Тези конференції "Супроти постмодерного світу", переклад з російської О. Юрченко, Політономія
1. Неоплатонізм представляє собою те інтелектуальне середовище, в якому відбувалося формування християнського богослов'я. Невірно зводити неоплатонізм лише до Оригена чи Діонісія Ареопагіта, а також до християнської містики. Це набагато більше. Саме християнськи зрозумілий неоплатонізм лежить в основі концептуального апарату всієї Нікейської догматики. Саме тому знайомство з неоплатонізмом як філософією, а також характером думки і навіть характером життя християнину абсолютно необхідно.
2. Неоплатонізм відноситься до православ'я різноманітним чином і під ним можна розуміти широко та вузько різні речі:
-найзагальніше: елліни та власне еллінство як середовище (соціальне, інтелектуальне, філософське, естетичне), де відбувалося встановлення християнства;
- Олександрійська школа від Філона Олександрійського до Климента та Оригена (Ориген був разом з Плотіном слухачем Амонія Сакаса);
-алегоричне та символічне тлумачення Біблії Філоном Олександрійським (як іудейський прецедент пізніших християнських екзегез);
-Ориген та оригенізм;
- батьки кападокійці (св. Василь Великій, св. Григорій Ниський, св. Григорій Назіанзін);
-вплив Плотіна, Порфірія, Амелія та інших на християнських авторів (ті самі батьки кападокійці );
-Діонісій Ареопагіт та вплив Прокра на нього;
-Іоан Філопон та його полеміка з Проклом з християнської позиції;
-св. Максим Ісповідник;
-Михаїл Псел та Іоан Італ;
-ісіхазм та теорія нетоварного світу;
-Геміст Плетон та школа Містри.
3. Це про Православ'я в його грецькому ізводі. Неоплатонізм був і на Заході, та до великої схизми строгої різниці проводити не можна. Тому варто приєднати західних батьків – бл. Августин, Боецій, Скот Еріугена.
4. Платонізм вплинув на схоластику і після великої схизми (але в іншому, католицькому концепті) та у Відроджені (Фічіно, Піко делла Мірандола) виступив як особливий світогляд.
5. В добу виникнення російської релігійної філософії (ХІХ-ХХ ст.) всі ці лінії тим чи іншим чином вплинули на соціологію та все, що з нею пов'язане. Це означає дуже багато: по-перше, російська філософія нерозлучно пов'язана з неоплатонізмом, по-друге, вся культура Срібного століття також пов'язана з ним.
6. Доречним буде підняти питання: де місце неоплатонізму в усьому його сенсі в сучасній християнській самосвідомості? На Заході католицька думка навіть в її самій консервативній формі, як правило, зупиняється на томізмі та схоластиці, а містичні тенденції більш радикального платонізму розбираються в інакшому, чи науковому, чи спиритуалістичному, контексті. В Православ'ї таке враження, що ця тема взагалі ніяк системно не відзначена.
7. Для сучасного російського православ'я життєво необхідним є нове знайомство з неоплатонізмом та його топікою. Можна створити схему, як це робити поетапно:
- платонічні студії (включаючи вивчення грецької та оригінальної платонічної термінології);
- вивчення неоплатонічного спадку (Плотін, Ямвліх, Прокл);
- виявлення неоплатонічних тенденцій в найбільш важливих лініях православної думки та догматики;
- переосмислення російської релігійної філософії (Соловйов, Булгаков, Флоренський, Лосів) з позиції масштабних знань про платонізм;
- створення школи неоплатонізму.
8. Найважливішим моментом є задача точної реконструкції осудження неоплатонізму та оригенізму при Юстиніані, осудження Іоана Італа, ісіхатські суперечки, боротьби з ім’яслів’ям. Необхідно точно відновити контекст, зміст та цілі всіх цих моментів, здійснити реконструкцію. Необхідно зрозуміти структуру та ідейні основи критики платонізму на різних етапах становлення християнської догматики та християнської історії в цілому.
9. Корисно провести компаративістський аналіз того, як неоплатонічні тенденції склалися в інших монотеїстичних релігіях – в ісламі (аль-фаласафа, ат-тасавуф, ішрак, шиїтський гнозис) та в іудаїзмі (кабала). Крім того, важливо уважно вивчити вплив неоплатонізму на Відродження і ряд містично-окультних течій (від Бруно до розенкрійців та герметистів).
10. Значення неоплатонізму в сучасному православ'ї фундаментально занижене. Інтелектуалізм не єдиний шлях християнина, але відсутність інтелекту або систематичне емоційне слабоумство та сліпий девоціоналізм, в свою чергу, заледве виявляються вірними шляхами. Не всі глибоко розуміють християнські догми. А ось це дуже погано. Повинні всі. Та неоплатонічна філософія допоможе нам зрозуміти їх краще.