Політономія

Джеймс Коноллі На разі в Ірландії працює низка агентств, які опікуються збереженням національного духу в серцях людей. Ці агентства, незалежно від того це рухи за ірландську мову, літературні товариства чи комітети пам’яті, поза сумнівом, виконують потрібну для нашої країни роботу, яка допомогає зберегти від згасання дорогоцінну расову й національну історію, мову й характерні риси наших людей. Проте, є небезпека, що занадто жорстким дотриманням притаманних їм сучасних методів пропаганди, і послідовним ігноруванням життєво важливих питань, вони можуть призвести лише до стереотипізації наших історичних досліджень - в бік ідеалізації минулого, або у кристалізацію-перетворення націоналізму в традицію - славну і героїчну, проте все-таки тільки традицію. Тепер традиції можуть забезпечити, і часто забезпечують, матеріали для славного мучеництва, але ніколи вони не будуть достатньо міцними, аби керувати поривом успішної революції. Національний рух сучасності – повинен не просто відродити старі і сумні трагедії нашої минувщини, він повинен завізувати себе готовим до вимог сучасності. Необхідно продемонструвати ірландцям, що наший націоналізм - не просто хвороблива ідеалізація минулого, а здатна до формулювання чітка й певна відповідь на проблеми сьогодення, а також політичне й економічне віровчення, адаптоване до вимог майбутнього. Цей конкретний політичний і суспільний ідеал ліпше доповниться, я так гадаю, щирим сприйняттям з боку стурбованих серйозних патріотів Республіки, у якості їхньої першочергової мети. Не республіка, як у Франції, де капіталістична монархія з обраним керівником пародує конституційні обмеження в Англії та у відкритому альянсі з московським деспотизмом нагло демонструє свою зраду традиціям революції. Не Республіка, як у Сполучених Штатах, де сила гаманця встановила нову тиранію під виглядом свободи; де, сто років після того як черевики останнього британського редкоата плюндрували вулиці Бостона, британські хазяї й фінансисти нав’язують американським громадянам рабство, в порівнянні з яким податок дореволюційних днів був простою дрібничкою. Ні! Республіка, котрої я прагну, яку наші співвітчизники встановили би як свій ідеал, повинна мати такий характер, щоб навіть просте згадування її назви завжди служило б сигнальним вогнем для пригноблених кожної країни, давало надію на свободу та процвітання як результат зусиль з їхнього боку. Для орендаря, який знаходиться між лендлордами і американською конкуренцією, як між верхнім і нижнім жорнами; для низькооплачуваних робітників у містах, які страждають від стягнень експлуатуючих капіталістів; для сільськогосподарського працівника, який губить життя задля заробітної платні, ледь достатньої, щоб прогодувати себе; фактично для кожного із працюючих мільйонів, на нещасті яких споруджена зовні чудова тканина нашої сучасної цивілізації, Ірландська Республіка має стати магічним словом - гаванню для пригнічених, відправною точкою для соціалістів, зацікавленого в питаннях людського розвою. Цей зв’язок наших національних прагнень із надіями чоловіків і жінок, які підняли знамено спротиву системі капіталізму й лендлордизму, яскравим представником і рішучим захисником якого є Британська Імперія, не слід, у будь-якому разі, імпортувати елемент розбіжності в лавах серйозно налаштованих патріотів, і повинен служити, для забезпечення нам контакту зі свіжими резервами моральної й фізичної сили, достатньої для підняття ролі Ірландії до більш значущої, ніж та, яку вона відігравала з дня Бенбарба (місце, де в 1646р. відбулася битва проти шотландців, в якій ірландці перемогли – Ацетон). У виправдання можна сказати, що ідеал Соціалістичної Республіки, який припускає, сам по собі, повну політичну й економічну революцію, повинен бути готовим до відчужування всього нашого середнього класу і аристократичних прихильників, які повинні боятися втрати їхньої власності й привілеїв. Що означає це