Андрій Любка Екзистенціальні переживання є інтимною стороною соціального, а відтак несуть приховані ідеологічні мотиви. Іншими словами – не всякий білий вірш расистський за змістом. Та була не вельми красивою, Як і більшість моїх жінок, але Безумовно розумною. Ця не мала освіти і розмовляла На діалекті, що мене відверто дратувало. У тої погано пахло з рота. У цієї наречений був на заробітках, А вона хотіла жити вповні. Шрам від апендициту на животі Цієї мене особливо збуджував. Ця взагалі була школяркою, Я довго вагався, але не втримався. Ця любила мої вірші і Екзальтовано говорила про мистецтва. О Боже, ця викладачкою університету, Постійно трималася вкрай серйозно. Цю я взагалі не хотів, Але спортивний рефлекс, все-таки. Ще декілька нічим особливим Не відзначалися. Ага, ледь не забув. Теперішня Дивиться дурнуваті серіали. *** Перелітаючи з місця на місце, Сідаючи на вогкі стебла трави, Твоя душа раптом виходить зі сну, Опиняючись у мареві грецької міфології, У вогкій тканині грецької мови, На спітнілій спині коня у «Слові о полку Ігоревім». Вогнище на поривчастому гірському вітрі Щоразу гасне, однак листя душ ворушиться На землі, твої долоні пахнуть світлим сіном, А губи – нецідженим молоком І твердими грушами, але Ти повертаєшся в це місто, Просочуєшся каналізаційними комунікаціями, Стікаєш ринвами на моє волосся, зрештою, Залазиш в моє ліжко і я прокидаюсь, Бо небо якраз навпроти мого вікна Рухається в різні сторони, птахи Тріпотять крилами в запітнілу шибу, Панельні будинки заповнюють повітря, Прожектори освітлюють поодинокі хрести На кладовищах, гамбургери пахнуть Загрозою тероризму, ворони віщують Нескінчені зимові запої, прілий ячмінь Означає наближення депресії, Черствий хліб і чергові візити алкоголізму; Це циганська віра в твої вологі долоні, Дитяча захопленість твоїми жестами, Ця надія почути знову тембр твого голосу, Розльоти твого волосся, розхристаність твого Ісламу дуже заспокоює і під ранок я Знову засинаю. *** Ти, наче вірус, нахабно залізла в мій бортовий комп?ютер, і я завис. Завис у повітрі, наче гірлянда, або сніжинка, наче струмінь цигаркового диму, наче мертвий янгол, наче Святий дух. Я багато разів пробував позбутися тебе, викинути у смітник, наче посуд одноразового використання, ти ж чомусь поверталася, просто в інших формах. Зрештою, я звик до тебе, як звикають до маленького песика, до улюбленої газети, до саме цієї марки пива, саме до цього ландшафту, саме до цього світла, саме до цього запаху, саме до цієї депресії, саме до до цих звихнень. Ти ж говорила банальні речі про те, що моїх гріхів Вистачить для приходу нового Ісуса, для всесвітнього потопу, для великої економічної депресії чи інфляції. Попри все це, я люблю слухати як ти спиш, як грають Сурми на замкових вежах, як шарудять обгортки таблеток, Як біжать лісом незаконні іммігранти, як падає Листя, як тече вода у підземних руслах, як гупають об Землю тіла замерзлих голубів, як відкупорюються пляшки Дешевого вина, як проростають бруньки, як проходять пологи В покинутих жінок, як Стукають заржавілі серця зупинених годинників, Як схлипує дитина під час грози, як рипить сніг, як скрипить Перо на папері. Найголовніше в цьому житті – прокинутися біля тебе В ліжку і слухати як Ти спиш. *** Час від часу варто щось змінювати У своєму житті. Наприклад, прокидатися Зранку і виходити в прохолоду балкону, Курити «Мальборо» й думати. Думати про цей в?язкий туман, про перші ранкові Маршрутки, про чергову тріщину в Наших стосунках. Просто осіннього Ранку видимість значно зменшується, йдеться про Більші масштаби, отже, про можливість бачити в Цьому тумані значно менше речей, ніж є насправді, хоча Що є насправді, кажеш собі. Просто думати зранку впадло, особливо Якщо мої вірші останнім часом дуже «стабільні»: Без надривів у голосі і непотрібних рим, в?язкі, як Цей туман, затяжні, як цей дощ. Зрештою, думати, поки палає цигарка, поки Вариться кава, поки ти спиш, це ніби робити Якісь заборонені речі, ніби дотримуватися старовинних ритуалів, ніби вчиняти незрозумілі обряди. На цьому балконі після нічного сексу, Після запаху поту, думати надзвичайно важко, Саме в такі моменти можна переконатися В матеріальності думки, яка цинковим прутнем Заштовхнута в мою голову. На цьому балконі з цигаркою в роті, зі скуйовдженим Волоссям, із думкою про купівлю книги Маяковського чи Булгакова, бачу місця на гілках дерев, де весною з?