Юрій Ноєвий
Українці завжди доводили у відповідальний момент відданість своїм цінностям. Ми жили з ними у мирний час, ми піднімали їх на прапор у часи повстань і визвольних воєн. Незалежність, свобода і справедливість в Україні – ці ідеї наповнювали наші роздуми і надихали наші серця. І які б не були обставини, вся наша громада розуміє себе як неподільну єдність і соборну націю.
Ми дивимося на державний синьо-жовтий прапор і мріємо про нові здобутки держави і краще життя наших сімей. Ми піднімаємо революційний червоно-чорний прапор, коли хочемо перемогти зло окупації, несправедливості і бідності. Вогонь народу у становищі без вибору пробиває прохід у глухому куті зневаги і цинізму режиму олігархів.
Майдан став місцем та ім'ям української революції. Над зимовим Києвом майорять ці прапори української гордості і сміливості. У мільйонноголосному виконанні нашого славня щораз себе виявляє понадчасовий громовержний дух України.
У часи збурень єдине кров'ю-духом і місією справедливості наше суспільство переживає і усвідомлює свій світогляд у всій його повноті та яскравості. Ми зрощені нашою історією, і наше призначення – втілити зрозумілу всьому світові правду.
Кожне покоління відкриває все це по-своєму. Те, що раніше забулося старими, стає знову ясним і спонукає іти на допомогу дітям і внукам. Молоді легко міняють побутові насолоди на участь у творенні майбутнього світу. І якщо старий світ для цього треба зруйнувати, жодне покоління не шкодуватиме. Адже трухлі та іржаві суспільні відносини – це не те, на що немає заміни. Бо правда призначена стати на місце кривди. Бо від натиску історії не можна сховатися за кордоном охоронців золотого унітазу. І повстанці із цим знанням, власне, і перетворилися на Майдани.
Віра. У чорно-білій ситуації чіткого вибору сторін, готовності кинути свої справи, сім'ю, роботу, у становищі готовності воювати українці заново переживають свою віру. Бог і віра православна батьківська стає ґрунтом-опорою. Вранішня молитва дає спокій душевний у момент атаки. Все рутинне життя тьмяніє сірими барвами у моменти після подолання вагань і набуває піднесеного значення наша гідність після ступленого кроку вперед. Кладемо на себе охоронний знак в ім'я Отця і Сина, і Святого Духа. І благом сповнена думка і благословенний вчинок – нехай будуть! На Майданах Русі!
Ідея нації. Роки окупації далися взнаки. Наслідки чужого панування нам заважають. Однак присутність їх у момент спільної роботи над великою справою все менше і менше відчуваються. Пов'язання себе із українським народом у часи тяжкі – не для всіх легкий крок. І той, хто наважився його зробити, перетворюється у повноправного правоздатного громадянина, члена нації, українця. Не паспорт для цього причина. В імені українця через успадковану спорідненість і прийняту традицію виявляє себе наша Русь і золотоверхий Київ. І ти, і я відтак відчули свою особисту гордість за участь у боротьбі за славу Володимирового Тризуба. Майдани України славили своє українське ім'я і вони били супротивників цього імені.
Свобода. Весь наш досвід останніх 20 років довів, що колоніальна адміністрація завжди була впливова у, здавалось би, незалежній Україні. Останні роки її правління у повноті виявило її потворну і злу природу. Усі ми зрозуміли відверту ворожіть до себе як до українців і відчули швидке згортання нашої свободи. Вони вирішили завершити втілення свого плану – перетворити націю в Україні на безлику отару рабів на службі олігархічного капіталізму. Велика крадіжка нашої держави, але під нашим же прапором, вимусила нас чітко окреслити наше ставлення: здобудеш перемогу Української революції або загинеш у боротьбі за неї. Свобода нашого народу і тільки вона дозволить нам здійснити давній заповіт: "Україна для українців! Отже вигонь звідусіль чужинців-гнобителів!..". Свобода нашого народу і тільки вона дасть нам своє повновладдя у своїй Богом даній землі. І тільки – українська свобода. І вона нуртує і розливається з Майдану по всій Русі.
