Юрій Ноєвий
Група політичних досліджень «Політономія»
1 січня 1909 року народився Степан Бандера – сильна духом людина, ім'я якої стало назвою цілого народу. – Бандерівці. Це ті, хто наступають на ворога, навіть якщо поряд вже нікого немає. Не дивно, що ним свого часу називали і литовців, і казахів, і росіян. Ідеалістичний волюнтаризм – ось що властиве цим людям. Бандера заробив собі найвище визнання у воюючої нації – Провідник.
Чи всі є бандерівцями, хто святкує День народження Провідника? Справа в тому, що "ні" як відповідь означає тільки те, що визвольна ідея української соціальності стає масовою, а ті, хто готують себе слідувати ідеї Нації, мають приректи себе до ідеалістичного почину та самопожертви. І єдиним підтвердженням їхньої Ідеї стане тільки Чин.
Марш 1 січня – вияв ідентичності всіх українців, що мають подолати перешкоди побутовості і проявити себе у щоденній підготовці руху до остаточного наступу на внутрішню окупацію.
Я розповідав двом португальцям, які приїхали до Києва зустріти Новий рік, зацікавилися Маршем, питали в чому суть, що наша конкретна мета – знищення влади олігархічного капіталізму та люстрація верхів режиму внутрішньої окупації.
Ці два завдання – конкретика логічного розгортання сучасного значення імені Бандери.
Бо мета руху – організація можливості на повну виявитися особистості як частині України і знешкодити обставини, що їй перешкоджають: занехаєння боголюдськості українців та економічна експлуатація. Пізнання Божого, духу нації та економічної справедливості – це ті орієнтири, які нам передає історія наших родичів.
Звідси власне і випливає розуміння необхідності і діяння з підготовки перемоги української революції.
І це нам потрібно, зважаючи на майбутнє наших дітей і пам'яті про борців. Перші повинні жити краще за нас, другі, ішовши на бій, хотіли, щоб їх Чин не був забутий. У Сучасному зливається Минуле і Майбутнє. Бо в нас – теперішніх – зосереджений виклик самого Житття: чи маємо ми волю до свободи та впорядкування справ нашої спільноти. Поза відповіддю на нього людина, я думаю, проживала, а не жила, була рабом пересічності, а не прагнула до вершин, обмежувалася собою, а не подала руку тим, хто тужить за звершенням.
Відтак Марш на честь Бандери – це не сам Чин, це натяк на напрям руху тих, хто прагне мислити інтересами України.
Джерело:
Міждисциплінарний дослідницький проект «Politosophia»