Анжеліка Комарова, Олег Андрос. Маніфест написаний засновниками Спілки вільних журналістіів "Природа над усе!" в рамках акції низки громадських організацій проти війни у Грузії та проти жорстокості загалом у серпні 2008 р. Оприлюднений 31 серпня 2008 р. на Михайлівській площі в Києві. У тексті пояснюється, чому ми протестуємо проти всіх форм насильства та тиранії. Хто ми? Ми не висловлюємо думок більшості, не декларуємо позицію якоїсь політичної сили – скоріше навпаки. Ми – гурт однодумців, які не бажають повторювати думки політиків усіх забарвлень. Ми намагаємося бути чесними насамперед з собою. Нас, можливо, не так багато, однак історія переконує: більшість не завжди права. Пригадайте лише класичний приклад, як натовп «демократично» дав згоду на розп’яття Христа, а Пілат умив руки. А ще пригадайте загальний «одобрямс» радянських часів. Це ж не означало, що усі так любили отця народів кривавого Йосипа, чи підтримували маразм компартії часів Брєжнєва. Сьогодні більшістю голосів до українського парламенту також проходять ті, хто не здатен захистити інтереси простих людей. Тож ми не хочемо йти шляхом загалу і обираємо незручний шлях меншості. Ми готові до того, що маси не будуть поділяти наших думок. Ми не боїмося бути підданими критиці, не боїмося бути осміяними. Ми говоримо від душі, а це сьогодні велика розкіш. Однак ми віримо у те, що є чимало людей, які поділяють наші думки. Чому ми тут? Людство від самого початку своєї історії хворіє на агресивність, крайній прояв якої – війна. Разом з тим найбільшою мрією людства є мрія про мир. Усі війни ведуться за переділ територій, сфер впливу та природних ресурсів, таких як нафта й газ. Чи стають багатшими від цього народи, якими маніпулюють їхні уряди під час воєнної пропаганди та воєнних дій? Ні. Вони є лише зброєю у їхніх руках, гарматним м’ясом. У війнах не буває переможців. Чи можна вважати, що Радянський Союз переміг Гітлерівську Німеччину? Враховуючи ті страшні людські й економічні втрати, які позначилися як на генофонді країни, так і на добробуті людей. Чи щасливими стали нормальні мислячі американці від того, що почувалися причетними до садистських дій свого уряду під час війни у В’єтнамі? А ще не загоїлися рани Афганістану після пошуків Усама Бен Ладена, який начебто знайшов собі сховок десь у гірській місцевості… Гарний привід бомбити гірські аули ні в чому не винних простих мешканців цієї багатостраждальної країни, чи не так? Черговий конфлікт у Грузії – це ще один приклад, який не дозволяє залишатися спокійними. Тому що ця ситуація говорить про те, що Росія фактично виступила проти волі Сполучених Штатів Америки, і експерти стверджують, що це означає, що світ стоїть сьогодні на краю ядерної війни. Скажіть, будь-ласка, чи байдуже вам це? Чи можна стояти осторонь подій такого масштабу? Підґрунтя для маніпуляцій Людство упродовж своєї історії не зупиняється у своєму духовному розвитку. Cеред найвищих людських цінностей прийнято вважати любов до ближнього, толерантне ставлення до чужих поглядів, демократичність... Людство поступово відмовиляється від публічних смертних страт, як то було за часів Середньовіччя; європейські держави скасували смертну кару як вищу міру покарання. Ми оглядаємося назад і констатуємо, як багато перемогли ми в собі проявів дикунської жорстокості. Так, ми ростемо, але разом з тим ніколи не стихає війна. І ось що турбує: подвійність стандартів мислення сучасної людини, яка, кажучи по-простому, означає лицемірство й брехню. Страшним гріхом вважається убивство, його відносять до важких злочинів, воно вважається одним з найтяжчих гріхів. Заповідь «Полюби ближнього свого, як самого себе» благополучно забувається під час воєнних дій. Відняти життя в іншої людини на полі бою стає буденністю. Люди вбивають одне одного, виправдовуючи свої дії етнічними розмежуваннями, релігійними переконаннями, територіальними домаганнями, наказами своїх урядів… Люди стають маріонетками в руках політиків, які натомість забезпечити усіх хлібом насущним, нагадують їм хто є хто за національністю, ворушать стародавню історію, що ось, мовляв, до Всесвітнього потопу або до царя Гороха ця земля належала не тим, а цим, та знай собі підливають масло у тліючий вогонь мовного питання… І коли ми піддаємося на ці маніпуляції і стаємо жертвами купки лукавих та корисливих владців – коїться те, що потім не виправити. Замирення буває тимчасове, потім проходять роки, і знову політики нагадують, хто кого більше образив під час воєнних дій, хто кому що не додав і т.