Чи хочемо ми, українці - люди білої раси - стати іншими, аніж були досі, наприклад, чорними, коричневими, червоними? Факт, що бувають зрідка випадки, коли українки зближуються з неграми, свідчить: не всі українці й українки дорожать своєю білою расою, того виголошую не від усіх, але свою особисту позицію: я всією душею виступаю за збереження українців, як білої раси і категорично проти перетворення української нації в націю чорних, коричневих, сіро-буро-малинових чи ще якихось людей небілого кольору! Ця декларація вимагає пояснення кількох проблем, а саме: а.Юридичний аспект; б.Політичний аспект; в.Майбутнє України ( вільна уява). а) Юридичний аспект. Як розв'язує проблему рас Міжнародне і Національне право України? Міжнародні Конвенції, Пакти і Загальна декларація прав людини проголошують: всі права, передбачені цими документами, надаються громадянам незалежно від раси(кольору шкіри), статі і т.ін. Конституція України надає своїм громадянам права також незалежно від раси, кольору шкіри, статі тощо. Українське право проголошує: в разі коли з якогось питання є суперечність між національним і міжнародним правом, то діє міжнародне право, (якщо Україна ратифікувала міжнародний документ, що регулює означену проблему). Жахливі наслідки застосування цього права західно-європейськими державами після Другої світової війни більше, ніж очевидні: у Франції. Німеччині, Англії, Бельгії, інших європейських країнах чорне й коричневе населення організовує вуличні заворушення, пожежі, руйнують магазини, перевертають автомобілі, організовують крикливі розбишацькі демонстрації. Їм (через комплекс меншовартости) здається, що їх на кожному кроці зневажають і ображають, і вони вимагають фактично особливого до себе ставлення-більш уважного й чемного, ніж прийнято за національним звичаєм країни. Коли хтось із них звичайним чином опиняється без праці, це моментально витлумачують як дискримінацію на расовому грунті і підіймають неймовірний галас із зверненням до Міжнародного суду з прав людини та інших міжнародних організацій. Проживаючи у цих країнах, батьки виховують дітей у дусі ненависті до народу країни, яка прийняла їх у себе. Приїзджі африканці й азіати розмножуються значно швидше від європейців, того відбувається швидка втрата цими країнами національного характеру. У цій неоголошеній расовій війні білі європейці поступово програють свої країни чорним і коричневим. Прагнення теперішніх українських політиків чимшвидше приєднати Україну до різних європейських структур( не маю на увазі НАТО), означає не тільки підвищити технологічний рівень промисловості (що можна робити й не без втягування України у європейські структури) та піднести матеріальні достатки населення України, але й перенесення в Україну жахливого перемішування рас, деградацію національної культури і моральний занепад; перенесення в Україну із Західної Європи явних загроз занепаду, що ставить на грань повного знищення колись передових європейських націй, які дали були людству передову науку й техніку, найкращу літературу, театр, музику, живопис - ту духовну культуру, яка була вершиною людського розвитку. У цьому некритичному прагненні до Європи (хоч Україна і без того в Європі) явно проблискує комплекс неповноцінности: звикли виконувати накази Москви, то після виходу з-під її влади шукають собі іншого провідника. Ніяк не можуть відчути зв'язку з рідним грунтом і діяти самостійно в інтересах української Батьківщини. Як ставитися до Міжнародного права щодо надання кольоровим людям рівних прав? Його слід шанувати, одначе пам'ятати, що міжнародне право походить від національного і склалося для регулювання міждержавних взаємин, у т.ч. мирного вирішення міжнародних спорів. Національне право - первинне право, точно так само, як національні інтереси первинні (важливіші) за міжнародні інтереси, того правова норма про пріорітет міжнародного права щодо національного переважно стосується неголовних інтересів держав. Коли зачеплений життєвий інтерес держави, тоді набувають чинности інші принципи чи сила. Ось пару прикладів. Міжнародне право проголошує право націй на самовизначення. Україна, організувавши Українську Повстанську армію, боролася за самовизначення до 1956 року, і жодна держава не надала допомоги через боязнь військової потуги Російської комуністичної імперії. 