Називати речі своїми іменами (короткий словник критичних понять)

Михайло Лібер

«У духовній війні оволодіти поняттям - так само важливо, як на війні звичайній, - оволодіти фортецею» - казав Гельмут Кварітч - «Де взяти слова, щоб описати жах життя?» - волав колись французький поет-декадент. Українцям бракує слів, щоб описати свій досвід останніх століть: ганьбу залежності, жах геноциду, відчай депортацій і небачений героїзм Опору.

Так само бракує слів, щоб сьогодні назвати речі своїми іменами, бракує понять і концепцій для відповідного аналізу теперішньої постколоніальної ситуації в Україні, критики російської культурної гегемонії, викриття імперіалістичних міфів та приватизаційних ілюзій.

Пропонований нижче короткий словник укладений, щоб почати нарешті змінювати цей стан справ.

Майже кожне поняття, із згаданих тут, можна легко ілюструвати прикладами з історії стосунків Росія - Україна, або з теперішнього становища українців, як культурно пригнобленої і економічно експлуатованої автохтонної більшості.

Свобода - це не те, що дарують, це те, що здобувають у боротьбі. Необхідно вести боротьбу за культурне визволення і духовне оновлення. У цій боротьбі, яку можна назвати культурною війною, поняття та концепції слугують укріпленими фортецями, але також і штурмовими гарматами. У нас невеликий вибір - така війна вже ведеться проти нас.

Наше минуле залишається неназваним, всі жертви будуть даремними, злочини не покарані, а герої забуті назавжди, якщо ми-як-народ не переможемо у війні за культуру. Мілан Кундера сказав, що боротьба людини з владою є боротьбою пам'яті з забуттям. Давайте не забувати нічого. Іде тотальна культурна війна. Час братися за зброю. Арсенал додається нижче.

Словник

Агресія - застосування однією чи декількома державами збройної сили проти суверенітету, територіальної чи цілісності політичної незалежності іншої держави, народу (нації); застосування збройної сили будь-яким способом, несумісним зі Статутом ООН.

Асиміляція - засвоєння етнічною меншістю взірців і норм домінуючої культури з втратою своїх власних. Відома примусова і відносно м'яка асиміляція.

Військові злочини - порушення законів або звичаїв війни, вбивства, жорстокість, вивезення на примусові роботи чи для іншої мети цивільного населення окупованої території, вбивство або жорстокість до військовополонених, вбивства заручників, грабунок суспільної або приватної власності, нічим не викликані руйнування міст і сіл, не викликані військовою необхідністю спустошення.

Гегемонізм - прагнення політичних угруповань, держав, партій до встановлення силою свого диктату, нав'язування іншим партіям, державам, народам своєї політики.

На пострадянському просторі г-ку політику намагається (зі змінним успіхом) проводити Російська федерація. Метою такої політики є обмеження суверенітету суміжних д-в і реставрація в тому або іншому вигляді Рос. Імперії.

Гегемонія культурна - концепція висунута італійським марксистом А.Грамші (A.Gramsci), який запропонував розглядати Г.к. як реалізацію ідеологічного контролю одного класу над іншим. Влада правлячого класу спирається не лише на і не стільки на засоби фізичного чи економічного примусу, але й на символічну згоду підлеглих класів, яке досягається напрацюванням компромісних політичних ідеологій і прямого впливу на мислення громадян. Цей вплив здійснюється через політичні і культурні інститути, систему освіти, які впроваджують базові принципи панівної ідеології як незаперечні політичні і моральні максими (І.Дев'ятко).

Геноцид - цілеспрямовані дії з метою знищення, повного або часткового, певної етнічної, расової чи релігійної групи; крайня форма дискримінації.

Експлуатація - пригноблення в результаті стійкого процесу привласнення результатів праці однієї соціальної групи на користь іншої.

Етнічна група - група людей, що визначає свою відмінність від інших у мові, релігії, географії, історії, генеалогії або у зовнішності.

