Політономія

Троль, голем і джокер в тілесному русі Хеннінг Айхберг, Idr?tsforsk Переклад О. Бешуля, Політономія Глобалізація протиставляє світу все нові й нові парадокси. Хоча ринок комерційної логіки прагне до уніфікації споживання і життя на глобальному рівні, нації виступають із контр-стратегією. Національний захист обіцяє особливу самобутність на противагу відчуженим наслідкам турбо-капіталізму. Особливо в країнах третього світу, де розвиток довгий час розумівся як діалектична суперечність між державними заходами і комерційною логікою. Однак, спорт може викликати певну двозначність цього питання. Глобалізація, нація та спорт Спорт, як правило, розглядаються в якості типового засобу національного будівництва. Спорт створює рекорди для нації і дає можливість знайти своє місце у міжнародному рейтингу кількості медалей. Спорт змушує людей піднімати національний прапор і співати національний гімн у разі перемоги. Спорт дає успішних спортсменів, які стають національними героями, людям приємно їх вітати і приємно ототожнювати з собою. Спорт означає організацію національних олімпійських комітетів і будівництво національних стадіонів. Спортивні свята показуєть національну єдність. Спорт створює тіло та обличчя національної самобутності: «Ми є самостійними!». Однак, спорт олімпійського типу, як правило, використовували для цілей, що самі по собі є частиною глобального неоколоніалізму. Спортивні змагання елітного рівня досягають всесвітньої стандартизації, яка відтворюється на національному рівні, і навпаки. «Ми робимо це, як і інші». Це протиріччя відноситься не тільки до області самого спорту, але й до діалектики між національною державою та в цілому глобалізацією не достатньо описує реальну ситуацію. Це ще важливіше для деяких частин світу, особливо для частини Африки південнішої за Сахару, де пост-колоніальні держави насправді розвалюються синхронно зі спробою створення капіталістичного ринку. У великих районах держави (скопійовані один в одни із західних моделей) зникли, поступившись місцем місцевим військовим вождям і «революційним» арміям без будь-якої програми, племінним об’єднанням, мафіозі, торговцям наркотиками і бандам найманців. Племінізація насильницького типу є загрозою. Фактичну альтернативу може становити або розбулова держави, або розбудова спільноти. Ці внутрішні суперечності змушують нас зануритись глибше до питання зв’язку між нацією, тілесною діяльністю і особистими людськими почуттями. Що відбувається, коли ми зустрічаємо несхожість? Як схожість і відмінність можуть грати разом? А як ідентичність пов'язана з несхожістю, з відчуження, конкретні тілесні рухи зі спортом? Демократія як культура різниць й приналежностей Спорт має соціальний та психологічний аспекти будівництва особистості. Коли люди грають в ігри, вони формують соціальні структури, що виражаються через «ми». Ідентифікація розвиває нострифікацію: «Це ми!». Якщо демократія є культурою різниць та приналежностей, то аспект соціальної ідентичності є загальним для спорту і демократії. Нострифікація в спорті, однак, не просто гра, також ідентифікація в спорті не тільки не виключає шкоду, а й автоматично не має демократичних наслідків. Копенгаген востаннє переживав футбольне насильство ще в травні 2000 року між турецькими і британськими вболівальниками. Насильство на расовому грунті також і завітало до фан-клубів місцевих команд. На Балканах спорт та фан-клуби навіть була перетворені в кровожерні загони здійснення геноциду. Грати в цю гру не є невинною забавкою. Це зобов'язує до більш ретельної диференціації. В іншому випадку можна потрапити до пастки олімпійської риторики надмірному спорту («єдиного спорту»), що автоматично ставить на шлях ідентифікації, дружби народів і миру у всьому світі. Дійсно, спорт та ідентифікації можуть бути пов'язані один з одним по-різному. Це можна проілюструвати на прикладі трьох випадках вживання «ми» у данському спорту та журналістських роздумів щодо цього. Різні способи говорити «ми» у спорті 1. Перша ситуації може здатися відомою будь-якому спостерігачеві світу спортивних глядачів. Данська хлопчик щодо дванадцятирічного досвіду чемпіонатів Європи з футболу про 1992 році, щодо підніс данський футбол до самого верху: «Ми приїхали до Копенгагена за кілька годин до початку