Соборність. Провокації розколу, федералізація і боротьба проти нашої соборності – це методи антиукраїнських екстремістів, істерії ненависті до відроджуваної Русі. Всі вони заплатять за ці злочини. Закордон нам не допоможе. Нас постійно зраджують. Одвічний ворог чатує ззовні і під'юджує свою агентуру всередині України. Ми самі і тільки ми самі можемо дати бій за Соборність України. Колись ми дали бій за єдність Львова і Києва. Тепер ми даємо бій за соборність Києва і Севастополя, Києва і Донецька. Перша можливість знищити сепаратистів – це останній шанс побачити посмішку нашої Перемоги. Соборність – це те, що продемонстрував Майдан, і це те, чого він хоче.
Справедливість. Треба чітко нам сказати собі: без соціального і економічного порядку рівності для всіх не буде ніякої України. Ми прийняли необхідність правової рівності, то маємо прийняти і соціально-економічну рівність. Бо нерівність у доступі до посад за талантами і до розподілу багатств гальмує наш розвиток та залишає актуальними для нас старезні проблеми. Зараз більшість людей бідні. Але вони не дурні і не є неробами. Великі гроші у нас найчастіше зароблені криміналом, корупцією і зрадою. І тільки зарплати даються щоденною працею. І розуміння українцями несправедливості господарювання є дуже чітке і ясне. Невже ми хочемо жити разом одним миром для того, щоб бути розділеними на бідну більшість і багату меншість? За це боролися наші діди? Для цього ми хотіли незалежність України? Таку маячню ми хочемо залишити для наших дітей? Ні! І ще раз ні! Те, що ми українці, сам факт цього (!) означає гарантування новонародженому економічного і соціального мінімуму і державних гарантій. Якщо ми своїм дітям гарантуємо дати матеріальне забезпечення, то і держава як спілка сімей своїм же дітям має такий рівень дати за умовою. Досвід світу довів, що бюрократична командна економіка, ліберальна ринкова економіка гарантують блага тільки вузькому прошарку обраних. Ми, майданівці, – борці за інтереси працюючих мас, а не оборонці експлуататорських класів. І хай би хто з олігархів не мирився з нами чи підтримував, ми повинні домагатися повернення нам нашого несправедливо приватизованого майна. І нехай жлоби знають, що ми про них знаємо. Суспільство мажорів – це те, що огидне Майданам України. Наша цінність – справедливість.
Солідарність. Нехай толока громади завжди допоможе своєму члену всім, чим може, і хай вона дасть йому за потреби, все, чого він потребує. Допомога своєму – це те, що нас рятує у конкретну хвилину і на віки вічні у майбутньому. Всі, хто розділяє нашу культуру і є її частиною, є своїми. І в часи люті жертовність наша – наш добровільний обов'язок. Це як поїсти, зупинитися на червоне, забезпечити своїх старих батьків. Допомогти по правді незнайомцю – це і подолання нашої гріховності, і втілення у нас самих готовності бути кращими. І хай навіть цей незнайомець буде не нашого роду, і з ним перебуває правда, ми, бо нами рухає добра воля, маємо йому допомогти. Ми не спонсори, ми анонімні благодійники. І відтак усім воздасться. Спільне благо вимагає від нас участі. Перемогти у критичний момент означає бути жертовним. І пересилюймо свій страх і жадібність. Участь і жертовність означають віддачу себе своїм ближнім. Віддай Україні, що маєш, знаючи, що всього того більше потребує свій і наша спільна боротьба. Потребує твоя Україна, про яку ти так багато говорив.. Поділитися своїм часом, грошима, знанням, діями означає участь і жертовність. Це означає солідарність. Майдани наші – простори солідарності.