Етноцид (культурний геноцид, культурецид) - політика, спрямована на заборону або перешкоджання природнім циклам культурного відтворення та тяглості культури або нації, без застосування масових убивств (Ісраель Чарни). Етноцидальними діями вважаються, зокрема, такі: позбавлення можливості використовувати власну мову, практикувати релігію, творити звичне мистецтво, підтримувати основні суспільні інституції, зберігати передання і традиції, тощо (М. Бердслі,); за Робером Жоленом (Robert Jaulin) - Е. - «систематичне руйнування способів життя і мислення індивідів, що відмінні від тих, хто здійснює це руйнування? геноцид вбиває народи тілесно, етноцид вбиває їх духовно».

Залежності теорія - сукупність теорій, які спираються на твердження, що багаті нації потребують наявності периферійної групи бідних націй для того, щоб залишатися багатими. Бідні нації забезпечують багатих природними ресурсами, дешевою робочою силою, слугуючи одночасно ринком збуту для застарілих технологій. Багаті нації підтримують такий стан через економічні важелі, контроль над ЗМI, політичний тиск, фінансово-банкову систему, освіту тощо. Спроби залежних націй опиратися впливу залежності тягнуть за спробою економічні санкції і/або військове втручання. Відомі дослідники залежності - Рауль Пребіш (Raul Prebisch) і Андре Гундер Франк (Andre Gunder Frank).

Злочини проти людяності - вбивства, знищення, поневолення, депортації та інші жорстокі дії, вчинені проти цивільного населення або переслідування на політичному, расовому або релігійному грунті, коли такі дії вчинені на виконання злочинів проти миру або військових злочинів.

Злочини проти миру - 1) підготовка, планування, початок або ведення агресивної війни, або війни, яка порушує міжнародні договори, угоди чи гарантії; 2) участь у змові або розробці загального плану з метою вчинення дій, згаданих у пункті 1).

Імперіалізм - державна політика, спрямована на завоювання територій, колоній, або встановлення політичного й економічного контролю над іншими державами. Термін використовується для х-ки політики країн, що володіють колоніями або домінують над іншими країнами - незалежно від того, чи називають вони себе імперіями.

Імперіалізм культурний - а) практика нав'язування культури або мови однієї нації іншій нації спираючись на економічну могутність чи військову потугу. Культурний імперіалізм може мати форму як активної політики, так і загального ставлення. Засобами культурного імперіалізму часто виступають: придушення місцевих мов, переслідування місцевих конфесій, масове поселення носіїв І.К., знищення чи вигнання за кордон незгідних тощо; б) універсалізація досвіду і культури пануючої соціальної/етнічної групи і впровадження її як норми для залежних або підпорядкованих груп.

Імперія - велика д-ва, створена шляхом включення у свій склад територій інших д-в, колоніальних володінь.

Колоніалізм - підкорення народів і держав більш могутніми державами з наступним поширенням на них дії свого суверенітету. К. означає принципову нерівноправність відносин між метрополією і колонією (провінцією). Це виявляється в :

1)політичному пануванні метрополії, і відповідно, домінуванні одного чи етносу нації;

2)відмінному порядку формування і функціонування гос. інститутів метрополії і колонії;

3)обмеження населення колонії в правах.

Колоніалізм супроводжується економічною експлуатацією, руйнуванням культури корінного населення як примітивної, нівелюванням етнокультурних і релігійний особливостей, нав'язуванням офіційної метрополітальної культури, формуванням ідеології, що виправдує панування (расизм, месіанство т.п.), що розширює імперські міфи і стереотипи.

Панування метрополії може бути встановлене насильно (колоніальні війни), чи шляхом відповідного договору.

Колоніально залежна держава (протекторат) може зберігати частину інституцій і власний правопорядок у межах лімітованих повноважень, головним чином у внутрішній політиці; влада в колонії може здійснюватися колоніальною адміністрацією з залученням представників місцевої еліти.

