Тарас Махно 17 лютого, в той самий день, коли по проголошенні незалежності сербської провінції Косова і Метохія, фактично загинула новітня система європейської безпеки, український канал НТН потішив вітчизняних глядачів відносно непоганим північноамериканським бойовиком. Бойовик називався «Другий у команді». Головну роль виконував Жан-Клод Ван Дам. Події відбувалися в неназваній балканській країні, де архітектура нагадує румунську, де прізвища тубільців – болгарські, а звички населення – сербські. У цій неназваній країні місцеві націоналісти та комуністи намагаються скинути доброго неоліберального президента, якого від народної розправи рятує мужній американський загін спецпризначення на чолі з героєм Ван Дамма. Президента переховують в посольстві США, а нетолерантні червоно-коричневі повстанці розпочинають облогу посольства і навіть вбивають ввічливого та інтелігентного посла. Але, наприкінці фільму з»являються бойові гелікоптери ВМС США і рятують геть усіх, кого балканські «різники» не встигли, на жаль, замочити – і своїх білозубих співвітчизників, і місцевий різновид неолібералізму, персоніфікований президентом - боягузом та його двома охоронцями. Так і хочеться вигукнути слідом за одним харківським унтерменшем – Постная х…ня ! Хочеться, але чомусь не вигукується. Адже цей фільм не просто строкате та криваве видовище. Ні. Американці завжди можуть розраховувати на бойові гелікоптери та загони спецпризначення. Вони завжди можуть розраховувати на евакуацію через океан. Тому і віддають Європу (яку потайки, але сильно не люблять) на поталу. Те, що ЄСівська бюрократія хворіє на патологічну толерастію до варварів, які йдуть по європейські жирні пасовиська – загально відомо. Те, що Косово, Боснія та албанські повіти нашої рідної Македонії – це троянській кінь ісламістів, також, не є таємницею. Але є дещо страшніше – спокушені косовським прикладом, європейці почнуть вимагати відновлення історичної справедливості та нищити одні одних. Голодне та хиже сичання косівських змій вже чутно і в Герниці, і в Кардифі, і в Ольстері, і в Единбурзі. Кельти, баски та решти етнічних реліктів здається купилися на зрадливий та підлий балканський трюк. Проте, мене як щирого українського шовініста, мало хвилює – вибачте за відвертість - ренесанс карликових європейських націоналізмів. Мене непокоїть інше. В Україні дихання албанського гада обпекло чомусь не Донецьк і не Бахчисарай, а Ужгород та Львів. Принаймні, впродовж 18-19 лютого в українському та кацапському Інтернеті з»явилися цікаві повідомлення. Спочатку, кремлівська гопота вустами свого лизоблюда Дугіна (Дугінштейна), а точніше одного із його дрібніших епігонів, відмовилася від Сербії, назвавши на своєму сайті албанців –«імперсько орієнтовною нацією». Що ж, РФ отримала сербські газопроводи, решта їх не цікавить. Але, потім, вже на інших сайтах дуже і дуже своєрідно почали тлумачити виникнення кримінальної недодержави в Косові інші антиукраїнські істоти – не менш карикатурні та підлі. А саме – галицькі сепаратисти та адепти так званого «русинського народу». Якщо про останніх відомо більш-менш багато, то галицькі сепаратисти – до останнього часу – сиділи тихо як і личить жабам. Під каменем. Проте, вже 19 лютого головний ідеолог галицьких сепаратистів Олег Хавіч виступив с більш ніж провокаційною статтею на більш ніж провокаційному антифашистському сайті. У згаданій статті, ця істота проводила паралелі між албанцями у Косові та галичанами, які якщо вірити пану Хавічу є окупованими та пригнобленими. Окупували та гноблять галичан «наддніпрянські орди». Проголошення незалежності албанського Косова є дороговказом для Галичини на шляху до незалежності. Самостійну Галичину має підтримати США, бо якщо галичани перекриють газ, що йде з РФ до ЕС це буде як раз в інтересах Вашингтона. До цієї маячні можна було б поставитися так само зневажливо, як і до божевільних фантазій тих, хто намагається відновити донецько-криворозьку республіку. Можна. Якби не Косово, яке вже визнало декілька країн, не останніх на цій планеті. Що ж до русинів, то останні повідомлення про те, що сплеск русинської етношизофренії спонсорується теперішнім главою президентської адміністрації можна було б сприйняти як черговий епізод у під килимових собачих боях вітчизняної бидлоеліти. Але знову ж таки – стаття про русинські сентименти пана Балоги з»явилася у геть не бульварному «Дзеркалі тижня» майже одночасно с проголошенням бандитської республіки на Балканах. Це важко вважати за простий збіг обставин. Як би то не було - албанське Косово є викликом для України. В Європі можна будь-яку країну представити як «дрібну імперію». Де є нещасні та пригноблені етноси з тупими пазурами, хворі на ресентімент (бажання помсти). Наша Вітчизна не є винятком. Хотілося б, аби українські патріоти вже зараз були готові до вуличних боїв і зачисток. Не лише в Криму і на Донбасі, але й в Закарпатті та на Галичині.