Автори: Гійом Фай, Робер Стойкерс
Переклад та адаптація: С. Чаплигін
Шмітт не вірить у зникнення Політичного. Будь-який вид діяльності може взяти на себе політичний вимір. Політичне є фундаментальним поняттям колективної антропології. Таким чином, політична діяльність може бути описана як істотна, необхідна та, стійка у часі. Держава, з іншого боку, користується лише умовною владою. Таким чином, держава може зникнути або бути деполітизованою, будучи позбавлені Політичного.
Держава не може вижити, якщо вона підтримує політичну монополію, тобто виключне право визначати цінності та ідеали, за які громадяни погодяться віддати своє життя чи законно вбивати своїх сусідів (право оголошувати війну). В такому випадку партизани беруть на себе політичну активність і намагюаться представляти собою нову легітимність. Особливо цей ризик загрожує бюрократичним державам в сучасних ліберальних соціальних демократіях, в якій тільки громадянська війна може запобігти, розслаблюючому впливу суспільства споживання.
Ці ідеї виражені в «Концепції Політичного», найбільш фундаментальній праці Карла Шмітта, вперше опублікованій в 1928 р., переглянутій в 1932 році та уточненій в 1963 році як «Теорії Партизана». Політична активність визначається Шміттом як продукт поляризації навколо ставлення до ворога. Одним з основних критеріїв є Політичного є здатність мобілізувати населення, визначивши свого ворога. Заперечуючи це, зокрема через ідеалізм, означає відмовитися від Політичного.
Суверенітет змушує владу визначати ворога, аби домогтися успіху у своїх проектах. Тут ідей Шмітта зустрічаються з дослідженнями про вроджену людську поведінку етолога Конрада Лоренца зокрема.
Через свою "класичність" та «макіавеллізм» в «Концепції Політичного», Шмітт переслідувався нацистами, для яких Політичне навпаки, означає "народну спільноту".
Визначення Політичного за Шмітом дозволяє зрозуміти, що сучасні політична діяльність є деполітизованою і напряму пов'язаною з виборчим атракціоном.
Що насправді є політичною цінністю для якої людина готова жертвувати своїм життям? Шмітт в зв'язку з цим пише, що "система соціальної організації спрямована тільки в бік прогресу цивілізації" і тому не має "програми, ідеалу, стандарт, або остаточності, яка може дарувати право розпоряджатися фізичним життя інших людей." Ліберальне суспільство , засноване на масовому споживанні, не може вимагати, щоб люди вбивали один одного за ці ідеали. Воно спирається на аполітичних форма панування. Шмітт пише, "що домінування людей спирається на економічній основі, уникаючи будь-яких політичного зовнішнього вигляду і відповідальності, виявляється, страшним обманом".
Ліберальний економізм та "плюралізм" Маска щодо недбалості держави, домінування комерційних каст, і знищення націй закріплені в культурі та історії. Поряд з Сорелем, Шмітт виступає за форму влади, яка не відмовиться від свого повного здійснення, який відображає її політичну владу за допомогою надзвичайних засобів, які їй належать: влада, обмеження, а у виняткових випадках і насильство. Ігноруючи ці принципи Веймарська республіка дозволила прийти Гітлеру до влади,. Техніко-економічний тоталітаризм ідеологічної спирається на відмову від ідеї сучасного капіталізму, яку не може уникнути.
Шміттівська критика внутрішньої плюралізму Локка, Ласки, Коула, і всієї англо-саксонської ліберальної школи, спрямована на захист політичної єдності нації, яка є єдиним гарантом громадянських свобод і захисту. Внутрішній плюралізм веде до відкритої чи прихованої громадянської війни: жорстока конкуренція економічних груп і фракцій, і в кінцевому рахунку реінтродукції свого «друга-ворога».
Така система природним чином звертається до ідеї "людства", щоб позбутися від політичної єдності. "Людство не є політичною концепцією", пише Шмітт, і додає: ідея людства в доктрини, засновані на ліберальних і індивідуалістичній доктрині природного права. Концепція Людство є ідеологічним інструментом для імперіалістичної експансії, і в його етичної і гуманній формі, вона є транспортним засобом економічного імперіалізму. . . Такі піднесені назви тягнуть за собою певні наслідки.. Дійсно, щоб говорити від імені людства, посилатися на нього, щоб монополізувати його, означає: відмовити людству противника, оголосити його поза законом і поза людства, і таким чином в кінцевому рахунку, дати поштовх до крайнощів нелюдськості.
Щоб визначити політику з точки зору категорії ворогів та відмовитися від гуманітарної егалітаризму, не завжди призводить до неповаги щодо інших або расизму. Зовсім навпаки. Визнати полемічний вимір людських відносин і людини як "динамічної й небезпечної істоти," означає дати гарантії до власної поваги і є не менш законними, ніж інші.
За Шміттом - лібералізм, який стверджує, свої ідеї як універсальні істини і розглядає їнші як абсолютно ворожі, як «абсолютне не-значення", веде до геноциду.