1991 року Чечня проголосила незалежність. Москва розв'язала проти Чечні війну. Чеченську оборону свого сувернітету Москва назвала тероризмом і розширила війну на винищення чеченців. Хто з держав оголосив війну агресору, або бодай взявся серйозно їй допомогати? Ніхто. Через боязнь військової потуги Москви. Міжнародне право на самовизначення не було скасоване, але й ні одна держава не вступила на боці України і Чечні у бій супроти московських колонізаторів, хоч юридично колоніалізм визнано за міжнародний злочин. Найновіший приклад - Косово. Якщо косовари - окрема нація, то вони мали право створити свою державу, одначе при вирішенні питання визнавати чи не визнавати нову державу інші держави керуються не нормою міжнародного права, а міркуваннями доцільности. Загальна декларація прав людини та інші міжнародні документи з прав людини регулюють правовий статус громадян держави та осіб без громадянства, але прийняти чужинців, яких і скільки, до своєї країни чи не прийняти-це вирішує сама держава і ніяка інша держава не може наказати Україні прийняти на свою землю людей з іншої країни. Прийнявши до себе чужинців, мусить надати їм права відповідно до міжнародних правил. Українець (українка) має право одружитися з чорним (коричневим), але при цьому зобов'язаний(-а) виїхати з України в практично найближчий строк і втрачає громадянство України. При цьому буде дотримано справедливої засади рівних прав: право людини на шлюб з небілою людиною і право держави залишатися країною білої раси. Я шаную чорних і коричневих, їхню історію і їхні звичаї і бажаю їм успіху у країнах їхнього походження. Я за те, щоб Україна розвивала економічне співробітництво й торгівлю з їхніми країнами для взаємної вигоди, але я проти переселення негрів та інших небілих в Україну. Україна уникне расової проблеми, якщо не пустить у наш національний дім кольорових людей. Щодо Західної Європи, то Україна має принципово важливу перевагу: Україна не мала колоній в Африці й Азії і того крах колоніальної системи не породив моральних зобов'язань України перед колишніми колоніями, як це сталося в європейських країнах щодо їхніх колоній. Західна Європа готова поділитися своїм расовим лихом з Україною і, ясна річ, нагадуватиме Україні про Загальну декларацію прав людини. Україна має що відповісти Європі: вона не експлуатувала Африку й Азію, того й не має перед ними моральних чи будь-яких інших зобов'язань. Спікер Канадського парламенту Степан Попроцький 1992 (1993) року мені казав: "Європа і цілий світ нічогісінько не зробив, щоб зупинити масовий геноцид українців, тож і ви наплюйте на нього! Закрийте Україну і не перетворюйте її у світовий прохідний двір. Організуйте як слід на добрій українській землі своє національне життя, утворіть на вашій ( і колись моїй) чудовій Україні земний свій рай і наплюйте на безсилі нарікання тих, хто не чув наших багатомільйонних сліз 1933 та 1947 років!" Не буде кольорових в Україні, не буде й расової проблеми! Краще не допускати хворобу, аніж потім її лікувати. Тепер цьому клопоту ще можна запобігти! б) Політичний аспект Колишній сіонський план створення Сполучених штатів Європи (Європейського Союзу) тепер швидко втілюють у життя: заповнення ефіру і телеканалів безупинними телевізійними телесеріалами, американізованою попсою і беззмістовними ритмами, що спроможні викликати масовий психоз і конвульсії, примітивізують молодь, відвертають від національної культури і традицій і роблять культурні надбання попередніх поколінь непотрібними, дарма що вони глибокі й піднесені, мають великий емоційний національний зміст і становлять неперевершене духовне багатство. Кому потрібне знищення національних культур європейських націй? Кому потрібно відірвати людей від свого національного духовного коріння? Кому потрібно витворення на європейському континенті усередненої безнаціональної і обмеженої матеріальними й тваринними потребами людини? Кому потрібне відкритою демонстрацією сексуальних збочень убити людську скромність і уподібнити