матчу, тому ми отримали хороші місця перед великим екраном, який був зведений на місці мерії. Спершу ми сіли на асфальті та слухали спів roligan (фанатів), але потім нам довелося встати, оскільки все більше і більше людей прибуало туди ... На 19-ій хвилині було забато перший м’яч. Настрій піднявся і радість ставала голосною і дикою. Після перерви атмосфера трохи заспокоїлась, але весь час був настрій свята та захоплення. Коли прйшла 31 хвилин другого тайму гри і на екрані з’явився момент з другим голом, нам дійсно зривало дах. Повний хаос, здавалося, почав панувати і в натовпі дійсно потрібно було піклуватися, щоб не впасти і не бути затоптаним. Лише з великими труднощами зміг утриматися на ногах. Але навіть якщо це й було небезпечним, то стало одним з найціннішого в моєму життєвому досвіді». Перемога на футбольному полі і особливо той факт, що фінальний матч був виграний у Німеччини стало подією національного значення в Данії. Її значення далеко переступили межі спорту. Деякі спостерігачі пов'язували перемогу в спорті з тим, що на тогорічному референдумі більшість данців проголосували проти Маастрихтського договору ЄС. 2. Друга історія про зовсім інший тип руху - данську традицію гімнастики. У 1931 році провідний данський спортсмен у гімнастиці Нільс Бух організував всесвітній тур зі своєю гімнастичною командою. Ось що він пережив у Кореї, яка в той час перебувала під окупацією Японії: «Наші добрі спогади з Китаю та Кореї, пов'язані з натовпами людей і датськими прапорами на прийомі на залізничній станції Мукден та в Сеулі та дитячі хори, що співали датських пісень. Коли ми продемонстрували нашу гімнастичну програму на стадіоні Сеула і підняли наш прапор перед 35 000 вражених людей, які були зачаровані Данією, і, коли великий студентський хор співав «Король Крістіан» (датський гімн), ми всі відчували сильніше, ніж будь-коли раніше як добре бути данцем і служити на благо Данії». Гімнастика Нільса Буха сягає своїм корінням у «folkelig», гімнастику фермерів, але в своїй новій формі була сприйнята надзвичайно тепло особливо в Японії, фашистській Італії та націонал-соціалістичній Німеччині. Сам Нільс Бух був вражений Німеччиною 1933 року, яку він, не будучи націонал-соціалістом, розглядав як модель для Данії. 3. Третя ситуація принципово відрізняється як від спортивної, так і від гімнастичної картини. Історія про конкурс з перетягування каната, який став кульмінацією «Fagenes Fest», приклад «Фестивалю професій» для трудящих, у Копенгагені в 1938 році. Данська газета «Social Demokraten» описує це так: «Були гігантські досягнення. Ковалі швидко розгромили пекарів, кравці не могли довго встояти проти шахтарів, які важили принаймні вдвічі більше. Але виникла гігантська конкуренція між пивоварами та молочниками і на превеликий жаль агітаторів за тверезість, пивовари виграли. Фінал між пивоварами і шахтарями змусив робітників пивоварні спочивати в пилюзі. «Це й не дивно, - сказав капітан шахтарі, - Ви тільки носити пиво, а ми його п’ємо!». «Фестиваль професій», що заснований в 1938 році як щорічне свято спортивних рухів датських робітників, стимулювали аналогічні заходи в Німеччині та Франції. Він поєднує спортивні заходи з більш карнавальними змагання, як забіги хатніх робітників із відрами, прогулянки кераміків з купою тарілок на голові, жбурляння молотів серед ковалів і швидкісне поїдання тортиків для кондитерів. Ігри не тільки мали жартівливий характер, але під час Другої світової за німецької оккупації, «Fagenes Fest» розвивався як демонстрація національної єдності. Оскільки фестиваль приваблює найбільший спектр публіки за всю історію. Виробництво, інтеграція, комунікація У трьох описаних спортивних ситуаціях стають видимими дуже різні форми ідентифікації чи нострифікації, різні способи побудови та належності до «нас». 1. Одна ситуація характеризується змагальністю і результатом, а те, що виходить з неї є ідентифікацією з виробництвом. Спортивні досягнення виробляють «товар» в сантиметрах, грамах, секундах, точках, голах, переліках звань, медалістів і переможних імен, які приймаються як індикатор для «хто ми є». Прив’язавши ідентифікацію до цих результатів, змагання в спорті розпалюють почуття зв'язку та єднання. Спортивні результати і звіти розглядаються в якості представника колективного результату: «Два-нуль на нашу користь». Результат може звільнити масу емоцій: «Ми перемогли» або «Ми програли». Ця модель панує у сучасному спорті, особливо в олімпійських видах, а, отже, і ЗМІ-забезпеченні спорту. 