Політономія

Будь-яка революція має одну суттєву ваду – вона народжує безліч жалюгідних послідовників, які постійно тільки й гризуться між собою. Смішно спостерігати за хлопчиками-мажорами, які натягнули на себе футболку з Че Геварою. Послідовники Бандери й Шухевича, які постійно відмежовуються від екстремізму. Міліцейські чинуші, які встановлюють пам’ятник Махну. Цю жалюгідну тенденцію ми спостерігаємо постійно. Всі ці «послідовники» не розуміють простих речей. Якщо почепити чийсь портрет на стіні й цілими днями ходити й захоплюватись його профілем, то видатним послідовником не станеш. Характерною рисою тих, що стали відомими в історії та суспільстві було те, що вони змогли відмежуватись від усього того, що було раніше. Звісно вони декларували прихильність до тих чи інших історичних явищ, що зазвичай перекручувалось у потрібному напрямку. Але це все слугувало як мотивація до дії, а не як недоторкана ікона. Сильними ці люди ставали лише тому, що були адекватними до тієї ситуації, яка була, і порушували ті питання, які були актуальні суспільству. Уявіть якби Нестор Махно постійно писав заяви аби в Гуляйполі назвали вулицю імені Пугачова чи Бакуніна. Або вшановував героїв якогось козацького походу позаминулого століття. Він був би помічений лиш такими самими шанувальниками шкільного підручника. Коли революційний образ перестає лякати, а стає модним, тоді він втрачає свою силу. Піднімання на прапор того чи іншого образу має бути вчинком сміливого. Розтиражований образ Че Гевари на китайських футболках вже давно став буденним. Це мода, стиль, понт, але не вчинок. Образ має сенс, коли він спонукає до дії, спів мірної зі всією величиною постаті. Адже ті діячі, робили вчинки, що не вписувались в рамки ні суспільства, ні установлених державою законів. Найгірше ж коли держава монополізує за собою чийсь образ. Коли Ющенко робить з УПА кращих друзів держави, які тільки тим і займались, що плекали українську мову й читали один одному вірші, тоді цей образ втрачає будь-який сенс. Якщо Шевченко перетворився на згорбленого діда з пам’ятника, який тільки сидить і думає про те, що Україна гине, то він не поведе за собою народ, незважаючи на всю величину своєї творчості. Тож якщо комусь захотілось стати чиїмось послідовником, проявіть хоч крапельку поваги й перестаньте цілодобово молитись на портрет. Краще почніть діяти так, як вважаєте за потрібне. І нехай інші припишуть вам якусь історичну постать. І вони будуть праві. Послідовник

http://chorkomitet.in.ua