Трошки божевільного дзену і напалму

Обама … температура горіння складає 800 – 10000 градусів і вище з дуже стійким полум’ям… вогневі суміші не містять окислювачів і згорають за рахунок кисню повітря. Запальні речовини – це суміші різних легкозаймистих рідин: нафти, бензину і гасу, легкого кам’яного палива з бензолом, розчин фосфору в сірковуглеці тощо… Який романтичний опис, скільки ліричності без набридливих гіпербол та уособлень! Тільки людина з невиправно романтичною душею, якій відкрився дзен, могла створити такі янгольські суміші. Першим новітнім типом зброї індустріального двадцятого століття став струминний вогнемет, а разом з ним народилась креативна традиція палити за дії проти дзену прямо на вулиці, при чому без розрізнення понять індивідуальної та колективної мішені. Справді вогнемет з’явився як зброя проти непокірних імперському дзену демонстрантів, що мала застосовуватися спецвідділами дойче-поліції, а 30 липня другого року війни він використався тільки у якості цікавого запозичення з арсеналу засобів боротьби за імперію на вулицях. Уже у Другій світовій щодо людей-спалахуйок народилась вже суто їхня норма, зформулювана жорстоким дзеном того часу: вони ніколи не потрапляли до полону як і снайпери, вони просто розстрілювались на місці. Напевно не буде вульгарністю назвати вогнемет захисником дзену, але ж дзен така штука, що кожен хоче перекрутити його під себе. Тому і частенько з ідеалу дзену отримується звичайний бздюк… Тож чи не пора повернутись до звичайності застосування РОКС-3 чи ФОГ-2? І почати боротись за повернення дзену, перекрученого мєнтами на бздюк. Перебрати вогнемети з рук штурмових інженерно-саперних бригад та використовувати їх за призначенням… …утворюється широкий завихрений струмінь інтенсивного полум’я, що летить на 20-25 метрів… палаюча суміш здатна затікати до щілин і в отвори об’єктів-цілей… напалм легко займається і прилипає навіть до вологих поверхонь…