тваринній злучці? Процес цивілізації відвів людей від такої тваринної природності і дав почуття сорому. Тепер це досягнення цивілізації знищують і повертають в тваринно- природний стан. Що, це само по собі так відбувається з простої комерційної вигоди заробити гроші на продажу мільйонів порнокасет і компактдисків та отих кіносеріалів? У це можна б повірити, коли б був цей єдини спосіб нищення тисячолітнього досягнення європейської цивілізації, а коли бачимо комплекс різноманітних способів, спрямованих на те ж саме, то стихійно-комерційне пояснення явно не задовільняє. Є сили, які роблять це свідомо й планово. Природній процес глобалізаці вони в значній мірі наповнюють своїм антигуманним змістом і використовують з метою все більшого підкорення країн європейської цивілізації своїй глобальній мафії. Для кращого розуміння небезпек, що чатують на Україну, прошу шановного читача прочитати цитату з книжки "Єврейский синдром" відомого знавця єврейської проблематики Едуарда Ходоса: "Внешне благочестивый, построенный на строгой внутренней конспирации почти по военному образцу, малочисленный (всего 20тысяч ортодоксов), но очень мощный по влиянию на мировые финансовые потоки орден Хабад, в силу определенных исторических условий, избрал именно Украину основной экспериментальной базой для своих «глобальных свершений» с последующим распрастранением по всей территории СНГ» (Харков, 2001,с.64). «Смею утвердить, что за всеми без исключения крупными еврейскими состояниями, за стремительными политическими карьерами украинских евреев в постсоветский период стоят люди с пейсами и в черных шляпах»(там само, с.65). в) Майбутнє України (вільна уява) Де мова тішить слух, Там Борисфенів край. Початок здвигам покладе, Злама рутину. (Нострадамус) Закінчується Калі-юга-час панування хамства і занепаду високого, шляхетного, порядного. Розвал імперії зла, крах комуністичної утопії, зміна ери Риб (Риба-символ християнства) ерою Водолія свідчить про кінець однієї ери і перехід до іншої. Тривалий час наука протистояла вірі в Творця. Тепер наука беззастережно визнає його існування, отже відкривається можливість для етапу духовного розвитку. Українська справжня і повна історія, "Рігведа", "Велесова книга","Віра предків наших", "Мага віра", твори Т.Шевченка, І.Франка, Д.Донцова, ЮЛипи, М.Сціборського, інші українські теоретичні скарби дають достатньо теоретичного матеріялу для вироблення сучасного українського національного світогляду. Все у нас, українців, є. Тільки треба його знати! І не слухати людей, що сіють зневіру в українські сили! Майбутнє України залежить від українців. Яки б ворожі сили не діяли проти України, Україна достатньо велика, щоб, здобувши державну волю до боротьби, нейтралізувати будь-чиї антиукраїнські плани. Індекс генетичної розумності українців один з найбільших у світі. Тривале колоніальне рабство примушувало українців виживати за найнесприятливіших умов і наше національне уміння виживати є найвище. В умовах незалежної держави й демократичного ладу уміння виживати є не що інше як надлишок, додатковий резерв витривалости, винахідливости, життєвої сили, що є передумовою для перемог у багатьох галузях діяльности у світовому змаганні націй. Завдяки цим природним властивостям українці й тепер завойовують багато перших місць на аренах світових змагань. Вони підносять наш державний прапор, але через зрусифікованість не утверджують українство українською мовою. Наші національні звичаї і, особливо, пісні належать до найкращих у світі за мелодійністью й емоційною глибиною, того вони витіснятимуть російсько- й англомовну попсу і остаточно її переможуть. Вивчення історичної правди щодо України й Московщини, яке тепер почалося, буде розширюватися і пропорційно зменшуватиме прихильників країни Моксель і збільшуватиме прихильників України. Провідна верства незалежної України на чолі з Л. Кравчуком, Л.Кучмою та В.