Колоніалізм культурний - комплекс заходів (культурних інституцій, ідеологій, практик, а також риторичних стратегій) у будь-яких видах популярної чи високої культури, спрямований на підтримку політичної й економічної влади - гегемонії. До прийомів культурного колоніалізму відносяться: в ієрархії культурних вартостей привласнення максимальної вартості метрополітальному, меншої вартості - колоніальному (мові, мистецтву, «цивілізації»); привласнення метрополією того, що високо цінується на світовій «шкалі» культурних вартостей (установи, таланти, музейні цінності, історичні міфи про давність і первинність); створення опозиції «універсальне/місцеве», «загальнолюдське/партикулярне, зокрема - етнографічне», «модерне, прогресивне, динамічне, перспективне/відстале, вчорашнє, позаісторичне», «ефективне, відповідальне/дитяче, нездатне до самоуправління», причому перший термін кожної пари оцінюється позитивно і є атрибутом метрополії, а другий, що оцінюється негативно, належить колонії. К.к. користується системою відповідних міфів і реалізується у законодавстві, у практиці держапарату, в освіті та науці (зокрема, історіографії) (Марко Павлишин).

Колоніальна експансія російська - політика територіальних загарбань і приєднань, здійснювана Московським царством, пізніше Російською імперією в 16-20 ст. Переважно колоніальна експансія російського царату поширювалася у південно-східному і східному напрямках. Російський царат перетворив у свої колонії р-ни Середньої Азії і Кавказу. У 19-нач. 20 ст. Росія стала могутнім імперіалістичним конкурентом Великобританії, Франції, Німеччини, Японії, США.

Політика російського колоніального поневолення наштовхувалася на героїчний опір народів, що стали її жертвами, викликала ряд могутніх нац.- визв. рухів.

Керівництво СРСР продовжило експансіоністську політику царату, істотно модернізувавши її ідеологічне обґрунтування.

Колонізація - процес заселення й освоєння окраїнних земель своєї країни, що пустують, а також заснування поселень за межами своєї країн, супроводжуване примусовим підпорядкуванням (винищуванням) місцевого населення. К.- знаряддя експансії.

Колонія - країна чи території, що знаходиться під владою іноземної д-ви.

Культурне гноблення - дискурси, соціальні норми, ритуали, музичні і мистецькі твори, які відбивають і зміцнюють віру у вищість однієї соціальної/етнічної групи над іншою.

Культурне насильство - за Йоганом Гальтунгом (Johan Galtung) - сукупність тих аспектів культури, які використовуються для виправдання чи легітимації використання прямого або структурного насильства.

Лінгвоцид - (урядова) політика поступового викорінення вживання певної мови.

Національно-визвольний рух -

1.Будь-який суспільно-політичний рух, учасниками якого є представники певної етнічної спільності (племені, народності, нації), з метою звільнення своєї країни від чужоземного панування.

2.У вузькому розумінні - Н.-в.р. - масові рухи Нового і Новітнього часу проти інонаціонального панування, що розгортаються під чіткими національними гаслами і мають на меті об'єднання в єдину національну д-ву всіх етнічних територій свого народу.

Західноєвропейські й американські автори замість терміна «Н.-в.р» використовують іншої - «націоналізм» чи «націоналістичний рух».

Нація - етнічна група, яка має або прагне мати власну державність.

Неоколоніалізм - система нерівноправних політичних і економічних відносин, нав'язувана імперіалістичними державами колишнім колоніям. Спрямований на збереження імперіалістичної експлуатації та залежності народів цих країн. Методи неоколоніалізму : надання економічної «допомоги», обумовленої певними політичними поступками на користь імперіалістів, укладення нерівноправних договорів і угод, підтримка найреакційніших сил, розпалювання міжнаціональної ворожнечі і сепаратизму, організація змов проти патріотичних політиків, втягування молодих незалежних держав у воєнні та економічні блоки під егідою імперіалістичних держав (див. напр. сучасну політику Росії щодо України).

