось недоброго. Якщо расиста не видно на вулиці і він не ідентифікується на рівні індивіда, значить вся система зле налаштована до мене, до негра! Якщо чорношкірі потерпають в Америці, немає значення, від чого саме, значить, десь у цій самій країні, все-таки знайдеться кільканадцять міліонів білих расистів, що день і ніч тільки тим і займаються, що будують підступи проти ?чорних?. Догма расової нерівності не залишає жодного місця для пояснення ?чорної? нездатності, нездарності і некомпетентності. Расизм - це, спочатку звинувачувальний акт, а потім і приговор ліберальної спільноти всім білим.
Логічні наслідки подібної вже не теорії, бери вище ? аксіоми ? очевидні. Всякий раз, коли ти бачиш бідного негра, коли ти чуєш про зростання злочинності в Гарлемі чи інших чорних кварталах, коли ?чорний? сусід плачеться на погане обслуговання в лікарні, знай, чоловіче ? всьому виною ти, бо ти БІЛИЙ, ти РАСИСТ!
переклад М. Мазепи, МЛ ?Бриколаж?, Київська область