2. Інша модель підкреслює дисципліну та придатність для цілей особистостої інтеграції. Гімнастика контрастує зі спортом через незалежність від результатів. Конкуренція тут не потрібна і це може бути одна єдина команда, що викликає враження колективної ідентичності і почуття спільності. У цьому випадку подання та будівництво почутття «нас» здійснюється через дисципліну та колективну демонстрацію фізичної підготовки. Команда динамічних молодих людей рухається і шикується з прапором і гімном, випромінюючи свої спільні силу і точність, показує «хто ми є». 3. Третій випадок зосереджено навколо свята та ігор, що призводить до ідентичності з популярним. У популярних святах, танцях, забавах та іграх можуть брати участь усі: старі й молоді, чоловіки і жінки, люди різних національностей і різних мовних груп, провідні спортсмени і також інваліди. Почуття «нас» отримується шляхом зустрічей у тимчасових спільнотах із загальною участю. У такій ситуації змішується все: традиції і здивування, конкуренція і сміх, пияцтво, рольові ігри та маскарад. Місцеві об'єднання можуть функціонувати як елементи спадкоємності в популярних видах спорту, але святкова зустріч є важливою подією - момент розривається, дивує і відбуається «високого», але «тут і зараз». Відмінності всередині групи не впорядковуються і не уніформуються, а показуються або навіть висміюються, часто у гротескній і карнавальній формах. Ексцентричність популярної культури діє за логікою взаємного зв'язку: істина не тут і не там, але десь між ними. Ці три випадки показують, що в області спорту існує не лише політика, а в культурницькому русі не лише побудова ідентичності. Але й навпаки: існує спорт в політиці – існує досвід пересування на особисте. І ми не знайдемо ні щирого спорту, ні щирого способу національної ідентифікації, а складну структуру. Національна ідентичність - не єдина Як ми бачимо, різних видів спорту можуть виказувати різні типи політичної ідентичності. 1. Націоналізм виробництва та логіки ринку. Модель змагального спорту має очевидні кореляції з націоналізмом, який орієнтується на досягнення і виробництво, зростання та розширення. Нація розуміється як економічна одиниця, що конкурує з іншими країнами на ринку і розвивається крок за кроком в історичній еволюції від місцевого до глобального. Це націоналізм відповіднає «неідеологічному» спорту, що не потребує явної націоналістичної теорії. Історично ця модель особливо була розроблена у країнах і спортивних культурах англійського впливу. 2. Націоналізм інтеграції та державницька логіка. Патріотична гімнастика, на відміну від цього, виглядає набагато більш чіткою та «ідеологізованою». Це відповідає націоналізму інтеграції, підкреслює національно-педагогічну єдність всіх громадян. У цьому типі національного будівництва спорт може служити в якості одного із засобів національного представництва і зовнішньої демонстрації, з одного боку та/або інструментом національної освіти і внутрішньої дисципліни спрямованої на інших. Гімнастика Нільса Буха, що захоплювала і японських мілітаристів, і німецьких націонал-соціалістів, показали декілька можливих шляхів авторитарного та корпоративістського розвитку. Однак, націоналізм інтеграції має набагато важливіше значення, слідуючи логіці територіальної держави-нації і раціональності громадського порядку. Таким чином, дисциплінаторські типи національної ідентифікації та інтегративні культурні рухи стали помітними в якобінській Франції та Совєтському Союзі, на прикладі спартакіад. Напруженість у відносинах між державою і ринком часто розглядають в якості єдиної або основної перепони (пост-)модерного суспільства. Однак, популярна культура, яка стала помітною на прикладі «Fagenes Fest», показує важливість підвалин побудови ідентичності. Часто його соціально-психологічна динаміка перебуває у забутті. 