Автор: Едуард Юрченко
Завдання філософії тільки в одному - створення неприємностей» ( Нік Ленд.)
Філософія ніколи не була простою або безпечною справою. Великий Сократ покінчив життя самогубством за вироком неправедного суду. Маючи можливість втекти, він принципово від неї відмовився, щоб підтвердити свою правоту і морально знищити ворогів. Помираючи він спостерігав за процесом дії отрути на свій організм. Йому це було цікаво, як науковцю. Легендарний Геракліт отримав назву «філософа, що плаче», оскільки невиліковна тупість співвітчизників нерідко доводила його до сліз. Діоген жив в діжці і, м’яко кажучи, байдуже ставився до загальноприйнятних правил поведінки. «Не затуляй мені сонце, царю» - відповів він Александру Македонському коли той запропонував йому виконання будь-якої обіцянки. «Якби я не був Александром, то хотів би бути Діогеном!» - захоплено відповів великий завойовник. Засновник християнської філософії св. Юстин Філософ віддав життя заради перемоги в публічному диспуті. Він знав, що в випадку перемоги його стратять але свідомо обрав цей шлях в ім’я істини. Ніцше пошук мудрості привів в божевільню….
Але сучасна філософія не багата на такі приклади. Значна частина її представників цілком чесно і справедливо каже: «я не філософ, я фахівець з філософських знань». Серед тих, хто все ж намагається позиціонувати себе саме як філософи, підозріло багато тих, хто породжує все нові і нові тексти присвячені мільйонному за кількістю обґрунтуванню «політкоректних» цінностей. «Як нарешті зробити демократію ідеальною?» - запитують вони, ніби не помічаючи, що за демократію (правда кожен в своєму розумінні) ведуть разом боротьбу Ангела Меркель та Кім Чен Ин, Барак Обама та Володимир Путін
Де ж шукати філософів в славетному старому розумінні? Виявляється вони є…
Наприкінці XX сторіччя на філософському небосхилі зійшла яскрава зірка. Молодий професор філософії Уорікського університету Нік Ленд пригорнув увагу не тільки своїми ультрапроривними ідеями, але й незвичною поведінкою. Як згадують його студенти, він наочно їм демонстрував, що філософія не просто вивчається - філософія робиться сьогодні і зараз».
Цілком в дусі ідеї того, що філософія мати всіх наук», він постійно звертався до кібернетики і антропології, вищої математики та дисциплін, що мають репутацію «неакадемічних» і навіть окультних. Нік Ленд принципово не визнавав бар’єрів в знанні….
До сфери його філософських інтересів відносились питання походження людини та еволюції життя і планети, футурологія і культура нанотехнології і питання людської свідомості. Не тільки його лекції але й участь в наукових конференціях і семінарах перетворювались нерідко в справжні шокуючі шоу з використаням технік перформансу та авангардної музики. Не важко здогадатись, що він неоднозначно сприймався в середовищі академічних науковців. Важливо підкреслити, що будь-кого з них, за спогадами свідків, він міг «інтелектуально відправити в нокаут», зокрема і в проблемах, в яких вони вважались кращими фахівцями.
За академічної діяльності Ленда трапилось майже нечуване: на його лекції в університет почали приходити сторонні люди, які прагнули знань. Характерно, що серед них вистачало представників творчої та технічної інтелігенції. Не важко здогадатись, що його кар’єра не могла тривати довго. Він залишив університет, щоб обрати шлях «вільного філософа» і, принаймні формально, журналіста…
Але тут і почалось найцікавіше. Нік Ленд, у результаті своїх безкомпромісних пошуків істини, прийшов зовсім не до табору «вічних вдосконалювачів демократії та прогресу».
Він став вчителем ідейного руху «темних просвітників».
«Тотальна критика демократії, мультикультуралізму, ідеї соціальної рівності та інших «священних корів» сучасності була поєднана з агресивною апологією монархії та аристократії, ієрархічного устрою суспільства та збереження етнокультурної ідентичності.» - ось як можна охарактеризувати цей напрям думки. Бунтівник і шукач мудрості прийшов до ідей, які найправіші з представників правих нерідко вважають шокуючими. Не просто прийшов, але підняв «темне просвітництво» на якісно вищий рівень, збагативши його плодами свого потужного інтелекту. Та, що не менш важливо, повноцінною філософською культурою мислення.
Сьогодні він залишається справжнім повстанцем в інтелектуальній сфері. Занадто яскравий, щоб його не помічати. Та занадто інтелектуальний, щоб не сприймати. Справжня проблема для ліво-ліберальної «поліції думки».