Ігор Бегей У різний час науковій спадщині та політичним поглядам Миколи Зібера давали різні оцінки. Наші сучасники, зокрема відомий український історик В. Сарбей казали про те, що внесок М. Зібера у розвиток економічної науки, у розуміння закономірностей реальних економічних процесів, у пошук людством ідеалів соціальної справедливості, нарешті в українські національно-визвольні змагання значний і вагомий. Цей внесок і досі належним чином не поцінований і не використаний. Микола Зібер стояв біля витоків таких політичних течій, які сьогодні ми називаємо "україно-соціалізмом", "україно-марксизмом", "націонал-комунізмом". Мало хто знає, що він належав "до числа визначних діячів соціальної революційної партії за кордоном". А ще дослідники життя і творчості Миколи Зібера говорять про нього, як про "європейця в Україні та про українця в Європі". Народився він 10 березня 1844, у Судаку (Крим), батьком його був німецький колоніст із Швейцарії, а матір’ю — українка. Закінчивши у 1867р. юридичний факультет Київського університету ім. Св. Володимира, М. Зібер зайнявся не юриспруденцією, а політекономією та статистикою. Епіцентром його наукових досліджень стала класична англійська політекономія, зокрема аналіз праць найвидатнішого її представника Девіда Рікардо, який виклав принципи класичної політекономії в своїй праці "Засади політичної економії та оподаткування" (1817). Ця праця привернула увагу як захисників капіталізму, так і його критиків, включно з К. Марксом і т. зв. соціалістами-рікардіанцями. До останніх з певними застереженнями можна віднести і самого М. Зібера. 1871 року він захистив магістерську дисертацію "Теорія цінності і капіталу Рікардо з деякими з пізніших доповнень і роз’яснень", зі змістом якої був знайомий Маркс. Микола Зібер сприймав його економічне вчення так само критично, як і теорії інших учених-економістів і, зрештою, дійшов переважно до висновку, що К. Маркс в основних рисах запозичив теорію вартості грошей і капіталу Сміта-Рікардо і розвинув її далі. Заслуга Маркса в поясненні положенні про додаткову вартість зводилася до термінологічного удосконалення: класики англійської політекономії писали про продаж праці, а К. Маркс — про продаж робочої сили, так вважав М. Зібер: "Що ж залишалося автору "Капіталу" додати до цього, крім точнішого, докладнішого і зрозумілішого формулювання". Передовими є його заслуги в започаткуванні українського кооперативного руху. Уже в 1868 р. М. Зібер ініціював заснування Київського споживчого товариства, головою якого його було обрано. Під час дворічного наукового відрядження за кордон (АвстроУгорщина, Італія, Німеччина, Франція, Швейцарія), він не лише поповнював знання з економіки, а й пильно приглядався до практики західноєвропейського кооперативного руху. Своє бачення його розвитку в Україні він виклав у багатьох наукових і прикладних працях. У них автор переконував читачів об’єднуватися у споживчі товариства для збуту товару без посередників, прогнозував перехід від товариств споживачів до товариств виробників, застерігав від необдуманого кооперування сільськогосподарського виробництва, де необхідно створювати переважно артільні об’єднання. Кооперативний рух в тогочасній Україні тісно переплітався з національним. Міські кооперативи виникали здебільшого на основі громадівського руху, активним членом якого (представником соціалістичного крила) був М. Зібер. У 1875 р. на знак протесту проти антиукраїнських репресій царського уряду і звільнення з Київського університету свого друга Михайла Драгоманова Зібер також залишив роботу в ньому і переїхав за кордон (Швейцарія, Франція, Англія). В еміграції Зібер продовжував наукову діяльність. Свої статті на економічні, соціологічні, історичні теми він друкував у швейцарських, французьких наукових виданнях, російських журналах. Серед них: "Порівняльне вивчення первісного права", "Суспільна економіка і право". Синтезуючи економічні та правові знання, учений вважав, що усуспільнення праці є фундаментальним для формування інших видів суспільних відносин, зокрема права. Сьогодні, коли відбувається певна ревізія та формування нового сприйняття вчення Маркса і неомарксистів загалом, нам в Україні необхідно повернути з "забуття" визначних вітчизняних вчених. Одним з перших у цій когорті "старих-нових" імен, поряд з вченим-економістом Туган Барановським є Микола Зібер. джерело: ngplus.com.ua/ngplus/2004-03-12/story/4051c5d065456