Відповідальність. Всі знають моменти, коли участі інших не вистачало для перемоги у справі. Всі ми картали далеких обивателів за неприсутність. Коли ми занурені у наш побут, нехай нас відвідує прохання далекого українця про участь, про допомогу, про ініціативу, про пожертву крові чи грошей. Зло зіткане із нашої безвідповідальності. Поразки сплетені нестачею нашої відповідальності. Чи не тому ми зіткнулися із небезпекою і приреченістю, що наші вади раніше, у минулому, якийсь час тому дозволили падлюкам вирішити наше становище? Що страх наш, пасивність наша, зневіра наша, перекладання рішення і дій на анонімних "інших", безсовісність наша, плювання на справи нації, переймання тільки своїми справами, загалом все те паскудство, яке ще пронизує нашу країну, огидне самодурство щодо проблеми, які вирішаться "самі по собі", – все це стало у підсумку причиною наших особистих проблем? Ось тебе можуть посадити за участь у великій справі без допомоги тисячі людей. Уяви, що дев'ятсот дев'яносто з них пили пиво і дивилися кіно, коли кайдани впивалися тобі у руки, на голові твоїй був одягнений протигаз і бидло у пагонах змушувало тебе присідати голим? Давайте бачити у своїх проблемах проблеми цілої країни, а проблемах цілої країни – свої. Проблеми ближнього нашого – це нашу проблеми. І ці слова не звучать пафосно, коли ти згадуєш події, в яких тобі не підставили плече, не допомогли, запізнилися, виправдовувалися ідиотськими виправданнями. Важка річ – змусити себе бути відповідальними. Але ще важче за її відсутності плакати про втрачених і втрачене. Майдани – це підказка для безвідповідальних. Майдани – це шанс очиститися і стати до спільної толоки, прийти до персональної відповідальності себе тут і зараз. Яке щастя перемагати разом! Яке успіх для нас знати: Майдани – це відповідальність.
Право. Справедливий закон не пишеться і не голосується депутатами, не захищається прокурорами і підтверджується судами. Так є, коли не було завоювання людьми доброї волі правового порядку. Допомагає не говоріння, не танцювання, не співання про права. Не заяви міжнародних організацій і високих гостей з-за кордону. Тільки завоювання допомагає. В його основі є рішення визвольного руху людей доброї волі жити так, а не інакше. Воно виростає з духу, із землі, з історії і світогляду нації. Воно спирається на її волю установити і захищати свій порядок. Воно гарантується жорстким покаранням і відплатою порушникам такого порядку. Великі рішення і завоювання правового порядку – це великі події. І взяти у них участь – найбільша пошана для громадянина. Із них народжується держава, конституція і закони. І ніколи навпаки. Нація творить життя. В інакшому разі вороги творять її життя. І Майдани України призначені волею людей творити правовий порядок за їхнім зразком. І хай вони поки що є вільними автономними зонами в оточенні чорного і злого хаосу. Але стати мають повсюдною правовою дійсністю і засадою нового правового життя.
Революція. Тріщина у рядах режиму олігархів – це не революція. Докорінна зміна всього ладу нашого життя за нашим побажанням і волею – це революція. І втілена вона буде у знищенні всієї ідейної і матеріальної системи ворога. Він як такий може бути тільки персоніфікований і означений його ідеями, власністю і діями. Переговори, зміна виборчого законодавства, реформа конституції, кадрові перестановки – це тактичні кроки. Біймося хибного трактування їх як революції. Сцена по ходу п'єси цінна внеском у розгортання художнього образу. Бій важливий своїм місцем у загальній стратегії війни. Тому нехай дрібними сприймаються нами перемоги на шляху тактичних маневрів. Українська революція має бути великою, яскравою і переможною. Тому вона має подолати наслідки окупації і повернути майно олігархів народу на своєму першому етапі. Така революція має започаткувати новий суспільний лад, і правовий порядок на основі цінностей її світогляду – на другому етапі. І така конкретика нас вже зараз спонукає до планування завдань і накопичення ресурсів для нового наступу.
І повіє огонь новий із холодноярських майданів. Ненавистю, підступом і безоглядною боротьбою приймаймо ворогів нашої нації. І підтверджений усвідомленням, дією і вірою нехай буде втілений світогляд української революції. На ньому будуватиметься наша культура і майбутнє.
Бо тільки одна, єдина й неподільна, самостійна, вільна, демократична Україна – республіка робочих людей – є національним всеукраїнським ідеалом. І якщо ми українці, тоді наше призначення – слідувати цьому світогляду, наше приречення – боротися за нього, наша місія – нести справедливість і свободу для Європи!
Наш революційний світогляд нам переданий попередниками. Ми доповнюємо його і йдемо вперед. І наша жертовність є найкращою помстою за смерть великих лицарів. Ми пам'ятаємо наших героїв і дні наших визвольних змагань.
Вони тоді, а ми зараз здобуваємо перемогу української революції. Бо у ній наша особиста слава. А в ній – слава України!
Ненавистю і безоглядною боротьбою прийматимеш ворогів Твоєї Нації.