Останній час відмітився своєрідним «правим маршем» в масштабах всієї Західної цивілізації. Такі події як «брекзіт» або перемога Дональда Трампа суттєво змінили наш світ. Але варто звернути і на протилежний процес: підсилення лівих радикалів та явні ознаки їх союзу з істеблішментом. Почнемо з найкрупнішої події: президентських виборів в США Всі були вражені перемогою Дональда Трампа. Але під час першого етапу виборів, коли вирішувалось питання конкретних кандидатур від партій, теж було чимало цікавого. Наприклад, головним конкурентом Хілларі Клінтон був лідер крайньо лівих демократів Берні Сандерс. Характерно, що чимало експертів впевнені, що він мав би більше шансів на перемогу ніж Хілларі. В тому числі,що він вважається ледь не анти системним опозиціонером. Хто такий містер (радше товариш) Сандерс? По-перше, він ледь не єдиний помітний політик в США який відкрито називає себе соціалістом. Для штатів це приблизно те саме, що для сучасної України визначати себе як «сталініста».
По друге, крім вимог перебудови економіки за соціалістичним зразком він є агресивним прихильником масової міграції з країн третього світу та прав гомосексуалістів. Цікаво, що в цих питаннях він набагато радикальніший за Клінтон та Обаму. Наприклад, коли Клінтон ще не позиціонувала себе як прихильницю одностатевих шлюбів він був їх активним адептом. Зусилля по боротьбі з расизмом він також вважає недостатніми. Крім того, Сандерс улюбленець агресивних атеїстів і відомий ворог соціальної ролі релігії. Характерно, що трохи замаскований лівий екстреміст Сандерс, хоча і не став лідером демократів але, на відміну від Трампа, схвально сприймається ЗМІ та користується симпатіями значної частини істеблішменту. Ще цікавіше ситуація в Великобританії. Там реакцією лівих на «брекзіт» стало переобрання та підсилення впливу ультра-лівого лідера Лейбористів Джеремі Корбіна. Хто такий товариш Корбін (містером його називати точно не будемо)? Переконаний марксист і прихильник тотального втручання уряду в економіку. Постійно критикував попередніх лідерів партії за «правий ухил». Прихильник «підсилення зусиль для збільшення міграції» (!). Тобто йому мало «відкрити кордони» він вимагає завезення до Британії чужинців цілеспрямовано. Далі ще цікавіше. Діячі нашого «Оппблоку» на його фоні просто зразок патріотизму. Корбін є відкритим прихильником ІРА. Так, тієї самої, яка вела жорстку збройну боротьбу проти його батьківщини Великобританії. Навіть наші про-путинські «опозиціонери» прикриваються фіговим листям балачок про «братовбивчу війну на Донбасі» але Корбін набагато пряміший. Крім того, він прихильник одностороннього ядерного роззброєння Великобританії (!). Так, такі неадеквати є не тільки серед українських політиків… В якості «вишеньки на торті» треба відзначити відверту ворожість цього персонажа до британської монархії. Звісно, дивно було б очікувати від відвертого лівака монархічних симпатій але ж в Великобританії існує широкий консенсус з цього питання. Поняття «корона» і держава тотожні. Лише відверті маргінали дозволяють собі випади проти королеви. Уявить собі, що лідером «Оппблоку» стала людина , яка відверто б стверджувала, що мріє про ліквідацію Української державності і демонстративно зневажала б гімн, прапор та герб…Приблизно такий персонаж зараз є лідером британської опозиції.
Останнім за масштабом але не останнім за симптоматичністю є австрійський приклад. Там, як відомо, переміг на президентських виборах «незалежний кандидат» Александеер ван дер Белен. Виходець з лівих соціал-демократів який пізніше став видним діячем «зелених». Одразу треба пояснити, що «зелені» в Австрії це тактичний хід «червоних». Тобто вони використовують імідж захисників довкілля для прикриття лівих політичних рішень. Белен виглядає майже респектабельно на фоні Сандерса і, особливо, Корбіна. Але тут радше проявляється специфіка спокійної та консервативної альпійської країни. Принаймні він є переконаним прихильником збільшення напливу мігрантів і ЄСівської бюрократії. Важливо, що на виборах він протистояв кандидату від правих Гофферу в союзі з бюрократичною та політичною верхівкою та олігархічними ЗМІ Вони не побоялись об’єднатись з «червоним» проти націоналіста, хоча раніше робили ставку на центристські сили. Отже, різноманітні події в світі ясно свідчать про зменшення впливу центристських сил та підсилення не тільки правих але й лівих. Лівих на яких робить ставку світова олігархічно-бюрократична верхівка (за матеріалами Azov.press).