Гейдар Джемаль
У світі йде процес глобалізації. Він носить в першу чергу неекономічний, але адміністративно-політичний характер. І здійснюється все більш швидкими темпами через голови національних суверенітетів, регіональних інтересів і гуманітарних проблем.
Події 11 вересня і реакція, що пішла за ними, США, підтвердили розповсюджений аналіз, відповідно до якого найсильнішим інструментом глобалізації є світова війна. Досвід показує, що дві світових війни, котрі відбулися в в XX столітті, були необхідними етапами політичної інтеграції світу під керівництвом обмеженої групи провідних західних держав. Сьогодні ми стаємо свідками того, як на хвилі антиісламської істерії відроджується нова Антанта (аж до участі Росії), котра має за мету завершення глобалізації примусовим шляхом і в найкоротший термін.
Природно, що для консолідації правлячих класів імперіалістичних держав спроба реалізувати єдину мету, незважаючи на існуючі розбіжності, потрібна, принаймні, загальна ідеологічна платформа. Деякий об'єднавчий пункт. Таку функцію, очевидно, здійснює так званий «міжнародний тероризм» ? явище вкрай сумнівної властивості і підозрілого походження.
Ми бачимо як на рівному місці вибухають житлові будинки, населені обивателями, літаки падають на повні торгових офісів хмарочоси, обивателя посипають, як тарганів дустом, якимось білим порошком із сибірською виразкою і хвилі паніки котяться по людському морю, охоплюють увесь світ. Кому і навіщо це потрібно? Які цілі ставлять ці «міжнародні терористи»? Психологи, політологи відповідають нам одноманітно: ціль терористів викликати страх, але вони не говорять у кого і навіщо. Якщо люди витрачають величезні засоби, жертвують власним життям, то до чого ж цей страх повинний вести?
Поки що наслідки усім відомих руйнівних дій використовувалися тільки в інтересах режимів, що підсилювали поліцейські міри, обмежували волі, брали під контроль ЗМІ, проводили політичні перестановки, що йдуть до держпереворота, спираючись винятково на шок і паніку обивателя й ідеологічний кийок під назвою назвою «міжнародний тероризм». Якщо все це здійснюють ісламські терористи, то треба визнати, що вони є просто напросто відділом секретних служб Заходу і проводять самозгубну роботу з метою зміцнення західного панування над всім світом, у тому числі і над його ісламською частиною.
Насправді, і це відомо будь-якому політологу, є два види терору. Один терор застосовується проти населення властьімущими, інший терор застосовується проти властьімущих найбільш радикальною частиною опозиції. Ці два види терору ніколи не змішуються і не запозичують методів один в одного. Терор проти властьімущих завжди конкретний, адресний. Це своєрідна форма діалогу революціонерів із владою. Революціонерам нема рації вбивати випадкових людей, перехожих, обивателів. Така акція безглузда, вона збуджує в населення нерозуміння опозиції і ненависть до неї, працює на зміцнення режиму.
Свого часу, відомий провокатор і подвійний агент Азеф запропонував ЦК есерівської партії підірвати під'їзд у Зимовому палаці. Пропозицію було зустрінуто зі здивуванням, і відкинуто: «Загинуть сторонні люди, перехожі, швейцари, лакеї». Очевидно, що пропозиція Азефа виходило від царської охранки і мала на меті дискредитувати есерів у народі.
Ісламські терористи існують. Вони вбили єгипетського президента Садата, спробували усунути його спадкоємця Мубарака, ліквідували ізраїльського міністра праці, відомого расистськими поглядами. Кожне з цих вбивств вмотивовано. Кожне є конкретним гострим випадом проти влади. Ця традиція терористичної боротьби проти сильних світу цього тягнеться до біблійних часів, до тієї боротьби, що її послідовники єдинобожжя ? єдині, хто в тодішній ночі історії втілював соціальний протест ? вели проти навколишнього насильства і тиранії. Конкретний адресний терор був мовою, котрою Єрусалим відповідав на агресію з боку язичеського імперського Рима. Ця модель характеризує справжній політичний терор і сьогодні.
Є інший терор: той який залякує населення, придушує здатність суспільства до аналізу й опору, примушує приватних осіб погоджуватися на поліцейську сваволю під виглядом мір безпеки. У більш широкій формі цей терор застосовується імперіалістичними державами проти цілих народів і неугодних режимів: килимові бомбардування, точечні удари, наземні операції, економічна блокада, дипломатична ізоляція ? все те, що придушує політичну волю і ставить на коліна опозиційну частину людства. Раніше це називалося політикою «канонерок», тепер політикою «томагавків».
В наші дні, за відсутності скільки-небудь серйозного методу дослідження реальності, політологи користуються банальними штампами «зіткнення цивілізацій» і тому подібними емоційними антинауковими образами. При цьому вони не вільні від специфічно буржуазного лицемірства, міркуючи про «вегетаріанство» Заходу і його «дорогі прикраси» у вигляді свобод, прав людини і т.п. «Вегетаріанський» Захід організував дві світові війни, протягом життя одного покоління і до двох десятків регіональних воєн, забравших життя більш як 100 мільйонів чоловік. Він же створив найбільш витончені засоби психологічного тиску на людський фактор: від концентраційних таборів до інформаційної війни, в якій застосовуються безпрецедентні методи руйнування самобутніх культур і підрив довіри народів до власних органічних традицій.
Якщо говорити конкретно про взаємини Заходу й Ісламу, то все 20 століття, це історія агресії проти мусульманського світу. Сюди входять англо-афганська війна 1919 року, боротьба з так званим басмацтвом в Середній Азії, французька колоніальна війна проти визвольних рухів у Марокко, Тунісі й Алжирі, італійська війна проти Лівії в 30-і роки, англійська агресія проти Іраку і країн Затоки в 30-40-і, англо-радянське вторгнення в Ірані в 41-м, колоніальні війни Англії, Франції, Голландії в 50-60-і роки проти Ємену, Алжиру, Індонезії, Малайзії, ізраїльські війни проти арабів, радянське вторгнення в Афганістан, американські бомбардування Іраку, Судану, Сомалі, нарешті, нова агресія США проти Афганістану вже в наші дні.
Тільки після 45-го року Захід знищив в локальних війнах більш як 10 мільйонів мирних громадян мусульманського віросповідання. Міркувати після цього про «звіриний оскал вахабізму» і ісламського тероризму є верхом цинізму. Насправді те, що відбувається є всесвітнім соціальним протистоянням корумпованих і безпринципних еліт і пригноблених класів, котрі з часів фараонів і цезарів доходять до наших днів, набуваючи сьогодні гостроти есхатологічної кризи.
Переклад М. "Мазепи", МЛ "Бриколаж", Київська область