д. І де тут здоровий глузд і справедливість? Вони перемелюються в м’ясорубці війни, роздмуханої політиками. А чи задавалися ви питанням, чому люди так легко піддаються впливу воєнної пропаганди? Це відбувається з тими, хто піддається маніпулюванню; з тими, хто в душі виправдовує будь-які форми насильства й жорстокості, а то й практикує їх. Сьогодні – тварину, завтра – людину… Маленька людина не чинить агресії стосовно народів, а от щодо малих беззахисних істот – завжди готова. Спотворені, перекручені поняття про добро й про зло ставлять під сумнів сам статус Людини як вищої істоти на Землі. Сьогодні наша антивоєнна акція дещо незвичайна: антивоєнні настрої поділяють люди зоозахисних переконань. Об'єктивно людину можна назвати найстрашнішим, найпідступнішим хижаком на планеті, що знищує інші види просто заради забави: полювання на дикі види тварин, що призводить до їх зникнення. І заради чого? Приклад тому – промисловий забій дитинчат гренландського тюленя, більків. З них виготовляють шуби – не заради тепла, а для задоволення тупих амбіцій купки перевантажених капіталом особин людської подоби. Який ще звір здатний на таке збочення? Таке відбувається на території Росії, яка не забажала підписати міжнародну конвенцію про припинення цього варварства. А що в інших країнах, так званих, цивілізованих? Японські риболовні судна винищують дельфінів – ці тварини харчуються видами риби, які є промисловими в Японії. В Норвегії нечуваної жорстокості сягає китобійний бізнес. У мусульманських країнах прийнято забивати баранів та верблюдів на очах у споживачів м’яса. Франція винайшла ще одну форму садизму – щодо гусей, яких насильницькими методами за допомогою спеціальних пристроїв загодовують, доки в них не роздувається печінка. Зате гурмани мають улюблену страву фуа-гра. Тепер це збочення дійшло й до України, і наші скоробагатьки вже також насолоджуються чужими стражданнями… Перелік знущань над тваринами безкінечний: жорстока дресура в цирках, нестерпне утримання в зоопарках, вівісекція під час експериментів над лабораторними тваринами, украй страшні речі можна продовжувати й про утримання, забій та транспортування так званих продуктових тварин… Начебто домашнім живеться краще – їх називають улюбленцями людини. Однак коли вони потрапляють на вулицю – то приймають статус сміття. Комунальні служби прибирають їх нечувано жорстоко. Свідчення про це надходить до нас з усіх міст і містечок України. А це порушення Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження». Крім того, людина поводиться як справжній самогубець стосовно навколишнього середовища: отруює воду й повітря, перетворює зелені ліси на бетонні лабіринти, підмінює живе штучним, сама непомітно перетворюючись у такий спосіб на тупого біоробота. Таку картину ми спостерігаємо зокрема в Києві: купка пронир, яких кияни щоразу обирають до Київради, чинить узаконені, як то вони декларують, злочини, яких не виправити наступним поколінням. В інших містах України не краще. Так, багато можна говорити про хворобу, яку ми називаємо жорстокістю, насильством. І чим більше в країні ознак тоталітаризму – тим жорстокіше там люди ставляться як одне до одного, так до тварин, так і до оточуючої їх природи. Можливо, когось здивує, що наша вулична акція об’єднала зоозахисну й антивоєнну тематику. Ми вважаємо, що жорстокість – вона одна, як до тварин, так і до людей, в неї одне походження, єдиний механізм. Адже відомо, що той, хто знущався над тваринами в дитинстві – у дорослому віці чинить подібне й з людьми. Той, хто відібрав життя у тварини – легко переступає бар’єр, стріляючи в людину. Хотілося б, щоб нас зрозуміли правильно: ця жорстка критика собі подібних - це гірка пігулка, що, можливо, допоможе зцілитися людям з незомбованою свідомістю. Ми сподіваємось, що вони поповнять наші ряди, і нам разом буде легше протистояти таким страшним і безглуздим речам, як жорстокість, агресія, насильство. І тоді з'явиться надія стримувати законами, мораллю, суспільними нормами вбивство собі подібних, а також убивство тих, хто не схожий на нас. Оргкомітет акції «Сьогодні – людину, завтра – тварину». http://pryroda.in.ua/ Джерело: http://forumspaskiev.org.ua/databox/2008/07/17421.php