являться Бруньки, а ти будеш ходити напрочуд легко Вбрана, очікуючи на паморочливий запах Прілих каштанів. *** Нірвана За старою традицією, Про своїх колишніх жінок говорю, наче про мертвих : Або добре, або ніяк. Саме тому вкрай мало про них говорю, Акцентуючи увагу на інших речах. Наприклад, на досить стабільному розкладі Авіарейсів довжиною в понад тисячу кеме, Хоча не зовсім розумію як Можна вимірювати повітря, невже насправді Янголи тільки тим і займаються, що біжать на Короткі дистанції, часом це біг з перешкодами, Бо потрібно перестрибувати хмари, трупи птахів, Розчавлених випадковими боїнгами, Цілі зграї людських душ, котрі блукають у міжчассі. У коротких перервах між цим марафонським бігом, Янголи разом з метеликам збирають квітковий пил, Вдихають його з такою насолодою, ніби це клей, Ніби це нікотин дійсності, ніби дихати це і є сенс життя. Тим часом справжнім сенсом нашого животіння Є розмови, довга артикуляція звуків, азбука Морзе Горла, янголи ж думають, що мова створена для читання Біблії Вони кажуть: грішники, блядь, ви забули про пекло, Ваші вени проступають на шкірі, наче старі фрески у храмах, Викиньте свої серця, викиньтеся з вікна, авіарейси до Бога Відвезуть вас за місцем призначення, покиньте Ваші розмови, ваші коліна для того, щоб на них стояти, чуєте, Грішники Аве Марію у ваших барабанних перетинках, відчуваєте, Як пульсує велике серце голуба у ваших скронях, грішники, блядь, візьміться за розум, бо порох ви і в порох повернетесь, амінь, грішники. Бомжі у вологих підвалах падають на коліна і Починають хреститися, далі читають Біблію вголос, гаряча Вода тече каналізаційними трубами, на них приходить спасіння, Сильним і світлим ударом легких наркотиків і алкоголю глушить свідомість. І приходить нірвана, Господи. *** Іноді люблю записувати сни віршами, Переважно неримованими, бо ж як можна заримувати Електричний заряд твого голого тіла, яке лежить поруч, і Цю несподівану зливу, ці запотілі вікна? Нічними коліями рухаються потяги, наче Електричний струм лініями мереж, наче бомжі в Сторону пункту прийому склотари, наче заклопотані Пішоходи на роботу, наче я до тебе. Ну і хулі, якщо цю партію програно, немає Втрачених і знайдених поколінь, є Лікеро-горілчані заводи, є гори вбитих Нікотином коней, є століття абортів і Гомосексуальних батюшок московського Патріархату, жоден месія не витягне нас із Цього лайна, залишається переселитися на Інші планети, ловити рибу в інших озерах, не Харчуватися в цих фастфудах, не виригувати Це тепло пиво, не згадувати покійних Друзів, перший сексуальний досвід, дату Нашого знайомства, забути улюблені вірші, Забити на політику, на блядство під назвою Ринкова економіка, перетинати нейтральні зони в Пошуках цивілізації, наша Країна ацтеків, наші буддисти, наш Коран, Наше мальборо. Але треба випити, бо Бог дивиться на мене і Каже: «Мене звати Бонд. Джеймс Бонд». *** Пересохле горло заспаної німфетки, Брудні колготки і використаний презерватив На підлозі, вимкнений телевізор і квіти На підвіконнику, за яким несподівано Починається ранок. Ось так і проходить життя, кожен Раз залишаючи зарубку на давно Непотрібному члені часу, прямо з Темряви під?їздів нас викидує В повітря, на пластмасові стільці Кав?ярень-блюварень, на універські Парти, на вокзали з рокупленими Проститутками. Почуваю себе еквілібристом на Натягненій линві мови, ковтаю Шпаги слів, ця засрана тема часу і творчості Знову залізає в мій вірш. Це брутал, думаю я. Але тумбочка ховає мило і зубну щітку, Все ховає розмазня цих придуркуватих Художників. Книжки називаю курвами, Які пішли по руках. Себе називаю поетом, тебе називаю своєю, Маю звичку всьому давати назви й кликухи, взагалі маю багато звичок, хоча голосно кажу, що не маю нічого, крім Слова. *** Писати вірші: в потязі, барі, на вулиці на коліні, Читати газети, інструкції, брати до рук альманахи, Іншу гидь, квіти, корчити з себе красунь, лідерів, Алкоголіків, артикулювати молитви, вірші, меню, пити Водку, водку, водку, а потім пиво, а потім