Політономія

Микола Мельник, економіст, виступ на семінарі ГПД "Політономія" "Засади трансформації економіки України" 21 квітня 2012 р.

Поняття справедливості при розподілі прибутків від будь-якої економічної діяльності є важливим з огляду на його прямий вплив на відносини в суспільстві, його структури та можливостей динамічного розвитку. Порушення цього принципу призведе до ситуації, при якій одна частина населення одержує незаслужені доходи, а інша – недоотримує їх. Виникнення такої ситуації веде до соціального паразитизму відповідної групи людей; спотвореного ставлення в суспільстві до процесу створення вартості, коли дохід не відповідає затраченим зусиллям та ресурсам; стрімкого майнового розшарування, що призводить до соціальної напруги в суспільстві.

Справедливість розподілу прибутків – це такий стан, який передбачає розподіл прибутків між власниками факторів виробництва відповідно до вкладу кожного фактору в діяльність суб’єкта економічної діяльності, продуктивності їх функціонування. Виділяють 2 основні фактори виробництва - працю та капітал, хоча можливо розглядати і інші фактори - землю, підприємницькі здібності - відповідно до інших класифікацій. Таким чином, під прибутками у цій роботі буде розумітися той прибуток фірми, який у неї залишився після розрахунків із зовнішніми суб’єктами діяльності та перед розрахунком із внутрішніми суб’єктами – власниками засобів виробництва. Головною проблемою для справедливого розподілу прибутків є те, що ціни на дані фактори виробництва формуються під впливом зовнішніх умов – ринку, очікувань власників цих факторів, взаємодії з керівництвом фірми – умов, метою яких не є об’єктивно визначити участь кожного ресурсу в економічній діяльності. Проблема поглиблюється ще й тим, що досить часто не можливо виміряти вплив тієї чи іншої одиниці капіталу чи працівника на результат діяльності підприємства, що унеможливлює визначити конкретно для кожного випадку саме ту частину прибутку, яка комусь належить по справедливості. Таким чином, в результаті ми отримуєм такий розподіл, який відрізняється від справедливого, а різниця між ними (яка може бути більшою чи меншою) формується випадково під впливом вищезазначених факторів. Тому досліджувати та вирішувати цю проблему слід на більш високому рівні – для наближення розподілу прибутків до справедливого слід забезпечити відповідні умови діяльності підприємств. Однією з таких умов є форми власності, і в подальшому ми розглянемо яким чином та чи інша форма власності впливає на рівень об’єктивності розподілу прибутків між власниками капіталу і трудовим колективом.

Для оцінки ми виділимо основні сучасні форми власності на засоби виробництва з огляду на участь власників у процесі діяльності фірми. Також потрібно мати на увазі, що доходи працівників у вигляді зарплати визначаються підприємством як витрати, а тому кінцевий прибуток, який може розподілятися між власниками виробництва, відрізняється від того поняття прибутку, що розуміється у цій роботі, через що буде також врахована і роль керівництва компанії при визначенні зарплат. Таким чином, ми розглянемо такі випадки:

1. власники засобів виробництва не залучені до процесу діяльності;

У цьому випадку власникам компанії належиться отримати частину прибутку відповідно до вкладу капіталу. Тут значну роль відіграють зовнішні чинники (особливо у випадку великої кількості), такі як показники фінансового стану підприємства, стан ринку та дохідність акцій. Вони прагнуть до максимізації прибутків, а їх обізнаність про функціонування підприємства низька. Заробітні плати натомість формуються керівництвом компанії. Оскільки керівники прямо не зацікавлені у максимізації кінцевих прибутків і відчувають на собі вплив обидвох сторін (тиск власників та прагнення менеджерів забезпечити собі відповідну репутацію – збільшення прибутків; прагнення робітників, тиск профспілок чи трудового колективу – збільшення зарплат), то така ситуація дає змогу об’єктивно оцінити роль кожного з факторів виробництва і наблизити заробітні плати до справедливих. Таким чином, механізмом забезпечення справедливості у цьому випадку є керівництво компанії. Вадами цього механізму є те, що під впливом обох сторін менеджмент скоріш за все балансує між їхніми інтересами та визначає зарплати і прибутку власників в залежності від впливовості цих сторін, а не намагається визначити справедливі частки; окрім цього, в самих менеджерів присутній мотив для збільшення власних зарплат.

1. власники засобів виробництва залучені в діяльність фірми як керівництво;

Тут можна розглянути дві ситуації: приватна власність і державна власність. У випадку приватної власності у власника хоча і зберігається мотив максимізації прибутку, проте він обізнаний з умовами функціонування підприємства, і тому у цьому випадку механізмом, який сприяє справедливості розподілу прибутків є взаємодія з трудовим колективом фірми з огляду на обізнаність у особливостях її діяльності. Ефективність цього механізму багато в чому залежить від особистості керівника, ступеню його прагнення до прибутку, повноважень та особливостей трудового колективу, а тому це не може бути універсальним способом забезпечення об’єктивного розподілу прибутку.

У випадку з державною власністю прагнення до прибутку є меншим (хоча можуть бути винятки у деяких випадках) з огляду на інші великі джерела надходжень; окрім цього, в держави у більшій мірі присутній мотив забезпечення справедливості, що збільшує можливості об’єктивного розподілу прибутків. З іншого боку, у секторі державної власності присутній вищий рівень бюрократизованості і негнучкості у питаннях розподілу прибутків, що погіршує можливості їх справедливого розподілу.

1. власниками засобів виробництва є трудовий колектив фірми;

У цьому випадку проблема фактично зникає, адже власники і капіталу, і праці – одні і ті ж особи, і тому весь прибуток повністю належить їм. Єдина проблема, яка існує у цьому випадку – це розподіл прибутків між членами трудового колективу відповідно до вкладу кожного працівника, адже потрібно об’єктивно визначити цей вклад.

Таким чином, можна прийти до висновку, що з погляду справедливості розподілу прибутків найкращим є варіант, коли власниками капіталу є працівники; у варіантах, коли власниками капіталу є інші особи, досягнення такої справедливості є випадковим та часто залежить від керівництва компанії. При визначенні переваг тієї чи іншої форми власності справедливість розподілу прибутків є досить важливою, проте також варто враховувати такі аспекти, як ефективність, можливості залучення нових ресурсів та здатність до оновлення та модернізації.