Субкоманданте Маркос
Добродії! Змушений почати з вибачень (як говорила моя бабуся, поганий початок). Помилка нашого департаменту Преси і Пропаганди полягає в тому, що попередній лист (від 13 січня 1994 р.) серед інших адресатів, не було передано до національного щотижневика «Просесо». Сподіваюся, «Просесо» вибачить нас за помилку» і послання буде прийнято без образ, роздратування і злопам'ятства.
Отже, я звертаюся до вас, щоб шанобливо попросити про публікацію доданих комюніке ПІРК САНО. Мова в них йде про постійне порушення припинення вогню з боку федеральних військ, про ініціативу Закону про Амністію з боку президента і про вступ на посаду уповноваженого з питань світу і примирення в Чьяпас пана Камачо Соліса.
Сподіваюся, ви уже встигли отримати документи, котрі ми направили вам 13 січня поточного року. Мені невідомо, яку реакцію вони викличуть і яка відповідь на наші аргументи буде з боку федерального уряду, так що не стану повертатися цього питання.
До сьогоднішнього дня, 18 січня 1994 року, ми отримали лише пропозиція «прощення», що її пропонує федеральний уряд нашим силам.
За що ми повинні просити прощення?
За що нас будуть прощати?
За те, що ми не умерли від голоду?
За те, що не промовчали в нашому лиху?
За те, що не прийняли зі смиренністю гігантський історичний вантаж презирства і забуття? За те, що повстали зі зброєю в руках, коли всі інші шляхи виявилися закриті?
За те, що не дотримуємо Кримінального Кодексу Чьяпас ? найбільш абсурдного і репресивного з усіх, що мали місце в історії?
За те, що показали іншу країну світові, що людське достоїнство ще живе і живе в найбідніших її мешканцях?
За те, що перед тим, як почати, ми добре і свідомо підготувалися?
За те, що в бій замість цибуль і стріл ми взяли гвинтівки?
За те, що до того, як почали воювати, ми навчилися цьому?
За те, що ми всі мексиканці?
За те, що більшість з нас індіанці?
За те, що ми призвали всіх мексиканців бороти всіма можливими шляхами за те, що їм належить?
За те, що боремо за волю, демократію і справедливість?
За те, що не випливаємо схемам попередніх партизанських воєн?
За те, що ми не здалися?
За те, що ми не продалися?
За те, що ми себе не зрадили? Хто в кого повинен просити прощення і хто кого повинен прощати? Ті, хто всі ці роки сідав за переповнений стравами стіл і обжирався, тим часом, як за наш стіл сідала смерть, така буденна, така наша, що ми втратили страх перед нею?
Ті, хто наповнили наші сумки і душі деклараціями й обіцянками? Мертві, наші мертві, такі смертельно мертві «природною» смертю, тобто від кору, туберкульозу, денге, холери, тифу, мононуклеозу, правця, запалення легень, малярії й інших кишкових і легеневих хвороб? Наші мертві, такі здебільшого мертві, такі демократично мертві від болю, тому що ніхто не звертав уваги, саме тому що всі мертві, наші мертві, ішли просто так, і ніхто не зважав на них, ніхто не говорив, зрештою, «Вистачить!», щоб повернути цим смертям зміст і ніхто не просив цих постійних мертвих, наших мертвих, щоб вони вмерли ще раз, але цього разу щоб жити?
Ті, хто позбавили наших людей права і дарунка правити і вирішувати самим наші питання?
Ті, хто відмовили в повазі нашим традиціям, нашому кольору і нашій мові?
Ті, хто ставляться до нас, на нашій власній землі, як до іноземців і жадають від нас паперів і підпорядкування законам, про існування і справедливість яких нам невідомо?
Ті, хто катував нас, кидав до в'язниці, убивав і ховав наші тіла за страшні «злочини» ? хотіти клаптик землі, не велику ділянку, не маленьку ділянку, а просто клаптик, на якому можна щось виростити, аби угамувати голод?
Хто в кого повинен просити прощення і хто кого повинен прощати?
Президент країни?
Секретарі штатів?
Сенатори?
Депутати?
Губернатори?
Президенти муніципалітетів?
Поліцейські?
Федеральна армія?
Господарі банків, промисловості, торгівлі і землі?
Політичні партії?
Інтелектуали?
Галіо і Нексос?
Засоби інформації?
Студенти?
Вчителі?
Колоністи?
Робітники?
Селяни?
Індіанці?
Мертві марною смертю?
Хто в кого повинен просити прощення і хто кого повинен прощати?
На сьогодні це все. Прийміть мої привіт і обійми, в ці холоди ні те ні інше не буде зайвим (сподіваюся), незважаючи на то, що виходить від «професіонала насильства».
ПІРК ? Підпільний Індійський Революційний Комітет.
Переклад М. "Мазепи", МЛ "Бриколаж, Київська область