Юліус Евола
Серед вождів різних рухів національного відродження, що виникли в період між двома світовими війнами, з тих, із якими я мав можливість познайомитися особисто, мені особливо запам'ятався Корнеліу Кодряну, лідер румунської Залізної гвардії, як одна з найбільш шляхетних і чистих фігур.
Навесні 1936 р., під час однієї з дослідницьких поїздок по різних країнах Європи, розпочатими мною в той період, я відвідав Бухарест. Кодряну складав враження навіть своїм фізичним виглядом. Високий, добре складений, він втілював у собі «арійско-романский» тип, що і в Румунії має своїх представників, маючи підгрунтя, з одного боку, в колонізації Дакії римлянами, а також в індоєвропейських мешканцях найбільш древньої з місцевих областей. Його обличчя і манера говорити переконували в тім, що перед вами людина, в котрій жорстокість, безчесність, невірність і зрадництво абсолютне неможливі. Йому також приходилося миритися з тією владою, що він її мав серед своїх послідовників, пов'язаних з ним відносинами дуже особистими і значно глибшими, ніж у випадку простого політичного грегоризма.
На той період ситуація в Румунії була досить напруженою, якщо говорити про відносини між урядом короля і Залізною гвардією. Виникала атмосфера, що пізніше вилилася в тривалу трагедію. В італійському посольстві мені сказали, що зустрічатися з Кодряну не варто; румунська влада негайно висилали всіх іноземців, що ввійшли з ним у контакт. Я не прислухався до цього застереження.
Один румун, з яким я підтримував відносини, оскільки він цікавився традиціналістичними дослідженнями, виступив у ролі посередника. Якийсь час по тому, як я висловив бажання зустрітися, два емісари тихо з'явилися в холі готелю, в якому я жив, щоб відвести мене до свого керівника, у знамениту Casa Verde ? Зелений будинок. Будучи побудованим на окраїні Бухареста самими легіонерами, він був штаб-квартирою всього руху. Після проходження через те, що в Румунії є ритуалом прояву гостинності ? гостю пропонуються маленька тарілочка з мармеладом і склянка води ? з'явився Кодряну й у ту ж хвилину, з найперших слів між нами встановилося щиросердечне взаєморозуміння. Він знав за мою книгу «Повстання проти сучасного світу», що, будучи два роки тому видана на німецькій, викликала значний резонанс у центральній Європі.
Моє бажання закласти під політичну боротьбу духовну і традиційну основу, збігалося з бажанням Кодряну і зближало нас. З тієї причини, що я не говорю по-румунськи, він використовував французську, хвилюючись з приводу того, чи вдається йому формулювати свої думки в точній, лаконічній і обміркованій формі. Серед тем нашої розмови мені пригадується цікава характеристика, що Кодряну дав фашизму, німецькому націонал-соціалізму і своєму власному руху. Він сказав, що в будь-якому організмі існують три принципи:
тілесна форма, життєва сила і дух.
Так само можна оцінювати і націю, а також рух відновлення може розвиватися, роблячи упор на той чи інший принцип.
Згідно Кодряну, у фашизмі домінував принцип форми, як формотворної політичної ідеї і Держави; це було спадщиною Рима, як утворюючої сили.
У німецькому націонал-соціалізмі він бачив значну тягу до життєвої сили: права, що в рамках націонал-соціалізму мала раса, расовий міф, апеляції до крові і расового, національного співтовариства.
З іншого боку, для Залізної гвардії крапкою відліку була духовна складова. Принаймні, він хотів від неї відштовхуватися. А під «духом» Кодряну розумів щось, що мало відношення до чисто релігійних і аскетичних цінностей. Він говорив, що в румунському народі є щось старезне. Найглибше відновлення, що виходило б із глибин індивідуума і яке було б спрямоване, крім іншого, проти всього, що підкоряється бажанню збагачуватися, низинним інтересам, політиканству і меркантилізму міст ? було необхідною умовою. Таким чином, він бачив своїх прихильників не партією, але рухом і не вірив у спроби об'єднання країни під егідою наддемократичної структури, хоча б і контрольованої монархією.
Говорячи про релігійне питання, Кодряну натякнув на те, що історична ситуація в такій країні як Румунія сприятлива, заявивши що православне християнство не знає протистояння між універсальною вірою і національною ідеєю; і в такий спосіб національна Церква, Православна Церква могла б стати складовою частиною оновленої держави, такої, якою її розуміла національна революція.
Таким чином, релігійні, містичні й аскетичні цінності були основою в організації румунської Залізної гвардії. Один з її підрозділів називався Легіон Архангела Михайла. Там практикувалися не тільки молитва, але і строгий піст. Для керівників пропонувалася добровільна аскетична практика; крім того, вони не повинні були розважатися на очах у публіки в театрах чи на профанних святах. Не повинні були думати про розкіш і багатство. Та й шлюб не вітався, вважалося що легіонер повинен бути вільний розпоряджатися самим собою до кінця. Також у Легіоні існувала визначена містика мертвих. Ритуал «Presente!» ? «Тут!», розповсюджений також у фашистів, практикувався у формах, котрі деяким бачилися як магічна евокація.
Моца і Марін, два керівники румунських легіонерів і друзі Кодряну, що впали у громадянській війні в Іспанії, були об'єктами особливого культу. В довгій бесіді з Кодряну ми говорили на багато інших тем. Потім він супроводив мене в машині до готелю, немов кидаючи виклик ? я згадав про попередження, зробленому мені італійським посольством. Я запитав чи є в Залізної гвардії які-небудь знаки відмінності і він мені дещо показав. Це був маленький кружок, схожий на той, що носили в петлицях SS, коли ходили в цивільному одязі, таке собі зображення сірих ґрат на чорному тлі. Я запитав, що означає цей малюнок; Кодряну обмежився жартівливою відповіддю: «Сподіваюся, це будуть лозини тюремних ґрат».
На жаль за жартом пішли сумні наслідки. Ви знаєте, яким був кінець Кодряну. Король, спокушений своєю коханкою, інтриганкою Лупеску і своїм «демократичним» урядом, що складався з елементів, пов'язаних з масонерією та іншими темними силами, вирішив у твердій формі ліквідувати небезпечну Залізну гвардію, поєднуючу найбільш чисті сили країни. Почалися масові арешти. Кодряну теж був арештований. З ним розправилися так само як і з Еторе Каламуть: було оголошено, що його вбито при спробі до втечі. Але цим вчинком король підготував своє власне падіння. Спочатку прийшов режим генерала Антонеску. Потім Румунія відчула на собі глобальну поразка країн Осі і Червона армія встановила в країні комуністичний режим. Але багато елементів Залізної Гвардії вижили; у вигнанні вони залишалися вірні ідеї свого керівника і були вкрай активні усередині різних національних осередків: у Бельгії, Швейцарії, і особливо в Іспанії, також у Франції, де, наскільки відомо, фігурували серед тих, хто підготував ідеологію, що мала в собі традиційні і духовні риси, для воєнізованого руху, придушеного де Голем, що пізніше перейшов у OAS і інші організації.
Спадщина Кодряну не зникла.
Переклад М. "Мазепи", МЛ "Бриколаж", Київська область