Ющенком була вихована в промосковському матеріалістичному дусі. Їй чужі ідеали гуманізму, співчуття бідному й хворому, вони не знають української історії та нашої семисотирічної жовтоблакитної мрії з ідеалом лицаря-козака борця за національну свободу та звичаю толоки-гуртом робити важчі й більші роботи. Вони цілковито перебувають у полоні матеріалістичного світогляду та матеріялістичних прагнень використати своє провідне державне становище для нагромадження матеріальних благ. Вони не думають про пам'ять нації про них. Їх турбує, як найбільше нагромадити підприємств і багатств для своїх дітей. І роблять це ціною страждань мільйонів своїх співвітчизників. Не розуміють , що руйнацією України та обкраданням людей заслуговують собі не славу, а прокляття, і що наступні покоління перед їхніми могилами не шапку зніматимуть в пошані, а плюватимуть з прокльоном. Ця теперішня провідна верства не спроможна почати відродження України і питання тільки в тому, скільки вона ще залишатиметься при владі. Їй на зміну підростає нова генерація політиків, що не прив'язана до Москви агентурними обов'язками, вільна від московської імперської політики, вихована в незалежній Україні і спроможна любити рідний край і щиро дбати про його відродження. Через 10-15 років нова (патріотична) генерація потіснить теперішних бездушних і безсовісних хабарників і почне втілювати в життя ідеали духовних батьків нації та заповіти борців за Соборну Самостійну українську державу. На той час загроза зі сходу зменшиться, а від глобалізму збільшиться. Проте міжнаціональні змагання - це змагання провідних еліт тих держав. Українці від природи розумні. Життя в незалежній державі виробляє києвоцентричне мислення. Факт своєї державности концентрує розум еліти на захисті української нації. З ворожого боку також діють не боги, а люди і спроможні вони придумати проти України тільки щось людське. Позаяк українці не дурніші від ворогів, то зосередивши свій колективний розум на будь-чому ворожому вони спроможні його нейтралізувати. Гроші, які тепер перебувають у євреїв, вирішують не все. Значно більшу силу має політична свідомість нації. Політична свідомість нашої нації зростатиме, охоплюватиме все більшу і більшу частину населення і ставатиме все більш аргументованою з наступних підстав: - носії антидержавної промосковської ідеології відмирають, а натомість приходить молодь проукраїнської орієнтації; - розширюються знання української історії, що формує історичну свідомість. Позаяк прадавня історія дає вельми багато фактів для гордости за вклад наших прапращурів у розвиток людства, позаяк наша мова і духовність багаті, змістовні, красиві й емоційно витончені, то усвідомлення цього через порівнювання з чужими культурами з бігом часу навертатиме до українства й тих, хто в колоніальну добу відійшов від нього; - розширення історичних знань поширює розуміння наших багатьох поразок, але й показує глибинно- потужне упродовж усіх бездержавних сторіч прагнення народу до відновлення своєї національної держави. Цей довгий шлях усіяний прикладами найвищої любові до рідного краю та найгероїчнішої боротьби й жертовности задля визволення його з-під чужої влади. Ці минулі подвиги задля неньки-України є невичерпним джерелом для патріотичного виховання молодших поколінь. - пізнаючи жахливе знущання російської комуністичної імперії з українців і 70-річний геноцид ХХ-го сторіччя і врешті-решт перемогу українського державницького духу над московським імперським духом, українська молодь із почуттів справедливости зненавидить колонізаторів і натхненно захищатиме українську державу та гідне місце України у світі. Для втілення повище написаного хай кожен не буде байдужий і не покладається на самоплинну течію життя, але спитає себе: якщо не я боротимусь за українську Україну, то хто? І якщо не тепер почати діяти, то коли? І чого це мою Україну має робити кращою хтось, а не я? Шевченко сказав: робімо малі справи, а велика сама зробиться ( бо всяка велика справа складається з багатьох малих!) Все це відбуватиметься в гострій боротьбі. Компартія зійде з політичної арени. В міру збільшення справедливости податкової системи та її стабілізації, підприємницькі партії втрачатимуть суспільну вагу, дрібні партії відімруть натомість сформується кілька ідеологічних партій. Бурхливість політичного життя буде характерна для всього періоду зміни провідної верстви новою політичною елітою. DIXI Л. Лук'яненко