Політономія

Алекс Каллінікос Капіталізм проти планети. Неолібералізм не спромігся відновити навіть ті темпи економічного зростання, котрі мали місце після тривалого бума 1950-60 років, не кажучи вже про скорочення бідності і нерівності. Хоча фінансові ринки надають найбільш очевидні докази ірраціональності та нелюдяності ліберального капіталізму, вони виступають у якості радше симптому, аніж головного джерела проблеми. Капіталізм ліпше обсервувати у відповідності до логіки, вперше описаної Марксом, як систему, засновану на експлуатації найманої праці і мотивовану конкурентним накопиченням капіталу. Процес конкурентного накопичення капіталу відповідальний за перманентну тенденцію капіталізма у бік криз переінвестування та прибутковості: фінансова спекуляція живить цю тенденцію, але не є її першопричиною. Конкурентна боротьба між багатонаціональними корпораціями, котрі панують в сучасній світовій економіці, також виступає рухаючою силою процесів руйнування оточуючого середовища, що загрожують існуванню людства та багатьох інших видів. Капіталістична конкуренція набуває форми не просто економічного суперництва між фірмами, але також геополітичних конфліктів між державами: сучасні зусилля американського імперіалізму, спрямовані на встановлення контролю над іншими великими державами, загрожують новою епохою війн з непередбачуваними результатами. Найважливіші проблеми, з котрими має справу людство – бідність, соціальна несправедливість, економічна нестабільність, руйнування оточуючого середовища і війна – мають одне і те ж джерело, коріння котрого в капіталістичній системі; відповідно, рішення цих проблем повинно бути радикальним. Різновиди стратегії. Антикапіталістичний рух далекий від ідеологічної однорідності: до нього входить ціла множина політичних течій. Буржуазний антикапіталізм згоден з ліберальним твердженням, на рахунок того, що ринковий капіталізм пропонує вирішення людських проблем, проте наполягає на потребі стати більш чуттєвим по відношенню до критики з боку «громадянського суспільства». Локальний антикапіталізм прагне встановити мікростосунки між виробниками і споживачами, котрі надаються соціальній справедливості і економічній самодостатності і таким робом дозволяють ринкам функціонувати належним чином. Реформістський антикапіталізм захищає повернення до регульованого капіталізму повоєнної епохи (тут йдется про використання «податка Тобіна»), що у підсумку має повернути більшу економ. владу національній державі. Автономістський антикапіталізм стратегічний і етичний ресурс вбачає у децентралізованих мережевих формах організації руху, на базі котрого виникне альтернатива капіталізму. Соціалістичний антикапіталізм стверджує демократичну планову економіку у якості єдиної, відповідаючої викликам сучасності, альтернативи капіталізму. Ідеологічне розмаїття антикапіталістичних рухів проявляється в низці протиріч і полемік, в основі котрих стара дилема реформи і революції: необхідно розробити спільну структуру, в межах котрої відмінності обговорюватимуться, не ставлячи при тому під загрозу єдність руху. Уявляючи інші світи. Цінності, котрі притаманні критиці капіталізму з боку глобального руху, це: справедливість, ефектність, демократія і прийнятність. Дані цінності несумісні з ринковою економікою, в розумінні Поланьї, себто економічною системою, котрою керує саморегульований ринок. Радше всього, жодна з отримавших широку підтримку стратегій гуманізації ринку – ринковий соціалізм і більш регульована версія капіталізму – не спрацюють. Демократична планова соціалістична економіка – можливо, побудована на моделі перемовної координації, запропонованої Петом Девіном, - відкриє прекрасні перспективи для здійснення завдань антикапіталістичного руху. Найближчим часом варто розробити програму реформ, котрі будуть бажаними і поставлять під сумнів логіку капітала: хоча ці вимоги суть пред’яви на адресу головним чином національної держави, висувати їх можна лише у складі міжнародного руху, а досягти – за допомогою масової боротьби. Боротьба за ці зміни, вірогідно, здатна викликати опір з боку капіталу, котрий поставить рух перед вибором між відмовою від вже існуючих досягнень і здійсненням революційного виклику сучасній системі. переклад: Мазепа, спец. для «Бриколаж»