Чак Палланік Критики в один голос твердять, мовляв, американець такого не напише. Батьки Палланіка, як і Уорхолла родом із Закарпаття, що, сперечайся-не буду, вплинуло, на генетичному рівні, раз промазав – і все. Всі дивилися фільм, мало хто його зрозумів. Ще менше здогадуються про існування книжки, про її автора і, тим більше, його мотиви. Стиль Палланіка рваний, мов презерватив, з котрим він весь час порівнює американське суспільство, збіговисько консьюментів, матричний соціум, в котрому речі вибирають тебе, а не навпаки, в котрому живуть, аби їсти, а не навпаки, за «принципом качки» і «рото-дупи» тов. Пєлєвіна. «Бійцівський клуб» – це заокеанська відповідь європейському соціальному (або антисоціальному) кіно і маніфест того, як не треба, було, бути і буде. Руйнування фонових очікувань відбувається після першого життя, того, котре ми кладемо на олтар, за Бобом Блеком, «нуль-роботи». Кров, що дзюрчить як джерело, з розбитого чиєюсь ногою носа, символізує вихід за рамки усталених суспільних ритуалів, в межах котрих рухаються схожі на андроїдів, у недалекому минулому ще з крові і плоті живі люди, зараз втративші ознаки, властиві психологічно адекватному сприйняттю реальності. Безпосередньо, а не через призму опосередкованого іншими, стресами, мас-медіа, піаром та написаними кимось правилами, в якості маски, за котрою ховаються загнані до гетто суспільної моралі емоції. Засади, на котрих грунтуються принципи «бійцівського клубу» відомі ще з праслов’янських часів, тут кулачні бої на Русі і «стінка на стінку» у козаків, зараз боксерські секції та різноманітні бої без правил. Кожен, хто хоч раз ставав до спарингу, пам’ятає, як завчені на тренуваннях правила ховаються по льохам підсвідомості і назовні виривається чиста енергія знищення, в ході якої ти гамселиш супротивника лише з однією метою – поламати. І катарсис, котрий мов Дух Святий спускається на грішну душу, коли опонент падає, вмиваючись, замість води, сумішшю шмарок, крові і болю, котрі, згідно Паланніка, теж очищають набиту оточуючим лайном і спраглу справжніх емоцій, занедбану буржуазною цивілізіцією, душу. Герой “Клюбу” іде далі. Йому замало вбити власний страх: бути звільненим, незрозумілим або непотрібним, він прагне більшого, а саме – поховати причини, котрі спонукають його і ще, як виявилось, величезну кількість у більшості найманих працівників, які, за свідченням автора: “Ходять на непотрібну роботу, аби потім купувати непотрібні речі”. Інша справа, полювання на лосів неподалік від зруйнованого центра міста. Безперечно, у цьому є сенс, у характеристиці роботи, котру Боб Блек називав “нульовою” (одні підписують папери, інші їх візують, треті охороняють і так далі); характеристиці зруйнованого центру і навіть ще сирого, бо живий, лося. “Бійцівський клуб”, “Матриця”, романи Пєлєвіна, теорії Боба Блека, Хакіма Бея та Гі Дебора лягають в основу однієї з найрадикальніших анархо-агноцистичних методологій, суттєвою рисою котрої є практична відсутність теорії. Політологи наполягають на терміні “ситуціанізм”, посвячені до вчення знають, що правий той, у кого в кишені ніж. Це не анотація і навіть не рецензія. Це натяк, заклик і пропозиція. Дочитайте до кінця, роздрукуйте правила, забудьте про пивні плани або порнуху перед сном. Зайдіть до друзів, сходіть на природу, покидайте ножі, постріляйте з “пугачів” або рогатки. Почніть із себе, забудьте про ціни у стоматолога. Вам шкода друзів – у місті купа неприємних людей. Для одних це “кольорові”, для інших – нацисти, ще для когось піжони або гопота. Бийте морди, розважайтесь. Заплити жиром ніколи не пізно. Пізнати себе дано не всім. Пізнати себе можна лише раз. *** Перше правило «Бійцівського клубу»: нікому не ляпати про клуб Друге правило: нікому ніколи не ляпати про клуб примітка до перших двох правил: «Бійцівський клуб» існує лише на період від початку і до кінця зустрічі Третє правило: якщо суперник втратив свідомість, або прикидається, або волає «Досить!», поєдинок закінчено Четверте правило: б’ються лише двоє П’яте правило: максимум один поєдинок на вечір Шосте правило: битися без взуття та верхнього одягу Сьоме правило: поєдинок триває так довго, як треба Восьме правило: новачок зобов’язаний прийняти бій посилання за темою: www.lib.ru, запит - “Чак Палланик”. Купа перекладів, в тому числі “головнокомандуючого силами Союзу Радянських Соціалістичних Республік (в екзилі, себто вигнанні)”, тов. Кормільцева. Див. також www.ultraculture.ru