Поряд з цим застосовуються і методи «традиційного» колоніалізму: втручання у внутрішні справи колишніх колоній, прямий військовий тиск, відкрита інтервенція, створення маріонеткових режимів.

Постколоніальна теорія - літературна теорія або критичний підхід, що вивчає літературу країн, що були, чи залишаються, колоніями, а також літературу країн, що захоплювали колонії. Вона зосереджується на аналізі:

1)використання колоніальною владою літератури для виправдання колоніалізму шляхом конструювання й увічнення такого образа колонізовуваного, котрий припускає необхідність панування над ним;

2)стратегії авторів з колишніх колоній, що намагаються чітко формулювати і артикулювати їхній культурні ідентичності, відбираючи це право від колонізаторів.

Теорія ґрунтується на к-ціі «відмінності», «Іншого» й «опору». Постколоніальна теорія стала частиною критичного інструментарію у 1970-их рр., великою мірою завдяки книзі Едварда Саїда «Орієнталізм».

Постколоніалізм - 1) вільне визначення ряду теоретичних підходів, які досліджують прямі наслідки і ефекти колонізації. П. намагається подолати історичну обмеженість його первісного об'єкта вивчення, розширюючи історичне і політичне поняття «колонізації» на інші форми експлуатації, репресії і залежності. 2) нові форми економічного і культурного гноблення, що приніс сучасний колоніалізм (неоколоніалізм)

Постколоніальність, постколоніальне - поняття, що застосовуються до статусу країни, яка перестала бути колонією і відновила свою політичну незалежність. В цьому сенсі постколоніальність стосується сукупності економічних, політичних, соціальних і т.п. особливостей, притаманних цим країнам, а також способу, яким вони долають їхню колоніальну спадщину, зважаючи на те, що тривалі періоди вимушеної залежності неминуче вплинули на соціальну і культурну тканину суспільства (постколоніальне становище). Термін так само може стосуватися колишніх колонізаторів, описуючи вплив втрати контролю над колоніями на економіку і культуру їхніх суспільство.

Самоненависть - крайня неприязнь до себе; неприязнь або ненависть до власної групової приналежності (расової, національної, релігійної, мовної, гендерної тощо).

Самоненависть етнічна - 1) ненависть або крайня неприязнь до власної етнічної групи (раси). Часто спостерігається серед представників етнічних груп, що пережили тривалі періоди залежності від інших. Виявляється у соромі або ненависті до власної етнічної ідентичності. Причинами найчастіше є інтерналізація негативних етнічних стереотипів, відчуття підпорядкованого становища, нижчого статусу, малопрестижності власного народу. Е.с. веде до дистанціювання від власної етнічної ідентичності, приховування своєї приналежності, прийняття характеристик, взірців поведінки, мови престижнішої панівної популяції.

Структурне насильство - включене у соціальну систему насильство, яке виявляє себе у нерівному розподілі влади і у результаті, у нерівних можливостях. Виступає засобом режимів перешкодити індивідам та групам повністю реалізуваати свій потенціал. Синонімічне з соціальною несправедливістю (Йоган Гальтунг).

Українофобія (антиукраїнізм) - термін, що позначає ворожість до українців або точніше ірраціональну і злісну ворожість до українців як нації або культурної спільноти. Існувала у певних країнах в деякі періоди історії і виявляла себе у індивідуальній поведінці, в інституціоналізованих упередженнях та переслідуваннях. Численні факти показують, що й сьогодні українці подекуди продовжують виступати об'єктом насмішок, дискримінації та експлуатації. Це демонструє необхідність введення поняття українофобії у широке суспільне обговорення.

Як і у випадку з іншими етнофобіями, ворожість до українців часто використовується демагогами як знаряддя для досягнення особистих цілей, або для вивищення їх власної етнічної групи за рахунок приниження, демонізації чи дегуманізації іншої.

При укладенні цього словника були використані ресурси вільної енциклопедії Wikipedia (www.wikipedi.org).

Спец. для «Бриколяж web ? log»