заперечення? Те, що ми маємо мирити привілейовані класи в Ірландії! Але ви можете тільки нейтралізувати їхню ворожість, гарантуючи їм, що у вільній Ірландії їхні привілеї не будуть скасовані. Тобто, ви повинні гарантувати, що коли Ірландія буде вільна від іноземного панування, ірландські солдати будуть охороняти шахрайські прибутки капіталіста й лендлорда від „худорлявих рук бідноти” подібно тому, як безжалісно і як ефективно це роблять англійські емісари сьогодні. На будь-якій іншій основі класи з Вами не об’єднаються. Ви очікуєте, що маси боротимуться за цей ідеал? Коли ви говорите про звільнення Ірландії, ви маєте на увазі лише хімічні елементи, які складають ґрунт Ірландії? Або ви маєте на увазі Ірландських людей? Якщо останнє, то від кого ви пропонуєте звільнити їх? Від правління Англії? Але всі системи політичної адміністрації або урядового механізму лише прояв економічних форм, які лежать в їх основі. Англійське правління в Англії – але факт в тому, що Англійські завойовники в минулому насильно впроваджували в цій країні систему власності, яка грунтується на знищенні, шахрайстві й убивстві, що сучасне здійснення “прав власності”, які влаштовані так, що включають безперервну практику легалізованого знищення й шахрайства, виявляється, що англійське панування є найбільш придатним способом правління, який захищає знищення, і Англійська армія - найбільш гнучкий засіб, який виконуватиме узаконене вбивство, коли страхи імущих класів вимагатимуть цього. Соціаліст, який знищить, корінь і гілку, всю звірячу матеріалістичну систему цивілізації, яку ми, наче англійську мову прийняли як нашу власну, я схильний бути значно більшим противником англійського панування і зверхності, ніж особою, що мислить поверхово і уявляє можливим примирити ірландську свободу з такими підступними і катастрофічними формами економічного підпорядкування як тиранія лендлордів, капіталістичне шахрайство і брудне лихварство; шкідливі фрукти норманського завоювання Англії, надприродна трійця, в якій Стронгбоу (Richard de Clare - один із загарбників Ірландії у 12ст. – Ацетон) і Dіarmuіd MacMurchadha – норманський злодій і ірландський зрадник – були пристосуванцями, попередниками і апостолами. Якщо ви виженете англійську армію завтра і піднімете зелений прапор над дублінським замком, поки ви не встановите устрій Соціалістичної Республіки, ваші намагання будуть марними. Англія все ще керуватиме вами. Вона керуватиме через своїх капіталістів, через лендлордів, через фінансистів, через цілий масив комерційних і індивідуалістських установ, які вона, наче квіти посадила в нашій країні і полила слізьми наших матерів і кров’ю наших мучеників. Англія все ще керуватиме вами, аж до вашого краху, навіть тоді, коли ваші губи голоситимуть лицемірну шану в храмі Свободи, чию справу ви зрадили. Націоналізм без соціалізму - без реорганізація суспільства на основі більш широкої і розвиненої форми суспільної власності, яка лежала в основі суспільної структури Ancіent Erіn (давнє ірландське державне утворення – Ацетон) – суть національна зрада. Це буде рівносильним суспільній декларації, яку наші гнобителі успішно прищепили нам з їхніми порочними поняттями законності й моралі, які ми нарешті вирішили прийняти як наші власні, і більше не треба ніякої іноземної армії, щоб насаджувати їх нам. Як соціаліст, я готовий зробити все, на що здатна одна людина, щоб здобути для нашої Батьківщини її законну спадщину - незалежність; але якщо ви попросите мене зменшити хоч на крапельку вимоги соціальної справедливості, для того, аби замиритися з привілейованими класами, я буду змушений відмовити. Такий чин не буде ані почесним, ані здійсненним. Пам’ятаймо, що ніколи не досягає неба той, хто крокував туди в компанії з дияволом. Давайте відкрито проголосимо нашу віру: логіка подій - з нами. переклав з англійської мови Ацетон («Бійцівський клуб») автентичне джерело: www.marxists.org/archive/connolly/1897/01/socnat.htm