3. Популярна ідентичність, громадянський націоналізм і логіка громадянського суспільства. Демократія та державне будівництво є акцію громадянського суспільства, тобто ініціативною знизу або як кажимо ми, данці, folk. Революції, асоціації і єднання в практичній діяльності створили сучасну політичну ідентичність «Ми – народ». У країнах третього світу антиколоніальні народні повстання мали схожі наслідки. В Європі зростання народної демократії вперше було пов’язано з драматичними ранніми стадіями революційної демократії в період між 1789 і 1848 і не випадково, що це відбувалося синхронних з розвитком сучасної гімнастики та спорту. Нова хвиля відбулося у період революційних проблеми 1900-1920 років і знову синхронно, спорт здійснив прорив до масової діяльності і відтак став елементом особистого життя молодого покоління. Подальший натиск відбувся у період революції національної ідентичності у Східній Європі та Центральній Азії в 1989-1991 роках. Фестивалі спорту і культури відзначилися внесенням змін до політичної ідентичності, наприклад відродження національного Свята весни у Татарстані, у Святах боротьбо на теренах Монголії та «співочій революції» в країн Балтії. У Данії культури асоціації і спортивні фестивалі сягають корінням руху «folkelig» початку дев'ятнадцятого століття, релігійного відродження і демократичного самоврядування, організованого революцією 1848 року. Ці рухи сформували атмосферу і проклало шлях кооперативному виробництву, вільним гімнастичним об’єднанням «folkelig» та альтернативній педагогіці «folkeh?jskoler», вільним народним академіям. Сучасна нація була побудована знизу. Різні спортивні моделі (як і різні ідентифікації та нації) таким чином розвивалися у найрізноманітніших напрямках. Спорт – не єдиний. У спорті існує альтернатива. Існують фундаментальні психологічні відмінності різним будівлях індентичності. Відтак, не існує єдиного національного будівництва. Однак, ці три моделі пов’язані між собою. Їх конфігурація може бути порівняною з тріадою «Свободи, Рівність, Братерства», яка колись були характерною мрією сучасників революційної демократії 1789 року. Свобода конкуренції і споживання продукції відповідає логіці ринку - виживання найбільш пристосованих, право на зростання (у тому числі на допінг), «це досягнення, яке має значення». Рівність дисципліни та інтеграції нагадує про раціональність державного та громадського порядку – «ми всі єдині», стоїмо в одних шеренгах, несемо відповідальність за нашу спільну справу, Res Publica. І сестринство, і братерство фестивалів і об’єднань є основою громадянського суспільства - зустрічі з самоорганізації населення і добровільна діяльність, діалогі із інакшою позицією. Троль, голем і джокер Кожний сектор і кожна логіка з трьох потрібні і жоден не може бути відкинутий. Тим не менш, вони вимагають окремої та диференційованої оцінки. 1. Ринок потребує господарське товариство з товарами і послугами. Об’єми, що представляють комерційний інтерес, не можна викинути з суспільного життя, що й показав досвід державного монополізму (і східноєвропейських совєтський тип, і східно азійський конфуціанський тип). Але ринок не може або може у дуже обмеженій мірі регулюватись на демократичних та громадських засадах. Ринку звертається до особистої жадібності, виховує ненажерливість, розбещує розвагами та відходами, сповідує марнотратство. За образами популярної культури хтось може стверджувати, що ринок є тролем. Троль, демон, уособлює людську потворність, яка є частиною нашого існування, незалежно від того чи хочемо ми цього. Людська істота не може відмежуватись від потворності у життя без шкоди собі і людству. Троль існує в нас, ми самі є учасниками ринку. Висловлюючись термінами психоаналізу: ринок, троль є нашою тінню. Демон показує своє обличчя в спорті одразу як мирне вболівання стає насильством. За расистською побудовою на «природності» органу створення з інших тролів (недолугий жид, типий чорний качок) - пробуджує злого троля в середині себе. Потворний троль також є у допінгу, який суперечить принципам спорту, і є логічне продовження прагнути до технологізації та знаучнення, хімії та генетики, росту та максимізації. Сам принцип досягнення результату є домівкою троля. Однак, без прогресу, досягнень і передового досвіду чим стане наше життя? 