Бас Морель
Можна сказати, що Рух Католицьких Робітників розпочався за ініціативи тітоньки на ім?я Дороті Дей, котра умудрялася давати притулок безпритульним, і зауважте, у своїй власній квартирі! Вона народилася (Дороті Дей) в 1897 році, в сім?ї журналіста-атеїста, сама ж вона прийняла Христа в тринадцятирічному віці, пізніше закинула релігію і пішла працювати до редакції соціалістичного видання ?Masses?. В 1930 році вона потрапляє до лікарні, в котрій працюють сестри милосердя. Їх відданість справі і щирий догляд за пацієнтами справляють на Дороті таке враження, що в підсумку вона приймає католицизм.
30-і у США. Тотальне безробіття і постійні проблеми з житлом. Дороті винаймає квартиру для безпритульних. Здавалося б, дуже наївна ідея ? якщо всі, хто має зайву кімнату, поділяться нею з тими, хто живе на вулиці, проблему буде вирішено. З іншого ? Дороті агітує, використовуючи ?Католицького Робітника?, тим самим провокуючи малодушну, як на неї, ієрархію Католицької церкви. Назва, трохи незвична своєю нешаблонністю ставить на меті конкуренцію з ?Комуністичним Робітником? і перманентну критику тогочасної соціальної позиції Католицької церкви. Виникають певні претензії, не всім подобається використання слова ?католицький? у такому словосполученні. Проте і скандал церкві непотрібен, тому Дороті і компанію залишають у спокої.
Звичайно, і це не дивно, ідея поселити безпритульного у себе дома не знайшла широкого відгуку в серцях ?христолюбивих? американських обивателів. Проте деякі групи та індивіди все ж сприйняли точку зору і почали винаймати помешкання для безпритульних.
На разі можна відзначити біля 100 будинків, активно позиціонуючих ідеї Дороті Дей.
На жаль, Рух так і не став організацією. Будинки перебувають на автономному балансі. Жодного керівного органа, ба навіть спільного видання. Нью-Йоркський бюлетень сам по собі, всі інші ? так само. Рідко, проте трапляються випадки, коли ці будинки державно реєструються чи, навзамін, у церкві. Саме тому місцеві католицькі видання і пустують на вкази подібних адрес. Хто сказав, що потрібна якась юридична реєстрація, коли мова іде про відкриття притулку? Рух Католицьких Робітників, це, в першу чергу ? ідея, помисел. Жодної догми чи монополії. Відкривайте будинок чи винаймайте, Ви допомагаєте людям? ? робіть що завгодно.
Зауважимо, що стосується властиво теологічних і моральних постулатів Дороті Дей досить строго трималася офійційного вчення Католицької церкви, в той час як стосовно соціальних питань ? власної совісті. Одного разу вона зі своїми людьми підтримала страйк гробарів Нью-Йоркської єпархії. На разі в будинках Католицьких робітників існують ріжні погляди стосовно офіційної доктрини церкви, зрештою, як і західному католицькому світі загалом.
Я почав приймати участь в будинках Католицьких Робітників з 1988 року. В цьому ж році я провів по 2-а місяці в кожному з будинків Католицьких Робітників міст Де Мойнс і Денвер. В Де Мойнсі робітники, в числі близько 10 чоловік, майже всі були католиками, в Денвері ? три бувших католики і жінка.
В Де Мойнсі будинок 5 разів на тиждень пропонував потребуючим мешканцям района зупинятися і відпочивати з 12 до 17 години та вечеряти. В Денвері пропонувалося приміщення для однієї сім?ї, однієї пари, хоча і не обов?язково подружньої.
Практично щотижня у Де Мойнсі влаштовувалися римо-католицькі меси, котрі відвідували друзі з міста і рідше приймали участь звичайні клієнти будинку. В Денвері влаштування релігійних церемоній залежало від ініціативи самих робітників або їх друзів. Як у Де Мойнсі так і у Денвері меси відбувалися у неформальній обстановці. В Денвері, бувало, священник читав месу в сорочці і джинсах, проте це не свідчить про бодай якийсь натяк на неповагу. Особисто я рахую таку обстановку значно ближчою до атмосфери ?Таємної вечері?, ніж звичайні літургії.
В 2000 році я провів майже 5 тижнів з Католицькими Робітниками у Сан-Франциско. Голосом будинку була Барбара, гебрейка і бувший гіпі. Ядро групи складали один гебрей, два католики, кілька протестантів і інші люди без чітких релігійних чи ідейних переконань.
Ядро з 15 чоловік будинку у Сан-Франциско за допомогою волонтерів проводило сніданки і обіди на 200 чоловік, 5 разів на тижень, за умови безконтрольного входу.
Як і інші два будинки будинок у Сан-Франциско працює на добровільних засадах і приватних пожертвуваннях. Виключення становлять подарунки у вигляді понаднормових запасів крупних магазинів чи пекарень.
Насправді, в такій багатій Америці, де величезний процент населення, навіть працівники, живуть за межею бідності, безкоштовні їдальні можна вважати цілою галуззю промисловості. В Сан-Франциско налічується біля 2 безкоштовних їдалень, в Денвері, як і в Де Мойнсі, подібних не спостерігалося. Ідентичні цифри стосовно нічлігів і приютів.
Навряд чи я зустрічав робітників з чітко вираженим анархістичним світоглядом, принаймні в тих будинках, де мешкав. Разом з тим середовище, поза сумнівами, достатньо анархічне і лібертарне, в тому розумінні, що там не було начальників, директорів тощо, хоча визначені особи і мали дещо більший вплив на справи, ніж інші.
Варто повторити ? будинки Католицьких Робітників суцільно самостійні. Я обрав Де Мойнс, Денвер і Сан-Франциско, позаяк вважав, що там атмосфера буде достатньо ліберальною, тому що, звичайно ж є будинки, в котрих релігія грає значно більшу роль і такі, де від робочих очікується релігійний склад розуму і їх участь в релігійних службах тощо.