Державна система відпрацьована до досконалості. Ті, хто встиг потрапити у владні крісла, влаштували такі правила гри, за якими виграють лише вони. У владі не буває нових облич, це замкнуте середовище, яке займається крупним бізнесом. Потрапити туди ж може лише той, хто наближений до них і не збирається змінювати існуючий стан речей. Граючи за їхніми правилами, вкладаючи в це свої кошти, ресурси й сили, найбільше на що буде здатна будь-яка офіційна структура – це просунути кількох нових чиновників в існуючий механізм. Вони можуть мати інше забарвлення, показову ідеологію й гасла, але вони вже стануть частиною системи. Й ніхто, з тих, що їх туди провели, вже не будуть їм потрібні. Це не означає, що вони стануть гіршими. Вони можуть й надалі щиро говороти ті самі речі, що й раніше. Говорити. І то, скоріш на кухнях. Просто життєві цінності стають інші. По суті, революціонер, що отримав чиновницьку владу, втрачений революціонер. Так вибудувана система. Й грати по її правилам означає лише посилювати її. Тоді всі зусилля молодих та щирих активістів-революціонерів будуть витрачені заради якогось чиновника. Не варто жити в нав’язаних кимось рамках. Вони існують заради того, аби народ не розвивався. Рамки треба руйнувати. Й головне – заходити на ту територію, за яку найбільш тримається система. А це – влада. Для чого чекати вирішення своїх проблем від чиновників, які самі їх і створюють? Збирати купу формальних папірців, принижуватись перед начальством, платити хабарі? І все заради того, аби лише в теорії твоє клопотання можливо розглянуть. Якщо ж ситуація пов’язана з чиїмись фінансовими інтересами, то навіть на розгляд не варто сподіватись. Для реального вирішення конкретних ситуацій треба їх вирішувати самому. Створення альтернативних центрів впливу, яке діють тут і зараз. Яким не потрібні чиїсь рамки й бюрократія, а яким потрібна справедливість. Тоді вже не має значення з ким йде мова – з чиновником, олігархом, міліціонером, суддею, адже всі вони однакові в очах громадянина. Альтернативна влада, яка вирішує свої питання безпосередньо, яка не чекає й не боїться доброго дяді з кабінету, яка є солідарною з тими, хто сам готовий до дії, це той шлях, який почне формувати потужну силу по всій країні. Влада чиновника повинна бути зведена до формальності. Нікому не цікавий продажний суддя чи міліціонер. Суспільство повинно навчитись бути відповідальним за себе. Сильна, солідарна спільнота здатна чинити потужний спротив владі бюрократії, яка вже не буде нікому актуальною. Ця спільнота, яка вирішує проблеми громадян і має серед них прихильність, матиме реальний шанс зробити радикальні зміни в країні. Вона ігнорує на’вязані правила, вона є вільною у виборі методів впливу і вона є сильною. Така спільнота здатна зламати існуючу систему і народити нове, якісне суспільство. Не можливо змінити щось поступово. Так, для цього потрібна серйозна підготовка, але зміни відбуваються різко. Перезавантаження відбувається із виключенням зайвих елементів. Підготовкою до цього якраз і є повне нівелювання впливу держави чиновників й олігархів на громадян. Держава ніколи не легалізовує бунт. Такий бунт – фіктивний. Справжній народний бунт – це протиставлення суспільства, спільноти державі. Якщо ти приходиш на заходи офіційної опозиції, то не забудь після нього забрати свої 50 грн. Якщо ненавидиш когось – ненавидь щиро! Бунтуй щиро! Заявляй про свою позицію на увесь голос, а не пошепки на кухні. Вирішуй проблеми безпосередньо, а не сподівайся на того, кому ти не потрібен. Чиновницький апарат існує для твоїх хабарів. Система існує заради власного утримання і збагачення. Вона будує міцний фундамент, репресивний апарат, поглиблює бюрократію. І це все не заради твоєї безпеки. Це для твоєї слухняності. Змінити можна все. Але для цього треба змінювати правила. Треба чітко усвідомити, що громадянин є господарем в країні, а не запливше жиром тіло бюрократа. Джокер http://chorkomitet.in.ua/