2. Таким же чином ми не можемо собі уявити сучасне життя без держави. Але влада завжди розбещує. Мрії про якусь гарантовану державою справедливість чи про державний соціалізм не призведе до якихось гуманістичного вирішення проблем. Держава є големом. Стара жидівська легенда про Голема розповідає про людиноподібну істоту, виготовлену з глини для служіння людині. Але голем схильний до автономізації себе й обернення проти свого господаря. Голем виходить з-під контролю людини, якій має підпорядковуватись. Голем хоче сам стати господарем. Фашизм і совєтський державний монополізм показали, що голем зростає і надуває величезну владу, а дисциплінована гімнастика Нільса Буха виступив у якості культури голема. 3. Тому можна чекати лише на обмежену допомогу з боку голема проти троля, лише незначну підтримку з боку держави проти тоталітаризму ринку. Але також існує третій чинник гри. Громадянське суспільство, народ є джокером. Якщо два основних гравці стикаються (як Захід і Схід, буржуазія і пролетаріат, ринок і держава, тобто будь-які, що завжди визначають основні протиріччя суспільства), завжди з’являється третій гравець, який раптом надає грі несподіваний поворот. Народ повстає й вступає до гри, як джокер, дурник, брехун, що з'являється на сцені. Демократія розуміється як офіційне визнання того, що народ є вирішальним джокером. Однак, обрах джокера не тільки позитивна чи безпроблемна як це може здатися романтизованому спостерігачу. Існує щось несерйозне про дурника, а також про свята громадянського суспільства, жартівливе ставлення до робітничого перетягування каната. Це карнавал. Ми чуємо тон ситуаційного сміху, що викликається швидко і зникає так само швидко. У всякому разі, ринок, держава і громадянське суспільство є частинами нашого повсякденного життя, нашої особистої психіки. Зображення троля, голема і джокера розповідають про внутрішню суперечливу логіку людської істоти. Особиста ідентичність «особи» не одна, існує ціле поле постійних соціальних протирічь. Потреба в іншості Це має практичні наслідки для того, яким чином суспільство зменшує внутрішні розбіжності та як журналісти розробляють свої спортивні історії. 1. Спорт хороший засіб для функції національного будівництва, таким чином йдеться про функціоналізм спорту як основної діяльності, що значить «єдиний спорт». Змагальний спорт вчить раціоналізації тіла та дотримання правил. Це розвиває і нормалізує людську особистість, пристосовує її до раціональної тілесної техніки для перемоги та приносить свої плоди. Існує не так багато місця для інакшості. Ми всі єдині в прагненні до звершень і досконалості, але хтось кращий, а хтось гірший. Це те, про що каже перша модель спорту (і нації). 2. Друга модель, фізичні вправи і гімнастика, працює на інтеграцію індивіда до соціальної системи за допомогою хореографічної освіти та шикування. Окремі руху синхронізовано, як правило, по команді лідера. Авторитарні фізичні дисципліни не заохочують різноманітність, відхилення та інакомислення чи просто явно придушують їх. Обидві моделі, змагальна і дисциплінарна, приділяють основну увагу створенню однаковості. 3. Масова культура, як третя модель, контрастує з цим і показує різноманітність. На популярних святах, люди стикаються з інакшістю. Неповнорний порядок фестивалів «folkelig» робить неможливим обмеження, в іншому ж випадку фестиваль стане звичайною «показухою». Неповнорний порядок (безлад) є образом комунікації в умовах демократії, де ніхто не має авторитетних прав. Усі якимось чином належать до меншин. Таким чином, культура і демократія пов'язані одина з одною або за правом відмінності протерічать одна одній. Більше ніж право, більше ніж просто прийняття відхилень, демократичне життя засновано на культурі відмінностей. Демократична культура не тільки миритися з іншістю, але відносить іншість до потреб індентичності. Тільки різницею від іншого можна здобути власну іднетичність. Якщо існування «інших» не означає початок бойових дій, демократія вимагає култивації різноманітності. Сумо і тілесні каліцтва Інакшість у даному розумінні не створення «противного», в якості протилежного боку чиєїсь власної ідентичності. Це не значіть створення супротивника, хоча в соціальній дійсності завжди існує потенціал до цього відхилення. Визнання «інакшості іншого», що не може бути засимільовано власною ідентичністю, означає незменшуване різноманіття. Це ціна популярного культурницького руху, що забезпечує живі образи і практику культурних відмінностей. Японський боротьба сумо є