пиво, долати гори, Схили, підйоми, відстані, любити передусім тебе, крім Того щастя, випивку, гроші, робити зарядку, заряджати Телефон, випивати сонце по 50 грам, по 100 грам або з-горла, пити і пити, випивати і допивати, любити, любити цей світ, цей плацкарт, цю осінь, о дай Господи не скурвитися, о дай Боже випити, святий дух читає вірші в камуфляжі, хоча насправді є анархістом, голуб спускається з небес на сцену, сотні лижників онанують на своїх трасах, писати вірші доноси, скарги, їздити світом, автобусом, своєю уявою, наркотики поглинають лекції, ерекції і біоструми, ходити голяса і читати вірші, написані на геніталіях, жити вдоволь, впроголодь, бути: студентом, столяром, губернатором, поезія – це завжди неповторність, бити лохів, по барабану, відшуковувати черепи у снігових заметах, лавинах, п?янках, пити і пити, писати вірші, новели, тези виступів, забити на проблеми, на поїздки, на поїзди, думати про жінок, жінок, жінок, зрештою, пити, вимовляти імена, назви вулиць, назви галактик, відповідати перед братвою, заливати свідомість градусом алкоголю, повінню галюциногенних грибів, спогадами, відчувати запах рвоти, смак віршів Бодлера, гомосексуалізм Верлена, алкоголізм Шевченка, досліджувати опале листя, Жіночі груди, хроніку самогубств, Смажити лосося, палити волосся, спогади Про коханих, постійно думати про секс і текст, Приносити в жертву авторитет, інтоксикацію, Авітаміноз, вдихати пару від кави, пахощі водоростей, Запах твоєї піхви, твого поту, твого єства, Шукати світло, дорогу, ліхтарик, вирізати Спогади, дерева, тебе, переходити у Вірш без розділових знаків, читати освідчення, Слухати шепіт, бути на світлі, вмирати – це не просто, просто Ходити, лягати в труну, зоставатися самим собою. Чекати коханих, есемески, і-мейлів, потяги, друзів, Знімати з тебе білизну, отож кохати тільки тебе і ще багатьох, Обіцяти, брехати, розливати горілку, грати на скрипці, пити каву, Ловити кайф, хоча жизнь дала трєщіну, наспівувати шансон, Мати довге волосся, їсти і їсти, пити і пити, зрештою, Кохати, жити і жити, спати і спати, кохати-кохати, Любити-любити, спати з тобою, спати на Самоті і завжди хотіти Жити і виспатися. *** Будити тебе вранці, Приносити каву, потім дві години писати Вірші, цілуватися, потім чистити зуби, кохання – це переходити річку вбрід, запалювати сірники, витісняти темряву з очей, Ісус – це просто ходити по світу, тим часом осінь, тим часом дощ, тим часом будити тебе, вмиватися, цілувати вологі губи, тим часом небо змінюється на інше, тим часом осінь, просто сидіти і пити каву, заплющити очі, найбільше мені подобається твоє волосся, конспектувати твої розмови, конспектувати твоє волосся, жити і не помічати надходження осені, босими ногами ходити плоскогір?ями, вранці розкласти вогнище, готувати каву, будити тебе і будити, разом збирати дрова, гриби, в цих місцях росте арніка, запізнілі квіти, торкатися вологої кори дерев, просто збирати сни, заплутувати пальці у твоєму волоссі, засинати і спати, відшуковувати гірські потічки, набирати воду, кип?ятити каву, а ти не любиш із цукром, просто будити тебе, цілувати тебе і спати, просто кохати – це ніби переходити річку вбрід, цілувати і спати, прокидатися кожен наступний день, збирати дрова, відшуковувати воду, варити і пити каву, будити, будити, цілувати і спати, будити, варити каву для тебе. *** Ти – мій терновий вінок, Після закінчення снігопаду все виглядає по-іншому: Гроші, дерева, вікна, тим часом Голгофа височіє настільною Лампою над твоїм конспектом, тіні Подовжуються, після закінчення снігопаду простір Втрачає об?ємність, насиченість, а годинник іде Ніби в іншу сторону, до минулого листопаду, просто небо Не в силах тримати весь тягар твоєї юності, просто Дорожчають квіти, ціни на мобільний зв?язок теж Нестабільні, дихання – мій землетрус. Ти в снігопаді залишишся, я в листопаді, часто назва не Співпадає з фактами, дійсністю, так само твоє життя не Співпадає з моїм, зникнення мух із твоєї стелі вже Несуттєве, вітер значно спонтанніший за пориви зв?