Політономія

А) Нагнітання страху та атмосфери нестабільності в місті К.
Б) Атака на ментальні моделі (бачення, цінності)правлячого класу міста К.
В) Робота з організації власних мережевих структур
Г) Стратегічне планування ситуацій — «після перемоги » та «після поразки»
Д) Пошук та активізація «двигуна дестабілізації» (цільової групи, найбільш зацікавленої в зміні пануючого класу. Ця група повинна бути мобільною та готовою до високого рівня самопожертви, заради реалізації мети дестабілізації)

… Страх – рушійна сила дестабілізації. Допротесту та активних дій проти пануючого режиму мешканців міста К. вижене страх.Страх втратити роботу,джерела прибутку, страх перед бідниммайбутнім, страх перед невизначеністю, відсутність можливості самоактуалізуватися та самореалізуватися при існуючому в місті пануючому режимі.

Однак страх – дуже поганий мотиватор. При відсутності активних лідерів, які будуть живими символами боротьби з пануючим режимом та чіткого плану дій,страх ніяких конструктивних наслідків (об’єднання в опозиційні до влади в К. структури, участь в колективних акціях спротиву) дати не взмозі…

Участь в активній фазі дестабілізації повинна для кожного її потенційного учасника стати процесом втрати страху (стратегічне позиціонування: «Дестабілізація це катарсис. Протестний, демонстративний вчинок – перемога над самим собою та пануючою системою»), який приносить полегшення і відкриває бажання «за щось боротися», творити нову дійсність, жити за новими принципами.

В тойже час страх,для представників влади,являєтся консолідуючим фактором. Пануючий режим динамічно зміцнюється та набуває авторитарних рис. Тому не варто виключати можливості «жорсткого вирішення питання» по відношенню до організаторів дестабілізації. Моделювання та прогнозування можливих дій влади та необхідних контр-заходів–це найсерйознішийвиклик, який необхідно опрацювати (в стратегічному плані – розділ «атаки та загрози») ще до початку активної фази дестабілізації.

— Попередня робота з організації мережевих структур
Замість ієрархічної централізованої системи, для ефективної реалізації проекту по дестабілізації в місті К. ми матимемо справу з двома великими мережами («організаторською» та «виконавчою»), об’єднуючими невелику, нефіксовану кількість учасників, що організовують свою роботу в формі творчих колективів чи проектів. Ці дві мережі пов’язані з багатьма іншими, меншими мережами та групами, що незадоволені існуючим в місті К. політичними класом. Менші мережі орієнтовані на задоволення потреб власних членів.

Якщо події відбуваються за попереднім планом то поточне керування процесами лежать на «виконавчій мережі» (хедлайнери, нові лідери, активні громадяни, блогери, співчуваючі, інші). У випадку коли діяти за попереднім планом не представляється можливим, кризове управління проводить «організаторська мережа» (ідеологи та технологи кампанії по дестабілізації).

У період, що передує активній частині дестабілізації «організаторська» і «виконавча» мережі є єдиним утворенням і займаються підготовкою сценаріїв дестабілізації, забезпеченням матеріально-технічної та структурної бази.

Після того, як попередня робота проведена,«виконавча мережа» переходить в автономний режим і розвивається відповідно до існуючої ситуації та відпрацьованим раніше сценаріям. «Організаторська мережа» в цей же займається аналітичною роботою, розробкою тактичних сценаріїв, моніторингом та контролем за діяльністю «виконавчої мережі» та напрацюванням нових ідей.

— «Двигуни дестабілізації»
Відсутність достатньої кількості людей представників одного класу (того, що деінде називається «середнім») явно незадоволених правлячим класом міста К. і щиро бажаючих змінити «правила гри» – основна організаційна проблема для успішної реалізації дестабілізаційного сценарію. Проте, з іншого боку, це дає змогу позиціонувати майбутні акції, як загальносуспільний протест, де жодна з соціальних груп не намагається стати лідером, а всі страти громадян в однаковій мірі незадоволені діяльністю пануючого класу та готові з ним активно боротися.

Головна драматика дестабілізації розвиватиметься по лінії крупний капітал та пануюча еліта (економічні та політичні монополісти) Vsдрібна і середня буржуазія (ті хто є, або бажають стати середнім класом) та ображені на діяльність пануючого класу групи.

Благо, пануючий клас своїми діями залишив для своїх опонентів лише три варіанти дій:1. Люмпенізуватися 2. Втікати за кордон 3. Захищати свої інтереси самими різними способами (при чому, сама форма цих захисних дій не має принципового значення – головне ефективність та результат).

…Іншим стратегічним «двигуном дестабілізації» є молодь. Залучення молодих лідерів є важливим з багатьох позицій, основна з яких – готовність до радикальних вчинків, високій рівень ідеалізму та схильність до самопожертви. Проте дестабілізаційні процеси за участю тільки молодих людей, не досягають успіхів.Тому максимальне розширення протестної бази є пріоритетним завданням «виконавчої» мережі...

Михайло Шморгун на ВКурсі.ком