прикладом, бо культивує різноманітність у вигляді незвичного тіла. Тіло борця сумо далеке від «нормального» тіла японця. На відміну від того, що визначено ідеальним, тіло реальноіснуючої людина може бути товстим, величезним, навіть гротескним. У деяких суспільствах може існувати дискримінація з цього приводу через вимоги «нормальної» або худої форми, як у західній фітнес-культурі. Одначе, японська популярна культура через сумо відкриває шлях до культури «іншого» тіла. Кappa, гротескні річкові демони з японської народної міфології, як стверджується, чинять спротив переходу фермерів до категорії борців сумо. Також існує онна-сумо, що відкриває цю боротьбу також і для жінок. Сумоїст може бути національним героєм, але він безумовно не є національною тілесною моделлю. На відміну від впорядкованої національної політики щодо тіла в дисциплінарній гімнастиці Нільса Буха і міжнаціональною стандартизацією олімпічного образу тіла, народна культура може цінувати ексцентріцітетом тілесної інакшості. У деякій мірі, це демократичне сприйняття аутсайдерів. Зовсім інший приклад із світу датського спорту: під час Олімпійських ігор 2000 року у Сіднеї, датські спортивні оглядачі показали каліками своїх відмінних від стандартів спортсменів. «Ungdom og idr?t», тижневик DGI, зробив фотовиставку калік з «дивними тілами» (№ 26, вересень 2000), а «Idr?tsliv», оглядач Датської Федерації Спорту, прокоментував те, що заважало олімпійцям (№ 10 жовтня 2000). Це може здатися шокуючим, особливо, коли в той же час люди у всьому світі вітали обтічність найшвидших чоловіків і жінок у світі. Тим не менш, це розповідає історію про тіло і демократію. Дійсно, елементи народної інакшості не зовсім відсутній у сучасному спорті. Гімнастика може мати карнавальні елементи, працюючи над гротескним потенціалом тіла. І спорт складається з різноманітних ігор, які можуть порівнюватись один з одним тільки через рейтинги досягнень та здобутих медалей. Інакшість у спорті стане явною тільки, коли важкоатлет почне виступати у синхронних стрибках у воду, ковзаняр вийде на борцовський килим, а боксер демонструватиме вправи із художньої гімнастики. Культура різноманітностей та відмінностей працєю і на рівні тілесних стосунків між людьми. У зв'язку з цим, як і антидемократичний режим може бути виражений тілесно, але з протилежного конфігурацією, демократія виражається тілесною культурою. Участь у цій грі не є невинною. Радикальна існуюча демократія має тілесну базу на культурі різноманітності. Загальнотілесне, міжнародне і міжгуманістичне Ця точка зору в корені відрізняється від деяких основних теорій демократії, що створюють з демократичного громадянина індивід, в ідеалі безтілесну особу. Насправді ж демократичне голосування громаднина є строго індивідуалістичним, ізольованим у виборчій кабінці. Але демократія, як демократичне самовизначення, як демократична дія, зацентрована навколо соціальних відносин. Тілесне вимір демократії є зв'язком між тілом і тілом. Тіло демократії є міжтілесним. Іншими словами: міжтілесні відносини людських істот, засновані на визнанні інакшості і культурі відмінностей, є основою життєвої демократії . Міжтілесний погляд на демократію і людину містить фундаментальний перегляд наших умовних понять про гуманізм. У той час як традиційні західні точки зору фокусуються на людській особистості в однині, популярні види спорту показують особистість у множині, тіло до тіла. Якщо «субстанція» гуманізму перш за все бачить шкіру-тіло людини не в однині, а між людських істот у множині, виникає нове міжлюдське розуміння людини. Людська істота не єдина у світі, ось що доносять до нас популярні види спорту. Людського існування «життя з» і «існування між». В основному, гуманізм є міжгуманістичним. Це також проливає світло на відносини між колективами. Датською ми можемо сказати, що «mellemfolkelig» (міжнародна солідарність) є тестом на те, чим є «folkelig» (населення). Тільки у міжнародних відносинах можна з’ясувати має місце «народ» чи «населення». Міжнародні відносини не співпадають з інтернаціоналізмом, який має великий традиції, але заснований на логіці держави, а не народу. Зіткнувшись з глобальною динамікою ринку, міжнародний підхід громадянського суспільства являє собою потужну альтернативу глобалізації. Відбір тексту: АХ-ефект