язків З колишніми, відшуковувати слова – Це ніби згрібати опале листя, спалювати сумніви і Застарілі світлини, саме тому час від часу продовжую Свої щоденні ігри з дияволом, смс-переписку з Тобою, власні вірші. Ти дуже часто трапляєшся в мені у вигляді слова, Теоретично я розумію тебе парою після дощу, бо Щодня випаровуєшся з моїх судин, не даєш мені дихати, Саме тому буду забагато курити, вмащувати в твоє тіло різноманітні креми й настоянки, давай будемо довго мовчати, не дивитися в очі, ми ж бо закинуті в різні галактики, спогад про твоє волосся волочиться за мною кометою, ти залітаєш на мою орбіту – я починаю вмирати. Ти – це час, коли відчуваєш всі м?язи, нервові зриви, Перенапруження серця, ти – це минулий час, який заливаю Алкоголем, асоціації між тобою й майбутнім відсутні, бо Хіба можливе майбутнє, якщо не було минулого, якщо Не було снігопаду, якщо просто не було віршів. Ти – моя інквізиція, спалюй мене і пали човен у морі, Спалюй мої вірші, саме тому останнім часом постійно кидаю Пити, граю в азартні ігри, саме тому багато читаю, саме Тому ти трапляєшся рідко, саме тому стараюся вижити, саме тому. Ти – це стіни моєї кімнати, навіть якби я не народився, Елементи архітектури зберігали б свою форму, запах; до Речі, про запах: чітко бачу шлейф твоїх парфумів на своєму Ліжку, так само бачу твоє волосся на своєму одязі, я не Погоджуюся з цим, чуєш?, не погоджуюся!, чуєш, бо стіни Не мають права впливати на мій світогляд, там, де я жив, Завжди було багато книжок, завжди були великі вікна, були Картини, багато сміття, саме тому часом хочу кохатися З тобою в порожній кімнаті, на холодній підлозі, на Підвіконнику, на стосах книжок, хочу приносити тобі Воду, свіжі газети, цигарки. Хочу витрачати на тебе час, читати тебе, як книгу, Вдихати твій запах, як пару після дощу, обмінятися з тобою сухожиллями; Мої шершаві долоні, мої прокурені нутрощі, мої Запалені очі – наслідок вихору співпадінь, що оточують тебе, Я тримаю тебе за руку, ні про що не думаю, Хочу їхати в поїзді, Ти- це тунель від мене і до моїх справ, ти Просто машина часу, отож пали і з?їдай мій запах, я відшукаю твої сліди на снігу, у собі, якби ти була справжньою, я зміг би тебе знайти, я досі шукаю, а ти приходиш сама, роздягаєшся і зранку зникаєш, ти – це сон чи моя покута за всі гріхи, за всю печаль, за. Мої локомотиви летять у невідому сторону, у перманентні Пошуки колії, в пошуках шлагбауму, який зупинить Мене на межі переходу в неіснування, В тебе, В повітря. *** Вірші – це невдалі спроби самогубства, Дощ починається з хмари, смерть починається з Осені, ти починаєшся з мене, Стежити за годинником – це ніби проростання трави, Ніколи не забуду як ти танцювала у темряві, втомлена і без музики, ніколи не забуду цю осінь, це лезо, ці вени, зашморг, твій язик, наче ніж, по шиї. Піклуватися про бродячих собак, вичитувати пожовтілі ґазети , розчісувати волосся. Розкривати євангеліє на будь-якій сторінці, довго читати, довго читати вголос так, ніби це я на початку нашої ери ходив по світу, так, ніби це я брехав апостолам, так, ніби це мене розіп?яли. Спілкуватися з поетами, всякими іншими художниками- Скульпторами-акторами, стежити за розвитком політичних подій, Так, ніби телевізор – це величезне вікно у простір. Найбільше чомусь люблю фотографуватися на голих Ландшафтах, скажімо, восени, дуже жалкую, що Неможливо сфотографувати запах, те, що поза кадром, Тому мушу описувати, довгі вервечки слів Нанизуючи на стандартний папір, мушу багато Пити, аби писати, просто багато пити, просто Багато писати. Ніколи не забуду як ти танцювала у темряві, бо Дощ починається з хмари, смерть Починається з осені, ти починаєшся з мене. Ти залишаєшся у моїх спогадах, наче на проявлених Фотоплівках, найчастіше згадую тебе, перебуваючи в Темряві (під час сну, наприклад), найчастіше згадую Тебе танцюючою в темряві: без Музики, втомлену, але щасливу. Ти любиш мене? – питає тебе Ісус, відрізаючи вухо Ван Гогу. Час від часу, аби змінити життя, приймаю іслам Чи вступаю до якоїсь комуністичної партії, Розважаюся примітивно, майже відмовившись Від наркотиків, усуваюся від сексу, пам?ятаючи як Ти танцювала у темряві. Надзвичайно багато уваги Приділяю приготуванню їжї, збиранню опалого листя, Жолудів, старанно підкопую молоді дерева, дощ Починається з хмари, смерть починається з осені, Ти починаєшся з мене. надіслано Дмитром Яцюком, за згодою автора