Д. Зелений
Останнім часом казки про терористів стають моїми улюбленими казками. Я вмикаю телевізор і слухаю їх на ніч замість очікуваної ?вечірньої казки? чи ?надобраніч малюки?. І я зовсів не кровожерливий, але до цих пір не можу зрозуміти алгоритма за яким мас-медіа термінологізують свої повідомлення
Кожна професія володіє лише своєю, вузькоспецифічною хворобою, передусім психольогічною. Для військових вона одна, у міліціянтів ? инша, але схожа, у шахтарів ? невиплата платні, у журналістів ? некрофілія. Некрофілія світосприйняття крізь шанці об?єктиву фотокамери і наступне багаторазове тиражування, повторення, оцінення, залейблення, поховання і забуття жертвенности суб?єктів терактів, політичних убивств і просто визвольних змагань.
Вбиваючи мирних жителів араби (ХАМАЗ), баски (ЕТА) і ірляндці (ІРА) у більшости випадків виступають лише у ролі гнусних терористів, часто ще і ?міжнародних?!
Вбиваючи мирних жителів американці, гішпанці і англійці у більшости тих самих випадків набувають додаткових ПР-образів, але вже із протилежним зарядом, а саме ? позитивним. Вони убивають во ім?я миру і братерства, демократії і ?боротьби з міжнародним тероризмом?! Убивають де хочуть і скільки заманеться: у Афгані і Іраці, Олстері і Басконії, Чечні і Колюмбії. Убивають талібів і іракських шиїтів, ірляндських католиків і баскських робітників, чеченських горців і латиноамериканських марксистів. Убивають по-одинці і масово, у горах і джунглях, у містах і селах, одиничними і ракетами, за діло і так ? для профілактики.
Документальні дані свідчать про те, що злочини радянських партизанів непорівнювані із можливими з боку українських (білоруських) націоналістів, разом з тим Бандера так і не став ? Прапором, але образливою лайкою на устах ?поінформованих?.
Поверенення ідентичностей, це, насамперед вихід на політичну арену і реалізація у якости політичних суб?єктів так званих ?негісторичних народів?. Сьогоднішній стан кількох тисяч недержавних етносів щільно затиснуто у сором?язлві словосполучення на кшталт ?регіоналізм? і ?розширена автономія?.
Наступна Європа, це насамперед Європа ідентичностей, диференційоване за максимально можливою кількістю етнічних анклавів справді полікультурове цивілізаційне утворення. Це Європа басків і каталонців, щотляндців і валійців, бретонців і фризів, відродження кельтів і угро-фінів, арабські і турецькі міні-держави і ?розширена автономія? для всих цих францій, германій, іспаній, англій і инших, гісторично вже бувших імперій.
Поверенення ідентичностей, це відродження мертвих мов і їх стале, позитивне функціонування, а не лише урядова відбувальщина і наполовину профінансовані програми розвитку.
Повернення ідентичностей ? це кінець імперій і поверення Європи до свого справді полікультурового, а відтак і негегемоністичного принципу спільного співжиття, де на запитання ірляндською у Лондоні місцевий бюргер не кривить презирливо вуста, але відповідає мовою свого земляка Шекспіра.
Мовне питання одне з найбільш важливих у наступній Європі ідентичностей, це питання не просто важливе, воно стратегічне. Стратегічність мовного питання пов?язана, передусім, з функціональним призначенням мови, і хоча бури, втративши мову, збираються використовувати для борні мову ворога, а більшість кольонізованих етнічних спільнот так і роблять, разом з тим мова відіграє вкрай важливу, практично трансцендентну функцію, оскільки виступає першочерговим джерелом самоідентифікації народного організму. Втративши мову нація не щезає, адже залишається релігійна спадщина і гісторична пам?ять, яких у часи інформаційних технольогій вже не достатньо, вони майже атавізми на тлі постмодерних політичних (коли треба етнічних) націй-держав.
Втрата мови ? перший крок до остаточної асиміляції і мороку гісторичного забуття.
Ми майже повернулися, після того як позбулися статусу найбільшого за чисельністю недержавного народу. Ми ще не українці, але ми зробили перший крок. Ми забули героїв визвольний змагань і наша Україна половинчаста. Але вона є і то вже Божий перст.
Ми повернулися додому.
У ньому брудно і немає грошей.
Але ми дома.
Р.S. Майбутнє Європи танцює на кістках забутих імперій.