Олег Ясинський, Сантьяго, Чилі
Під час візиту в США президент України Віктор Ющенко від імені країни взяв на себе зобов?язання сприяти в ?просуванні демократії на Кубі?. Після цього український МЗС спробував виправдатися, але вийшло це настільки незграбно і безглуздо, що виглядає цілком у дусі кращих передвиборних перлин сеньйора Януковича.
Якщо це ? ціна, котру нова українська влада готова сплатити за ?стратегічне співробітництво?, вступ у ВТО та інші сумнівні чи реальні переваги інтеграції в ?цивілізований світ? ? у чому ж різниця між владою нинішньою і попередньою?
Мільйони наших співвітчизників, що знайшли в собі мужність і достоїнство, котрі привели нинішнього президента до влади, боролися за побудову нових відносин громадян з цією самою владою ?за тридцять срібняків з імперського столу??
Що відчують батьки вісімнадцяти тисяч українських дітей, котрі одержали й одержують сьогодні, незважаючи на цинізм їхнього уряду, безкорисливу допомогу Куби, коли від їхнього імені і зі схвалення їхнього уряду американські танки і ракети продовжать ?просування демократії на Кубі?? Виведені з Іраку українські війська вже готуються в більш далеке відрядження у рамках чергових ?міжнародних сил?? Чи цього разу Україна готова тільки до навчання військових кадрів для чергового маріонеткового режиму?
Опортунізм, звично іменований у наші дні прагматизмом, змушує Ющенко, щойно повернувшись із дружнього побачення з Туркменбаши турбуватися долями кубинської демократії...
У професійних політиків існує професійна хвороба, що полягає у відсутності історичної пам?яті, не говорячи вже про мораль, етику й інші атавізми, мало сумісні з їх щирими цілями. Народні виступи, що привели їх до влади на зміну злочинному режиму Кучми виходили не з політичних, а етичних вимог і здорового бажання наших громадян жити не в бандитському, а цивільному суспільстві, у якому почуття боргу і честі завжди вище чиїхось шкурних і базарних інтересів.
Куба, незалежно від того подобається це комусь чи ні ? її уряд вже майже 40 років є об?єктом лицемірної і злочинної економічної блокади з боку США, а їх головною жертвою є не Фідель Кастро, а мільйони її пересічних жителів, безкорисливий і героїчний народ, котрий, незважаючи на усі свої труднощі і проблеми, не раз на ділі доводив, що братерство і людське достоїнство не вимірюються ні в доларах, ні в євро, ні в гривнях.
Багато хто з нас не завжди і не у всьому у минулому згодні з діями кубинського уряду, але будь-яка дружня критика була пряма і відкрита і усі внутрішньополітичні питання Куби були і залишаються внутрішнім питанням самих кубинців, а не їхніх сумнівних благодійників з Маямі, чи Вашингтона, а чи сьогоднішнього Києва. Гімни волі і демократії в дуеті з Бушем більшості жителів планети усе більше нагадують військові марші.
Коли я з болем і соромом за нашого ?народного президента? пишу ці слова, сподіваюся багато моїх співвітчизників відчувають ті ж почуття, і якщо це так ? значить не усе загублено... наші громадян уже довели, що вони більші і кращі ніж їхні сьогоднішні і вчорашні політики, у випадку совісті яких медицина виявляється неспроможна, навіть кубинська.
Переклад: за сприяння ?Націоналістичних бригад? та ВО ?Свобода?, м. Рівне, http://www.rivne.vosvoboda.info/novyny.php